27. Дитячі музичні інструменти на уроках музичного мистецтва.

28. Дидактична казка на уроках музичного мистецтва.

29. Дидактична гра на уроках музичного мистецтва.

30. Інсценізація пісні на уроках музичного мистецтва.

Інсценування пісні - це форма організації навчального процесу з опорою на ігровий метод, тому вчителю важливо знати методику інсценування пісні.

Інсценізувати пісню – означає зробити її «зримою» - це означає створити на її матеріалі маленький трьох, п'ятихвилинний спектакль. Зазвичай ми пісню чуємо, а в даному випадку - і бачимо, і чуємо.

Якщо музичний твір втілити в яскравому малюнку, знайти цікаве режисерське рішення, застосувавши найрізноманітніші засоби сценічної виразності (сценографію, світло, кіно, слайди, хореографію і тощо), тобто створити синтез музики, вокалу та акторської майстерності, то сила враження від пісні зросте.

Більшою мірою театралізації (інсценуванню) піддаються пісні, де у текстовому матеріалі міститься якийсь сюжет, який дозволяє зіграти пісню як маленький спектакль. По структурній ознаці це можуть бути пісні трьох видів. До першого виду належать ті, в яких виписаний діалог дійових осіб (пісня-діалог). До другого - виконуючий від імені героя (пісня-монолог). До третього - пісні, де яскраво виражений оповідальний початок і є сюжет (пісня-розповідь).

Подібний репертуар в режисерській розробці може органічно включати яскравий ігровий початок. Більше того, без нього пісня багато втрачає, оскільки авторами тексту і музики спочатку закладається своєрідне запрошення до гри.

Прикладом пісні-діалогу може бути «Грицю, Грицю до роботи» 3 класу Учитель – «режисер» в такій пісні вибудовує спілкування дійових осіб, якими за сюжетом стають виконавці. Тут варто звернути увагу на використання виконавцями прийомів акторської майстерності.

У пісні-монолозі виконавець створює персонаж, від імені якого співається пісня. В основі інсценування лежить прийом перевтілення, створення характеру або образу. При такому підході режисер не вибудовує детальний подієвий ряд, а, скоріше, злегка підкреслює обставини, закладені в тексті. Пропоновані обставини крім багатьох компонентів включають в себе і хто діє? Головне завдання режисера в цьому випадку - допомогти виконавцю знайти персонаж, його внутрішню і зовнішню характерність, підказати манеру поведінки і домогтися, щоб манера ця стала органічною і правдивою.

Прикладом сюжетної пісні (пісні-розповіді) є …. (взяти з програми, підручника)

Чим яскравіше внутрішнє бачення виконавця, тим більший емоційний відгук викликає пісня у глядача. Принцип розповідання дозволяє робити відступ від сюжету, використовувати асоціативні відволікання, «кидки в часі» - спогади, мрії ... І тут учитель повинен надати велику допомогу учневі-виконавцю: потрібно підвести до того, щоб крок, жест, міміка - все зовнішні прояви не виникали формально, а народжувалися зсередини, на основі емоційного переживання.

Часто події і відносини персонажів виражаються у гумористичній манері - як, наприклад, «Два півники» 1 клас

Гумор знаходить відображення як у тексті, так і у відповідній легкості мелодійного музичного побудови.

Пісня може бути ліричної («„Ніч яка місячна, зоряна, ясная” _______»,), носити трагічний («_Засвіт встали козаченьки»,) або героїчний характер («_Їхав козак за Дунай_______»).

У такого роду піснях можна вдаватися і до більш великого застосуванню власне театральних прийомів: створенню гострих характерів, спілкуванню. Тут використовуються елементи театрального костюма, реквізиту, деталі сценографічного оформлення. Але всі прийоми повинні бути трансформовані: якщо перевтілення - то миттєве, на очах у глядачів, якщо театральний костюм - то не повне переодягання, а використання деталей.

Процес постановки пісні припускає у своїй першооснові її глибоке розуміння. Учитель в будь-якому випадку відштовхується в своїй творчості від тієї теми та ідеї, які були закладені авторами пісні. Чим конкретніше тема, чим багатша думка-ідея, чим вона різнобічніша, тим цікавіше задум майбутньої вистави.

