- •Розділ і. Теоретико-методологічні основи культурології Тема: Культурологія як галузь наукового знання
- •Соціокультурні передумови виникнення культурології
- •Предмет культурології та основні культурологічні категорії
- •Основні культурологічні категорії
- •Поняття «культура»
- •Категорія «цивілізація»
- •Категорія «цінність»
- •Поліфункціональність культури
- •Першоджерела до вивчення теми: Бердяев н.А. О культуре
- •Фромм э.Иметь или быть? Значение различия между обладанием и бытием
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема: Релігія та мистецтво в системі культури
- •Релігія в соціокультурній системі суспільства
- •Основні структурні елементи релігії
- •Специфічні риси мистецтва як духовної сфери суспільного життя
- •Соціокультурні функції мистецтва
- •Види мистецтва та основні художньо-стильові напрямки
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та повідомлень:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •1. Проаналізуйте сутнісні характеристики релігії.
- •Тема: Культурна динаміка
- •Поняття культурної динаміки
- •Основні концепції походження культури
- •Механізми культурної динаміки
- •Схеми культурно- історичного процесу
- •Першоджерела до вивчення теми: к.Маркс. Экономическо-философские рукописи 1844 года.
- •3. Фрейд. Будущее одной иллюзии
- •Неудовлетворенность культурой
- •Й.Хейзинга. Об игровых элементах культуры
- •Сорокин п.А. Кризис нашего времени
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема: Класичні теорії цивілізацій
- •Першоджерела до вивчення теми: о. Шпенглер. Закат Европы.
- •Тойнби а. Дж. Постижение истории.
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання:
- •План семінарського заняття:
- •Тема: Типологія культури
- •Поняття культурної типології
- •Основні варіанти типології: формаційна, цивілізаційна, релігійна, регіональна,
- •Характерні риси свідомості первісної людини
- •Особливості первісного мистецтва
- •Виникнення та особливості первісних вірувань
- •Ранні форми релігії
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема: Давні цивілізації Сходу
- •Загальна характеристика давніх цивілізацій
- •Культура Давнього Єгипту
- •Релігійні уявлення давніх єгиптян
- •Культура Давнього Китаю та Давньої Індії
- •Конфуціанство – національна релігія Китаю
- •Специфіка індуїзму як національної релігії Індії
- •Буддизм
- •Першоджерела до вивчення теми Чаттерджи с., Датга д. Буддийское учение
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема: Антична культура
- •Особливості становлення античної культури
- •Особливості культури Давньої Греції
- •Релігія Давньої Греції
- •Культура елліністичної епохи
- •Культура Давнього Риму
- •Релігійні вірування давніх римлян
- •Античне мистецтво
- •Кессиди ф.Х. К проблеме греческого чуда
- •Вернан ж.-п. Духовный мир полиса
- •План семінарського заняття
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Тема: Культура Середньовіччя
- •Соціокультурні характеристики людини Середньовіччя
- •Основні субкультури середньовічного суспільства
- •Виникнення та еволюція християнства
- •Мистецтво європейського Середньовіччя
- •Жак Ле Гофф. О цивилизации средневекового Запада.
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема: Культура Відродження
- •Характерні риси ренесансної культури: антропоцентризм, гуманізм
- •Реформація
- •Суперечливість Ренесансної культури
- •Мистецтво Відродження
- •Першоджерела до вивчення теми Пико делла Мирандола. Речь о достоинстве человека.
- •Франческо Петрарка. Из сонетов (На жизнь Мадонны Лауры)
- •Вам сердце предлагал, но вы к нему
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема: Культура Нового часу.
- •Соціально-економічні та наукові передумови формування культури Нового часу
- •Ціннісно-світоглядні орієнтири людини Нового часу
- •Основні мистецькі напрями Нового часу
- •Першоджерела до вивчення теми Гвардини р. Конец нового времени
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів і доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема: Культура Новітньої епохи
- •Особливості сучасного культурного розвитку на зламі хх-ххі століть
- •Мистецтво Новітньої епохи
- •Проблема діалогу культур в контексті сучасних глобалізаційних процесів
- •Першоджерела до вивчення теми с.Хантингтон. Столкновение цивилизаций
- •Глосарій
- •Список рекомендованої літератури
Категорія «цінність»
Стрижневою категорією всього культурологічного знання виступає поняття „цінність”. Цінність є визначальною характеристикою особистості, що освоює певну систему суспільних цінностей. Соціальні цінності відбиваються у свідомості окремої людини у вигляді ціннісних орієнтацій, які є необхідною умовою підтримки нормативного порядку в суспільстві. Засвоєння системи цінностей – основа соціалізації особистості. Але кожна людина є індивідуальністю, її життя – неповторною історією пізнання і досвіду, і тому вона формує свою неповторну систему ціннісних орієнтацій, що визначає, у кінцевому підсумку, сенс її життя.
