- •2.Історичні типи світогляду: міфологічний, релігійний, філософський.
- •3.Специфіка філософського світогляду. Основне питання філософії.
- •6.Загальна характеристика релігійної філософії Середньовіччя.
- •7.Натурфілософські та гуманістичні ідеї філософії епохи Відродження.
- •8.Загальна характеристика філософії Нового часу. Емпіризм та раціоналізм.
- •9. "Докритичний" та "критичний" періоди у творчості і. Канта.
- •10. Філософська система г. Гегеля і його діалектичний метод.
- •11. Антропологічна філософія л. Фейєрбаха.
- •12. Основні ідеї марксистської філософії. Проблема відчуження людини.
- •13. Основні етапи розвитку філософської думки в Україні.
- •14.Філософські погляди г.Сковороди.
- •15. Сутність позитивізму, його основні історичні форми.
- •17. Філософська герменевтика як теорія розуміння.
- •18. Основні ідеї неотомізму, його відмінність від середньовічного томізму.
- •19. Історичні форми діалектики як вчення про універсальні зв'язки, зміни та розвиток. Діалектика й метафізика.
- •20.Сутність закону єдності й боротьби протилежностей.
- •21. Взасмоперехід кількості та якості в процесі розвитку. Сутність категорії "міра".
- •22. Поняття й сутність діалектичного заперечення. Категорія "зняття".
- •23. Взаємозв'язок категорій "одиничне", "особливе" й "загальне".
- •24. Взаємозв'язок категорій "явище" й "сутність". Категорія "видимість" (позірність).
- •25. Взаємозв'язок категорій "причина" і "наслідок". Детермінізм та індетермінізм.
- •26. Взаємозв'язок категорій "форма" і "зміст". Співвідношення зовнішньої та внутрішньої форми в процесі розвитку.
- •27. Взаємозв'язок категорій "можливість" і "дійсність". Реальні й формальні можливості. Роль імовірності в реалізації можливості.
- •28. Категорії "необхідність" і "випадковість", "свобода" й "необхідність".
- •29. "Буття" як філософська категорія. Форми буття та їх діалектична єдність.
- •30. Категорія "матерія" у філософії. Сучасна наука про основні форми й структурність матерії.
- •31. Рух як спосіб існування матерії та його основні форми. Рух і розвиток. Специфіка соціального руху.
- •32. Простір і час — форми існування матерії. Соціальний простір і соціальний час як буття людини в культурі.
- •33. Поняття і сутність антропосоціогенезу. Філософія й наука про походження людини.
- •34.Постановка проблеми людини в історії філософії.
- •38.Структура свідомості. Свідомість і несвідоме. Самосвідомість.
- •39.Розуміння пізнання як діалектичного й культурно-історичного процесу взаємодії людини і світу. Об'єкт і суб'єкт пізнання.
- •40.Проблема істини у філософії. Діалектична єдність абсолютної й відносної істини. Істина й омана. Істина та правда.
- •41.Єдність чуттєвого й раціонального в пізнанні. Основні форми чуттєвого та раціонального пізнання.
- •42.Буденне та наукове пізнання. Форми і методи наукового пізнання.
- •43.Наука як форма суспільної свідомості та її вплив на розвиток цивілізації. Моральна відповідальність вченого.
- •46.Матеріальні фактори функціонування суспільства. Єдність продуктивних сил та виробничих відносин.
- •47. Історична періодизація суспільного розвитку: формаційний та цивілізаційннй, осьовий і хвильовий підходи.
- •48. Сутнісні риси інформаційного суспільства. Роль інформаційних і комп'ютерних технологій у сучасному суспільному прогресі.
- •49. Історичні форми відношення суспільства до природи. Причини виникнення та шляхи розв'язання сучасних екологічних проблем.
- •54.Суспільна свідомість та її структура: буденна й наукова свідомість, суспільна психологія та ідеологія, форми суспільної свідомості.
- •58.Глобальні проблеми сучасності та майбутнє людства.
- •60.Поняття та сутність глобалізації, її позитивні тенденції й проблеми.
32. Простір і час — форми існування матерії. Соціальний простір і соціальний час як буття людини в культурі.
Простір і час – філософські категорії, які відображають основні форми існування матерії. Простір – загальна форма протяжності і співіснування матеріальних обєктів, порядок розміщення одного тіла відносно іншого. Час – загальна форма тривалості й зміни явищ чи стадій протікання матеріальних процесів. До характеристик простору слід віднести його тривимірність, рівноправність напрямів та симетричність. До характеристик часу – одномірність, односпрямованість, незворотність. Кожна частинка світу має власні просторово-часові характеристики. Розрізняють соціальний, історичний, астрономічний, біологічний, психічний, художній, філософський зміст простору і часу. Простір і час невіддільні від матерії, всезагальні її атрибути. Простір безкінечний і обмежений. Перебіг часу теж не має ні початку ні кінця. Отже, матеріальний світ безкінечний у просторі і вічний у часі. Нерозривний звязок простору, часу і постійно рухомої матерії був обгрунтований діалектико-матеріалістичною філософією ще задовго до того, як цей звязок одержав природничо-наукове підтвердження в теорії відносності та інших фізичних теоріях. Із визнання нерозривного звязку простору і часу з матерією випливає, що різноманітності матеріальних систем повинна відповідати різноманітністю простору і часу з різними метричними і типологічними властивостями. Соціальний простір і соціальний час як буття людини в культурі. Включення людини “усередину” світу як свідомої активної істоти, що своєю перетворювальною діяльністю змінює своє середовище, дає підстави розглядати категорії простору і часу як соціально-історичної категорії, факти суспільної свідомості і феномени культури. Соціальні простір і час мають свої характеристики, що відрізняють їх від фізичних, адже соціальне буття здійснюється за своїми специфічними закономірностями. В суспільстві простір у цілому має тенденцію до “розширення”, а час – до “стискання” і “акумуляції”. Кожна соціально-економічна формація має свої просторові параметри і часові виміри, певні соціальні групи можуть прискорювати чи уповільнювати ті чи інші процеси. Тому простір і час мають різні характеристики в первісному, рабовласницькому, феодальному і капіталістичному суспільствах, у періоди революційних потрясінь і в періоди так званого “застою”. Освоєння людиною простору, перетворення природи, розвиток виробництва, шляхи сполучення, міждержавні і міжнаціональні звязки, кооперація, співробітництво тощо – все це не може здійснюватись поза просторово-часовими характеристиками, вже не кажучи про людину як активного учасника історичного процесу. Чим далі все більше вивільняючись від протяжності і ритміки природи і соціалізуючись, простір і час стають формою внутрішнього почуття, мірою інтенсивності власної діяльності особистості. Місце праці і її організація, виробничі ритми і перебування на виробництві, в сімї, дозвілля і розваги, ритми активності й песимізму, “сидяче” життя мешканця і “бродяче” мандрівника та геолога – все це є соціально-просторовими характеристиками, які поряд з різними біоритмами і вродженими відчуттями мають величезне значення в життєдіяльності людини і суспільства.