Формування режисерського задуму пісні проходить кілька етапів.

Текст пісні являє собою стильову літературну категорію, змістом якої є вірш як носій логічної та образної інформації. Тому перший етап роботи - ідейно-тематичний аналіз пісні: необхідно точно визначити тему (предмет художнього дослідження, відповідь на питання «про що пісня?»), ідею (основний висновок, що містить моральне ставлення до зображуваних подій, відповідь на питання «яка головна думка автору?») і конфлікт (протиборство, зіткнення діючих сил).

Необхідно проаналізувати і музичний матеріал, визначити його характер - іронічний, гумористичний, ліричний, героїчний, епічний, пафосний, - це істотно впливає на вибір виразних засобів.

Другий етап формування режисерського задуму - визначення істотного змісту майбутньої постановки. Тут учитель виступає вже як інтерпретатор пісенного твору. У першу чергу він визначає надзавдання (конкретну мету, заради якої здійснюється постановка, розкривається ідея) і наскрізну дію (боротьбу, в результаті якої затверджується надзавдання) або, за відсутності явно вираженого сюжету, сценарно-режисерський хід (художній принцип, організуючий дію в єдине ціле). Далі, якщо у пісні яскраво виражений сюжет, необхідно вибудувати подієвий ряд (лінію діючих фактів від початку до кінця театралізованої вистави). Це вихідна подія (з якого починається дія), основна чи початкова подія (з нього починається боротьба за наскрізну дію), кульмінаційна подія (момент найвищої боротьби, переломна сцена), фінальна подія (в якому торжествує перемога або зазнає поразки наскрізна дія) і головна подія (завжди знаходиться в кінці і відображає те, заради чого ставився твір).

Наступний етап - пошук того чи іншого зримого ряду. Основою при виборі сценічно-пластичного рішення пісні є музика.

Розглянемо на прикладі пісні-гри у. н. п. «Ходить гарбуз по городу».

Перш ніж проводити урок, вчитель повинен визначити чітко мету даного заняття. По-перше, необхідно виховувати у дітей любов до народної пісні; по-друге, на основі розучування пісні розвивати у дітей мислення, увагу; по-третє, домогтися виконання правильного характеру пісні, правильного виконання мелодії і ритму. Вчителю важливо домогтися того, щоб це заняття зацікавило дітей.

Робота розпочинається з прослуховування пісні у виконанні вчителя і бесіди про прослухану музику. Важливо, щоб діти виявили головне: про що ця пісня? У ході бесіди вчитель залучає велику частину дітей до участі в ній. Потім вчитель знайомить їх з текстом пісні. Подальша робота - це зміст роботи над розучуванням пісні по фразах, мабуть, одним з найбільш тривалих і важких етапів всього уроку. Тут йде робота над вокально-хоровими навичками, особливу увагу слід звернути на ритм, тому він є основою для ритмічного оформлення інсценівки самої пісні.

Розучування цієї пісні-гри вимагає не одного заняття. Діти дуже втомлюються. Коли пісня розучена, доцільно її ще раз виконати. Тепер тільки вчитель приступає до наступного етапу - ритмічне оформлення пісні, до інсценування.

Учитель дає завдання: відповідно до змісту першого куплета придумати рухи. Далі вчитель показує ці рухи, поєднуючи їх з співом. Навіть сам текст допомагає дітям у виборі руху. Потрібно звернути увагу на те, як діти організовано виконують рухи. Якщо це не зовсім так, потрібен якийсь стимул, щоб вони організувалися. Наприклад, викликати для прикладу учня, який краще за інших виконував. Після того, як діти розучили рухи, потрібно їх повторити з співом. У ході такого виконання можна залучити дітей до виправлення помилок. Далі діти з'ясовують, що в кінці є музика (соло фортепіано). Учитель перед виконанням його дає дітям завдання подумати і сказати, щоб ви стали робити: співати, танцювати або марширувати? Діти повинні сказати, що зручно робити. Учитель пропонує дітям самим придумати рухи.

Таким чином, інсценування пісні, її обігрування - це дуже своєрідна, цікава форма музичної діяльності, що сприяє розвитку інтересу до музичних занять, вихованню моральних якостей учнів. Інсценування - багатий і родючий грунт для дитячої діяльності, для розвитку творчих здібностей.