2. ...Поняття волі як протилежності неволі не повинне змішуватися з тим поняттям свободи, що має своє спеціальне філософське і психологічне значення і застосоване тільки до людини, і то в такому лише випадку, якщо ми визнаємо за ним свободу волі. Це філософське поняття волі як безмежної свободи вибору між різними мотивами і бажаннями, що спонукають людину до того чи іншого вчинку, не зовсім чуже і мові суспіль­ства<...>

3. ...В...нефілософському змісті говоримо ми про свободу народу, про лю­бов до свободи, про звільнення раба... Ясно, що, говорячи, наприклад, що рабу дали свободу, ми зовсім не розуміємо, щоб йому дали безмежну свободу вибору між мотивами його вчинків чи його бажаннями, чого ніхто дати йому не може, але хочемо сказати тільки, що йому дали можливість погоджуватися у своїх вчинках зі своїми бажаннями. Точно так само,говорячи про любов до свободи, ми... хочемо висловити тільки, що людина любить, щоб її не стискували у виконанні її бажань, і відвертається від усяких сторонніх для душі насильств. В усіх цих випадках ми вживаємо слово свобода для означення поняття своєї волі. Але слово свавілля має в нас спеціальне моральне, і при цьому погане моральне, значення... Те ж моральне значення має і слово сваволя.

4. Але чому ж немає в мові слова для позначення волі як протилежності неволі? По тій простій причині, що це поняття ховається в самому слові воля, що у кожного може бути тільки своя, а не чужа. Правда, мова застосовує іноді епітет добра: «На це була твоя добра воля», але тому що добра воля може бути в той же час і дуже злою волею, то ми не можемо визнати за науковий термін вислів добра воля, добровільний вчинок і т. п.<...>

5. Слова свобода волі є книжкове сполучення, і при цьому невірне. Воля завжди вільна, інакше вона не буде волею. Під словом же свобода в точному змісті варто розуміти відсутність обмежуючих перешкод у тій області, у якій у даний момент обертається наша воля... Філософський же термін свобо­да волі, якщо він потрібний, варто замінити словами воля душі, тому що цим терміном ми хочемо позначити, що душа, не керуючись нічим, може вибирати між мотивами своїх вчинків...

6. .. Людині вроджене прагнення до волі, що проявляється в ній ще в дитинстві, при перших спробах стиснути пелюшками її довільні рухи.Кант... Прагнення до свободи…називає…

Могутній характер, що утворився під впливом

пристрасті, буде несвідомий чи малосвідомий : весь зосереджений в одній даній пристрасті, він не може відноситися до цієї пристрасті як до явища об'єктивного<... >

10. ...Найвищий розвиток розуму... може з'єднуватися з найнікчемнішим і цілком розрізненим характером, і, навпаки, найбільш посередній розвиток розуму не заважає людині мати сильний і добре організований характер. Дуже часто трапляється, що характер людини залишився слабким і нерозвиненим і що елементи характеру знаходяться в повному безладді саме тому, що людина ця жила переважно в розумовій сфері. Живучи по перевазі розумом, вона не тільки мало жила серцем і волею, але мало і думала про те, як вона жила ними. Вона знає багато чого про все, але про саму себе майже нічого. ...Правда, і їй траплялося каятися у своїх учинках, але вона негайно ж забувала своє каяття, та й не додавала йому ніколи великого значення, тому що головний інтерес її життя був у розумовій сфері. Там же в неї виробився і сильний характер, але однобічний, вузький, задовольняючий тільки потреби розумового життя... моральне ж життя своє вона ніколи не цінувала високо, не трудилася над його розвитком, і тому не дивно, що характер її залишився в дикому і нерозвиненому виді. Звідси можливість сполучення тонко і широко розвинутого розуму з диким цинізмом у вчинках і почуттях. Така моральна неохайність зустрічається, на жаль, часто в людей вчених і навіть незвичайно розумних. ...Хто над чим потрудився, той те і має. <...>

12. Виховання, що завжди піклується про утворення розуму, робить... великий промах, тому що людина більш людина у тім, як вона почуває, чим у тім, як вона думає. Відчування... а не думки, складають осередок психічного життя. І у їхньому утворенні повинний бачити вихователь свою головну ціль<.„>

14. Якщо під ім'ям випадку ми будемо розуміти... явища, від людини не залежні, то чи не повинні ми визнати, що характер людини є справою випадків: випадків народження і випадків життя? Але... невже людина сама не приймає ніякої участі в утворенні власного характеру... До такого принизливого і безвідрадного висновку і повинна прийти всяка психологія, що відкидає свободу волі в людині. Для такої психології все життя людини є середня математична лінія, проведена між... впливом вроджених особливостей... і впливом випадків життя. ...Навчання про свободу чи несвободу волі, чи, вірніше, про волю душі, повинне знайти собі місце в третій частині нашої «Антропології».

упертості, свавілля і сваволі...

