V. Особливості структурно-функціональної організації легень

Після біфуркації трахея поділяється на магістральні бронхи правої і лівої легень. Від магістральних бронхів у кожну частку легень відходять часткові бронхи, кінцеві розгалуження яких формують дані частки. Часткові бронхи розгалужуються на бронхи I, II і III порядку або більшого, середнього і меншого калібру. Від бронхів III порядку відходять часточкові бронхи, кінцеві розгалуження яких формують вторинні легеневі часточки, котрі добре видно неозброєним оком. Сукупність всіх бронхів легень від магістрального до кінцевих бронхіол називається бронхіальне дерево – arbor bronchialis.

☼ Структура вторинної легеневої часточки

Часточкові бронхи розпадаються на найдрібніші бронхи (d ≈ до 1,5 мм), які називаються бронхіоли. Бронхіоли входять у легеневі часточки, розгалужуються в них і формують альвеолярне дерево – сукупність повітряних шляхів від респіраторних бронхіол до альвеол, де відбувається газообмін.

У часточці бронхіоли поділяються на 20-30 коротких кінцевих (термінальних) бронхіол (остання структурна одиниця повітряного русла), котрі розпадаються на 2-3 альвеолярні (респіраторні) бронхіоли. Межа між повітряними шляхами і дихальним відділом легень (паренхімою) – це межа між термінальною і респіраторною бронхіолами. Кожна альвеолярна бронхіола ділиться на альвеолярні ходи, які закінчуються альвеолярними мішечками. Стінки мішечків утворюють кінцеві легеневі випини – альвеоли (0,1-0,2 мм). Альвеолярне дерево однієї кінцевої бронхіоли разом із пов’язаними з ним кровоносними і лімфатичними судинами, сполучною тканиною і нервами складають структурно-функціональну одиницю легень – первинну легеневу часточку або ацинус. Вторинна легенева часточка складається із декількох ацинусів → легеневе гроно.

Таким чином, легені складаються із 4-х основних компонентів:

а) повітряне русло – починається після біфуркації і називається бронхіальне дерево;

б) кровоносне русло – йде паралельно з повітряним і представлене судинами малого кола кровообігу;

в) легенева паренхіма – сукупність альвеол, де безпосередньо відбувається газообмін;

г) легенева строма – міжчасточкова і внутрішньочасточкова сполучна тканина, яка крім колагенових містить значну кількість еластичних волокон; сполучна тканина формує перетинки між часточками, а всередині них – розділяє альвеолярні ходи.

Ступінь розвитку строми, її співвідношення із паренхімою зумовлює «мармуровість» легень. Найбільше вона виражена у великої рогатої худоби – фізіологічна мармуровість легень, менше – в свині, вівці, собаки, коня. Чим більше строми, тим вищий ризик захворювання бронхопневмонією (велика рогата худоба), чим менше – схильність до емфіземи (собака, кінь).

У ворота легень входять магістральний бронх і легенева артерія, виходять – легеневі вени. Всі разом вони формують корінь легень.

Характеристика трубок:

1. слизова оболонка – в магістральних бронхах, бронхах I, II, III порядків – миготливий епітелій, бронхіоли – кубічний епітелій, альвеоли – один шар плоских клітин респіраторного епітелію.

2. середній шар – хрящовий остов, непосмугована мускулатура. Із зменшенням діаметра бронхів хрящові кільця зменшуються до невеликих пластинок, які в бронхіолах взагалі зникають поряд із збільшенням кількості непосмугованої мускулатури. В найдрібніших бронхіолах зникає і хрящовий остов, і м’язи.

3. зовнішній шар – зовні легені вкриті легеневою плеврою.