4. Основні функції суглобів
- міцне з’єднання кісток за одночасного забезпечення рухливості;
- амортизація під час руху;
- забезпечення виведення венозної крові із кістки;
- обширне рефлексогенне поле, від якого йдуть імпульси до головного мозку.
При гіподинамії тварин:
- в суглобах тоншають суглобові хрящі, до повного руйнування;
- змінюється хімічний склад синовії, аж до її зникнення;
- зростання кісток в суглобах – анкілоз.
5. Розвиток різних видів з’єднання кісток
Найбільш примітивний вид – безперервне з’єднання. Елементи перетинчастого скелета безхребетних з’єднувалися безперервно сполучною тканиною – синдесмоз. Елементи хрящового скелета в хрящових риб з’єднуються щільною сполучною тканиною – синдесмоз, волокнистим хрящом – синхондроз, м’язовою тканиною – синсаркоз. За допомогою тих же видів безперервного з’єднання сполучаються і скелетні елементи в кісткових риб.
Перехід від водного способу життя до наземного супроводжується розвитком ногоподібних кінцівок, в основі яких лежать довгі трубчасті кістки, що приводить до появи нових переривчастих видів з’єднань – суглобів, що забезпечують велику рухливість. Суглоби додають з’єднанням не лише гнучкість, але й значний розмах рухів. Місця з’єднання кісток – суглоби забезпечують необхідну ресорність, завдяки якій скелет та інші органи витримують великі силові та ударні навантаження в умовах гравітаційного поля Землі.
Таким чином, історично в скелеті сформувалося два види з’єднань кісток:
а) більш ранній – безперервний;
б) більш пізній – переривчастий.
В онтогенезі цей шлях розвитку з’єднань кісток повторюється: спочатку всі кістки плода зрощені безперервно, потім в місцях утворення майбутніх суглобів мезенхіма, яка формує прошарки між двома сусідніми кістками, розсмоктується, формуючи щілину, заповнену синовіальною рідиною. По краям з’єднання кісток розвивається капсула, кінці кісток покриваються гіаліновим хрящем. На момент народження всі види з’єднань кісток у копитових сформовані. Новонароджені здатні відразу ж рухатися і розвивати значну швидкість руху.