6.Виробничі в-ни сусп.Як форма існ.Прод.Сил.

Продуктивні сили і виробничі відносини в їх діалектичній єдності становлять суспільний спосіб виробництва. Між продуктивнішими силами і виробничими відносинами існує глибокий внутрішній зв'язок. Продуктивні сили як відношення людей до природи становлять зміст способу виробництва, а виробничі відносини - його суспільну форму.А це означає, що кожний історичний ступінь в розвитку продуктивних сил вимагає і певного типу виробничих відносин. Якщо виробничі відносини відповідають характеру продуктивних сил, то вони сприяють їх розвитку. Але на певному етапі продуктивні сили переростають існуючі виробничі відносини, які із форм розвитку продуктивних сил перетворилися в їх гальмо. Тоді настає епоха соціальної революції, яка приводить виробничі відносини у відповідність з продуктивними силами. Історія людства знає п'ять способів виробництва, які послідовно змінювали один одного: первіснообщинний, рабовласницький, феодальний, капіталістичний і комуністичний з двома його фазами: соціалізм і комунізм.

7.Ефективність вир-цтва та її показники.

Економічне зростання неможливе без забезпечення високої ефективності суспільного виробництва. У широкому розумінні ефективність виробництва є співвідношенням результатів виробництва і витрат. Розрізняють економічну та соціальну ефективність.Ефективність виробництва - це комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів вир-ва й робочої сили (працівників) за певний проміжок часу.

Економічна ефективність виражає результативність виробництва шляхом зіставлення затрат і одержаного результату. В визначають за такою формулою: Е=З/П, де З-мат-горш затрати, а П-вартість продукту. В результаті одержуємо показник, що характеризує величину затрат на одиницю створеного продукту. Ефективність використання окремих факторів виробництва визначають такі показники, як продуктивність праці, фондовіддача та матеріаломісткість продукції. Про суть продуктивності праці та шляхи її зростання докладно йшлося дещо вище. А тут лише зазначимо, що продуктивність праці показує ефективність використання робочої сили. На рівні галузі чи окремого підприємства продуктивність праці визначається як кількість виробленої продукції на одного робітника за одиницю часу. На макрорівні її визначають як кількість виробленого валового національного продукту на одного зайнятого у матеріальному та нематеріальному виробництві.

Ефективність використання основних виробничих фондів (основного капіталу) характеризує фондовіддача - випуск продукції на одну грошову одиницю використаних основних виробничих фондів. Вона визначається за формулою:

Фв = П/ОФ

де П - річний обсяг товарної (чистої) продукції, ОФ - середньорічна вартість основних виробничих фондів.

Зворотний показник являє собою фондомісткість, яка показує затрати основних виробничих фондів на одиницю вартості виробленої продукції:

Фм = ОФ/П

Ефективність використання предметів праці (палива, сировини, і енергії, металів) виражається показником матеріало-місткості продукції. Він показує розмір матеріальних витрат на одиницю продукції в грошовому виразі:

Мм = Мз/П

де Мз - матеріальні витрати, а П - вартість товарної (чистої) продукції. Найвища економічна ефективність виробництва має місце тоді, коли водночас зростає продуктивність праці, підвищується фондовіддача і знижується матеріаломісткість продукції. Тому кожне суспільство намагається діяти саме в цьому напрямі.

Соціальна ефективність виробництва виражає ступінь задоволення особистих потреб людини та створення умов для її всебічного розвитку. Вона показує, наскільки господарська діяльність відповідає інтересам людини. Інакше кажучи, суспільне виробництво є соціально ефективним тільки тоді, коли воно забезпечує високий рівень добробуту народу.

Між економічною та соціальною ефективністю існує певний взаємозв'язок. Скажімо, із зростанням економічної ефективності збільшується можливість суспільства у вирішенні соціальних завдань. Щоправда, інколи можуть мати місце протиріччя між економічною та соціальною ефективністю виробництва. Вони можуть виражатися у протиставленні поточних інтересів суспільства перспективним.