Тема 4. Арабська література

Поняття “Середньовічна арабська література”. Її класична доба. “Коран” – перша значна писемна пам’ятка арабської літератури Середніх віків (VІІ ст.). Поетичний виклад арабської легенди про закоханих “Лейлі і Меджнун” (VІІ – Х ст.). Збірник арабських казок “1001 ніч”, його вплив на європейську культуру, фольклор Європи й Азії.

Основні риси “баді” – нового стилю в арабській поезії цієї доби. Поява жанру “зухдіат” і філософська лірика Абу-ль-Атахія (748 – 825 рр.). Ібн Аль-Мутазз (861 – 908 рр.). Ібн Хазм (994 – 1063 рр.). Творчість Джаліза. Ібн Кутайбі – найвизначнішого представника (після Джаліза) арабської тогочасної прози. Арабська новелістика Х ст., представлена в творчості великих арабських істориків ат-Табарі й аль-Масуді. Бузург ібн Шахріар і його “Дивина Індії” (940).

Новели-спогади (мемуари) Абу Алі ат-Танухі. Енциклопедія “братів Чистоти” і розвиток новели. Становлення жанрів прози паралельно із занепадом придворної поезії в арабській літературі ХІІ – XVI ст.

Тема 5. Література Японії

Антологія японської поезії “Манйосю” (сер. VІІ – сер. VІІІ ст.) –перший поетичний пам’ятник японської літератури. Розвиток класичного жанру японської поезії “танка” (п’ятистишшя) у наступні періоди. Поети-класики ІХ – ХІІІ ст. Арівара Нарахіра (825 – 880 рр.), Оно Комоті (834 – 900 рр.), Мурасаки Сікібу (кінець Х – початок ХІ ст.) та ін.

Класична антологія “Сінкокінсю” (“Нова Кокінсю”, 1205), “Ходзокі” (“Записки з келії”, 1212). “Імає” (“Пісні на сучасний лад”) як жанр Камакурської літератури. “Тайхейкі” (“Повість про великий світ, XIV ст.).

Розвиток японської літератури XVІІ ст. в умовах політичного режиму дому Токугава. Іхара Сайкаку (1642 – 1693) – творець узагальненого героя-мешканця середньовічного міста. Басьо (1644 – 1694) – творець хоку –тривірша високої поезії. Тікамацу Мондзаємон – творець історичної трагедії і побутової драми. Едзіма Кісекі (1668 – 1736) – творець “повістей про характери” (катагімоно). Сатирично-філософський роман “Васобьо” та його типологічна близькість із “Мандрами Гулівера” Дж.Свіфта.

Тема 6. Література народів Закавказзя, Кавказу та Середньої Азії

Особливості вивчення регіональних літератур. Проблеми генетичних зв’язків і взаємин, що складалися між ними. Виникнення нових літератур живими народними мовами (наприклад, у Середній Азії в першій половині XV ст. – узбецької, туркменської – під впливом ірано-таджицької літератури). Вплив релігійної ідеології та релігійних рухів на літературу. Літератури народів Закавказзя у Середньовіччі. Своєрідний синтез Східної і Західної культур. Розквіт літератури і мистецтва в Закавказзі в XII – ХІІІ ст. П’ять поем –“П’ятериця” – азербайджанського поета Нізамі, поеми грузинського поета Ш.Руставелі, вірменського поета Г.Нарекаці, вірменські байкарі М. Гош і В. Айгекаці. Проблема Ренесансу в Закавказзі. Новий розквіт літератури у ХVІІІ ст. Поезія Вагіфа і Відаді, Саят-Нова, Сулхан-Саба Орбеліані, Д. Гурамішвілі, Бесікі.