24. Взаємозв*язок потреб та інтересів. С-ма ек.Інтересів.

Економічний інтерес – це реальний, зумовлений відносинами власності та принципом економічної вигоди мотив і стимул соціальних дій щодо задоволення динамічних систем індивідуальних потреб. Економічні інтереси можна класифікувати насамперед за суб’єктами реалізації їх як державні, групові та особисті. В структурі інтересів виділяють виробничі (пов’язані з організацією виробництва) і невиробничі (пов’язані з задоволенням особистих потреб виробника та його потреб як члена суспільства). Має місце складне переплетіння, взаємодія економічних інтересів. Значною мірою інтереси виступають як соц протилежності.

Взаємодію інтересів та їх функції можна простежити на прикладі їх прояву у сферах виробництва та обміну. У сфері виробництва підприємці та робітники є протилежними сторонами економічних стосунків, проте вони мають спільні інтереси щодо ринку, виступаючи як виробники та споживачі. Не задовольнивши інтереси споживача, виробник не може забезпечити і власні інтереси. Механізм та функції інтересів визначаються насамперед сутністю існуючої економічної системи. Економічний інтерес є породженням і соціальним проявом потреби. Інтерес виникає, коли задоволення потреби усвідомлюється як конкретна мета ( максимізація прибутку, привласнення товару, користування або володіння певним товаром). Отже, економічні інтереси – це усвідомлення потреби існування різних суб’єктів господарювання. Генезис інтересу полягає у відборі свідомістю найважливіших потреб для задоволення, реалізації їх. Економічні інтереси не тотожні потребам, їхньому задоволенню. По-перше, економічні інтереси знаходять своє вираження у поставлених цілях та діях, спрямованих на задоволення потреб. Потреби і засоби задоволення їх відбивають причину і форму прояву економічних інтересів. По-друге, економічний інтерес завжди виражає відповідний рівень і динаміку задоволення потреб. Наприклад, не може, окрім специфічних випадків, бути інтересом суб’єкта зниження рівня задоволення потреб. Потреби-інтереси не тільки відображають існуючі відносини, а й самі є першою “цеглиною” в структурі соціально-ек відносин.

26.Сучасне ек.Мислення та його види.

Розвиток економічного мислення найнаочніше виявляється в еволюції теорії вартості, що пройшла шлях від найбільш чіткої та логічно викладеної теорії трудової вартості, основи якої були закладені вже у працях меркантилістів, до концепції неокласичного синтезу. Елементарною формою багатства суспільства є товар — продукт праці, вироблений для обміну й опосередкований купівлею-продажем. Створений у суспільному виробництві товар наділений двома властивостями — споживчою вартістю і вартістю. Споживча вартість товару, його корисність — це здатність продукту (послуги) задовольняти певну потребу людей. На ринку цей продукт повинен обмінюватися на інший продукт (товар). Це стає можливим тому, що в них закладено дещо спільне, що робить їх зіставними — вартість — та пропорція або співвідношення, відповідно до якої товари обмінюються, а грошовий вираз вартості продукту являє собою ціну товару. Природа вартості та ціни завжди були в центрі уваги. Зокрема, ще Арістотель стверджував, що в основі обміну закладена рівність, якій притаманна співрозмірність. Та і в новітній час не має єдності підходів до цієї проблеми, що виявляється в існуванні низки теорій вартості та ціни.