Поняття цінності вказує на культурну, суспільну чи особистісну значимість явищ і фактів дійсності. Усе розмаїття світу можна розглядати як предметні або об’єктні цінності, тобто оцінюватися з погляду добра і зла, істини і неправди, прекрасного і потворного, справедливого і несправедливого тощо. До таких цінностей відносяться предмети матеріальної і духовної діяльності людей, суспільні відносини, а також включені в їхнє коло природні явища, що мають для людини позитивне значення і здатні задовольняти її різноманітні потреби. З іншого боку, цінностями можуть виступати і самі критерії оцінювання явищ і фактів дійсності. Тоді говорять про суб’єктні цінності, до яких відносяться установки, оцінки, вимоги, заборони, виражені у формі норм. Кожне суспільство характеризується такими особливими найбільш фундаментальними орієнтирами і критеріями оцінювання діяльності людей, які називаються в культурології базовими цінностями.
Таким чином, цінність являє собою загальновизнану або ж широко визнану в суспільстві норму, сформовану в певній культурі, що задає зразки і стандарти поведінки і впливає на вибір між її можливими альтернативами. Фундаментальні цінності ще характеризують як розповсюджені серед членів суспільства уявлення щодо основних життєвих цілей і засобів їх досягнення.
Світ цінностей якоїсь культури ніколи не може абсолютно адекватно бути трансформованим у світ іншої культури. Як вважав О. Шпенглер, душу брахмана може зрозуміти тільки брахман. Саме ціннісні компоненти культури найважче запозичуються і піддаються зовнішнім впливам - на відміну від техніко-технологічних аспектів культури: форм організації виробництва, науки, форм управління. Ціннісне ядро будь-якої культури не можна змінити шляхом посилання на його недосконалість, невідповідність, шляхом демонстрації більш привабливих цінностей. Тому ціннісні системи різних культур слід розглядати як рівноправні.
Цінності виконують роль регулятора як на рівні суспільства в цілому (соціальні цінності), так і на рівні окремої особистості.
У переломні епохи суспільного розвитку система цінностей переживає кризу і підлягає переоцінці. Е. Дюркгейм ввів поняття аномії, яке позначає стан ціннісно-нормативного вакууму, характерного для перехідних і кризових періодів і станів у розвитку суспільства, коли старі соціальні норми перестають діяти, а нові ще не встановилися: «колишні боги старіють і вмирають, а нові не народилися».
Саме криза афінської демократії змусила Сократа поставити запитання: що є благо? Це основне питання загальної теорії цінностей, або аксіології.
Проблема «Що є благо?» передбачає відповідь на питання про співвідношення духовних і матеріальних цінностей. І в історії соціально-філософської думки, починаючи з античності, розглядаються дві діаметрально протилежні концепції сенсу життя. Наприклад, школа кініків (Антисфен) вважала, що благом є те, що може вважатися нашою власністю. А що може вважатися нею? Багатство, здоров’я, життя? – Ні. Тільки внутрішня воля, сила духу є нашою власністю. Треба максимально звільнитися від зовнішнього – від прагнення до насолод, матеріального. І цим ми захистимо себе від ударів долі, ніщо не зможе нас позбавити душевного комфорту. Діоген вважав, що всі людські страждання обумовлені тим, що люди багато чого бажають, багато чого бояться, багато чому заздрять, багато на що сподіваються, не усвідомлюючи того, що в них самих є все, що їм потрібно. Таку ж думку пізніше висловив німецький філософ А. Шопенгауер: «Те, що є в людині, набагато важливіше од того, що є у неї».
Кінічна школа спиралася на тезу Сократа: «Тільки богам властиво не відчувати потреб. А той, хто відчуває ці потреби в найменшій мірі, той подібний богам». Відомий також вислів Сократа, котрий, оглядаючи ярмарок речей, сказав: «як багато тут речей, що мені не потрібні». Ще древні на прикладі спартанців відзначали, що поки народ не знає розкоші, він не знає поразок. Подібно до того, як в армії, що обтяжена здобиччю, знижується боєздатність, так і в суспільстві, перенасиченому речами, послаблюється життєва сила.
Аналізуючи стан сучасної цивілізації, Еріх Фромм у своїй книзі «Мати чи бути?» розглядає проблему співвідношення матеріального і духовного, володіння і буття, коли матеріальні блага здобуваються ціною духовних втрат і заради матеріальних надбань люди жертвують своїми природними і духовними якостями, а справжнє життя замінюється матеріальними втіленнями і символами.