Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Економика(шпоры).docx
Скачиваний:
4
Добавлен:
27.10.2018
Размер:
142.75 Кб
Скачать

67. Рентні відносини. Земельна рента та її форми. Ціна землі.

Складовими аграрних відносин є рентні відносини, які виникають з приводу виробництва і привласнення додаткового продукту на основі використання землі. Ефективність с/г вир-ва залежить від багатьох чинників і від раціонального використання землі, її родючості. Розрізняють природну та штучну родючість землі. Природною є сукупність фіз , хім , біо властивостей ґрунтів. Штучна - результат поліпшення цих властивостей за рахунок проведення заходів спрямованих на вдосконалення методів землеробства. На практиці ще розрізняють ек родючість – результат природних і штучно створених можливостей землі. Критерієм ек родючості є обсяг врожаю отриманого з площ з однаковою прир родючістю.

Земельна рента виражає відношення привласнення додаткового продукту власником землі у формі орендної плати за право користування землею.

Форми земельної ренти: диференціальна земельна рента – різність між суспільною ціною виробництва с/г продукції на гірших дільницях землі та індивідуальною ціною її виробництва на кращих та середніх дільницях; диференціальна рента по плодючості; диференціальна рента по місцезнаходженню; диференціальна рента по ефективності на додаткові вкладення факторів виробництва.

Абсолютна земельна рента – це надлишок вартості с/г продукції над ціною її виробництва. У формуванні ціни землі головну роль відіграє рента та банківський відсоток. Ціна землі рівна такій сумі грошей, яка будучи покладена в банк, принесе доход рівний ренті. Такий доход є капіталізованою рентою. Отже, ціна землі – це капіталізована рента.

68. Витрати виробництва та їх структура. Теорія витрат.

Витрати виробництва – це те, у що обходиться створення продукту підприємтсву. Витрати виробництва благ – це загально економічна категорія.

Частина вартості товару, що має бути авансована на продовження виробництва, визначається як витрати вир-ва.

Речовий зміст витрат виробництва на різних етапах розвитку економіки має різну суспільну форму. В умовах традиційного простого товарного виробництва витрати виробництва вимірюються вартістю спожитих засобів виробництва. Витрати праці простого товарвиробника в суспільно необхідних розмірах збігаються з вартістю товару.

У розвиненому товарному господарстві фонд індивідуального споживання виробника набуває форми змінного капіталу, витраченого для наймання робочої сили.

Витрати виробництва поділяються на зовнішні та вутрішні.

Зовнішні (явні) витрати пов”язані з придбанням фірмою ресурсів (сировини, матеріалів, робочої сили). При цьому витрати дорівнюють вигоді, яку можно отримати, якщо при самих витратах використати альтернативний ресурс.

Внутрішні (неявні) витрати пов”язані з використанням факторів виробництва, які перебувають у власності самої фірми (грошовий капітал, обладнання). При цьому витрати дорівнюють вигоді, що може бути отримана при альтернативному використанні власних ресурсів.

Розрізняють загальні витрати виробництва, та таку, яві належать до виробленої продукції. Витрати виробництва в грошовій формі на одиницю продукції – це її собівартість, або сукупні витрати, поділені на кількість створеної продукції, тобто середні витрати. Для підприємства собівартість – це мірило витрат і доходів.