3. Методи макроекономічного аналізу

Рівноважний та нерівноважний методи аналізу макросистем

Вважається, що термін "рівновага" ввів у науковий обіг Джеймс Стюарт у1769 році. З того часу цей термін використовується для аналізу стани рівноваги (чи нерівноваги).¹

Загальна економічна рівновага є станом, при якому обсяги виробництва і пропорції обміну сформувалися таким чином, що на всіх ринках одночасно досягнута рівновага між попитом і пропозицією та жоден з учасників процесу не зацікавлений змінювати свої обсяги покупок та продажу. При цьому стані можливе зростання запасів у товаровиробників та змушених збільшень заощаджень у споживачів.

Досягнення стану загальної рівноваги не означає, що кожний учасник ринкового господарства задоволений своїм станом. Загальна рівновага лише свідчить про те, що ніхто з учасників економічного процесу не може покращити свій стан шляхом зміни обсягів купівель або продаж. Стан рівноваги не свідчить і про те, що економіка стабільно розвивається. Рівновага може існувати і при невеликих обсягах попиту і пропозиції.

Рівновага не є постійним станом економіки, оскільки діють чинники, які порушують рівновагу.

Цілі і задачі макроаналізу.

Виходячи з визначення предмету макроекономіки, методів дослідження даної науки, можна таким чином сформулювати цілі та задачі макроаналізу:

- визначити агрегати, які створюють економічний організм країни, проаналізувати закономірності та механізми їх функціонування, виявити зв'язки між ними, їх взаємовплив та вплив на економіку країни в цілому;

- дослідити закономірності, роль та механізм функціонування макроекономічних суб'єктів (домогосподарств, підприємницький сектор, державний та закордонний сектори);

-виявити, які саме заходи держави (уряду) будуть найбільш ефективними для досягнення основних цілей економічної політики _ стабільного економічного зростання, стабільності цін та зменшення безробіття.

Метою вивчення макроекономічної теорії є розуміння механізму функціонування економіки, у основі теорії лежать економічні спостереження.

4.Позитивна і нормативна функції макроекономіки

Макроекономіка - комплекс знань, поглядів, ідей, пояснюючих функціонування економіки як єдиного цілого на відміну від мікроекономіки, яка досліджує поведінку господарюючих суб'єктів (індивіда, фірми) виробництво, ціни, попит і пропозицію на рівні окремої фірми або окремого ринку.

Предметом макроекономіки виступає механізм функціонування всього народного господарства, чинники, які визначають його зміни у короткостроковій і довгостроковій перспективі та способи впливу на народногосподарські процеси з боку держави.

Позитивний аналіз вивчає "те, що є." Позитивний аналіз на дає оцінки тим явищам, які вивчає. Так, досліджуючи рівень та динаміку інфляції, безробіття, позитивний аналіз не дає їм оцінки - чи цей рівень надто високий, не дає рекомендацій до його зниження. Макроекономічний аналіз базується на вивченні змінних показників, які контролюються урядом, наприклад, податкова ставка, ставка позичкового проценту, на статистичних дослідженнях макропоказників, таких як валовий національний продукт, національний дохід і таке інше. Макроекономісти досліджують зв'язки між ними, створюючи власні концепції того, як одне явище впливає на інше. Економісти приділяють значну увагу тому, щоб не було теоретичних суперечностей у пропонованій ними концепції, і значно менше - чи не протирічать встановлені ними зв'язки реальності.Треба з'ясувати, перевірити, наскільки можна вважати достовірним позитивне аналітичне дослідження. Необхідність такої перевірки обумовлена тим, що на основі позитивного аналізу будується економічна політика. Складнощі такої перевірки обумовлені наступним:По-перше макроекономісти, які пропонують ту чи іншу концепцію, мають свої погляди, ідеї, свої уяви - політичні, ідеологічні, соціальні. Тому існує значна кількість концепцій, які по різному пояснюють взаємозв'язок та взаємовплив змінних. По-друге, ми вже відмічали, що створюючи моделі, макроекономісти керуються принципом "за іншими рівними умовами" , згідно з яким показники, які не входять до моделі, розглядаються як незмінні. Але в реальності вони також є змінними і впливають на ті явища, зв'язки, які розглядаються в моделі. Нормативний аспект аналізу базується на поясненні того, що і як повинно відбуватися. Такий аналіз передбачає ціннісні оцінки: що добре, а що погано, припустиме чи ні. У різних макроекономістів ці оцінки можуть суттєво відрізнятися, відповідно до тих теорій, концепцій, які створив чи поділяє той чи інший економіст. Відповідно, різні макроекономісти дають уряду різні рекомендації щодо макроекономічної політики.

Макроекономіка і економічна політика держави.

Економічна політика - це система дій, заходів, важелів, інструментів, які застосовує держава (уряд) для досягнення певних цілей. Метою державної політики є забезпечення стабільного економічного зростання, стабільних цін, повної зайнятості. Макроекономіка може слугувати теоретичною основою економічної політики.

У сучасних умовах сформувалося декілька напрямків економічної політики, основними з яких є фіскальна і монетарна. Запроваджують кожну з них у розвинених країнах різні управлінські структури. Так, у США монетарну політику здійснює Федеральна резервна система, а фіскальну - Конгрес. В Україні монетарну політику розробляє НБУ, а фіскальну -Верховна Рада. Об'єктами регулювання при запровадженні монетарної політики є головним чином величина грошової маси та ставка відсотку, фіскальної політики - величина податків та величина державних витрат.

Теоретичні дискусії ведуться за такими напрямками:

- в яких межах припустиме державне втручання в економічні процеси;

- яка політика - монетарна чи фіскальна є більш результативною;

- як поєднувати монетарну та фіскальну політику.

У цій площині питання зводиться до такого: яка комбінація монетарних та фіскальних заходів є оптимальною для вирішення проблеми відновлення рівноваги у даній конкретній ситуації. Усе мистецтво такої політики полягає саме у визначенні тривалості здійснення тих чи інших заходів та "дозування" їх впливу на сукупний попит та сукупну пропозицію.

Такі задачі легше поставити, ніж вирішити. Чому? По-перше, ми вже відмічали, що існують різні напрямки економічної думки, їх прихильники по-різному оцінюють роль, можливості держави впливати на економічні процеси, пропонують різні заходи, різні підходи як до формування економічної політики, так і для її реалізації. По-друге, відповідність цілей і результатів економічної політики ніким не гарантовано. По-третє, на вибір варіантів дій впливає не тільки об'єктивний стан справ, але в умовах багатопартійності та інших політичних факторів - також і кон'юнктурні міркування, пов'язані з тим, скільки часу залишається до виборів у правлячої партії та чи є потреба у запровадженні такої політики, яка створить уяву про великі успіхи у час, що залишився до виборів, не зважаючи на те, що ці заходи можуть значно погіршити економічну ситуацію в майбутньому.²