11....Як ласощі виникають з вродженого нормального праг­нення до їжі, з досвідів задоволення цього прагнення, але мо­жуть потім існувати й окремо, незалежно від харчового прагнення, точно так само й упертість виникає з досвідів задоволення вродженого прагнення до вільної діяльності, але потім може існувати й окремо як бажання лакомитися тією насолодою,яку приносять людині будь-які відкинуті утиски. ...Упертий не хоче того, на чому він наполягає, а хоче того задоволення, що він одержить від того, що настояв на своєму, чи уникає того невдоволення, яке випробував би, якби йому не вдалося наполягти на своєму. От чому впертий ясно шукає випадків наполягти на своєму, а не уникає їх. ...З ряду численних досвідів таких насолод своєю

волею утворюється... свавілля як схильність і деспотизм як пристрасть. Якщо ж... скинувши всі утиски, людина чи на­віть цілий народ починає відшукувати їх, придумувати, створюва­ти, щоб насолодитися їх видаленням, то така пристрасть є одним з важливих елементів тиранства. Тираном може бути і народ, і деспот... Іван Грозний і паризька чернь під час великої револю­ції чинили часто за тим самим психічним законом немину­чих наслідків перекручення законного і корінного прагнення людини до волі. За тим же законом чинить і сімейний тиран... який вишукує і видумує хоча б що-небудь, щоб мати насолоду ще хоч раз пригнути до землі кого-небудь... і сердиться тим більше, чим більше домочадці його і рідні виявляються зломленими ним же самим.

12....Воля складає таку істотну умову для людської діяльності, що без задоволення цієї умови сама діяльність неможлива.Забрати в людини волю значить позбавити її можливості своєї діяльності, а діяльність, їй насаджена, котру вона виконує проти бажання, є вже для неї не своя, а чужа, і людині в такому стані залишається чи шукати насолод, чи обдурити деспота і підмінити його діяльність своєю. От чому деспотизм і тиранство так швидко перетворюють усіх людей, що входять у сферу їхньої дії, чи в шахраїв, чи в розпусників, а найчастіше в розпусних шахраїв...

13....Якщо людину з дитинства примушувати до виконання чужої волі і їй ніколи не буде вдаватися скидати чи обходити її (що, на щастя, неможливо), то в ній не розів'ється прагнення до волі, але разом з тим не розів'ється і прагнення до самостій­ної діяльності. Задовольнивши тілесні потреби, така людина

піде на роботу, коли її поженуть: це буде вже майже машина... раб...

14.Між цими двома однаково згубними крайнощами — безмежним свавіллям і безмежним рабством, що однаково приводять людину — і раба, і деспота — до помийної ями повного скотства, лежить середній, щирий шлях: шлях вільної діяльності, що вимагає волі настільки, наскільки є зміст у самій цій діяльності…

«найбільш сильною з усіх природних схильностейГлюдини».

7.Само собою зрозуміло, що прагнення до свободи є прагнення душевне, а не органічне, тому що сама воля, як ми бачили, є цілком і взагалі душевне явище. Прагнення це знаходиться в най­тіснішому зв'язку с... прагненням душі до життя чи свідомої ді­яльності. ...З одного боку, людина прагне тільки до тієї діяльнос­ті, що була б її діяльністю, нею вибраною, нею полюбленою, словом, її вільною діяльністю, а з іншого боку - людина усві­домить своє прагнення до свободи тоді тільки, коли її вільна діяльність зустрічає утиски... і... тільки у вільній діяльності міцнішає і розвивається саме прагнення людини до волі.

8. Почуття прагнення до волі народжується тільки як негативний утиск, і тому істота, що ніколи не випробувала би утисків своєї вільної діяльності, ніколи не довідалася б, є чи ні в ній прагнення до волі. ...У самім виконанні свого бажання є вже насолода... Такий стан душі називають звичайно упертістю, але для психолога упертість є тільки чудове психічне явище, у яко­му у всій чистоті своїй, незалежно від змісту бажань, виявля­ється прагнення людини до волі. ...Але проте упертість є...помил­ковий шлях, на який потрапляє людина... у своєму прагненні доволі...

9. ...Почуття і воля — дві сторони особистості, і тому зрозуміло, що всякий утиск моєї волі... змушує мене страждати...Волю мою утискує чи воля інших людей, чи насильство... природи. Але й у тім і в іншому випадку воля моя утискується зовнішнім для мене насильством. Насильство це не перестає бути для мене зовнішнім і тоді, якщо воно виражається навіть у формі моїх же органічних прагнень... Так,людина, зайнята улюбленою своєю справою, досадує на почуття голоду, спраги, чи уто­ми чи просто болю, що заважають їй продовжувати її вільну роботу. При такому душевному стані людина поспішає, як найшвидше, вгамувати голод чи спрагу і радіє припинен­ню страждань не як припиненню неприємного почуття, але тіль­ки як видаленню утисків своєї волі. Це саме природне, саме нормальне почуття і прагнення людини, і ніяк не може бути названо упертістю.

10.Але є одне насильство, що йде... із самої душі і від яко­го потім вона не може відділитися: це є саме прагнення до свідомої діяльності. Це внутрішнє насильство складає сутність душі... Саме прагнення до волі знаходить своє пояснення і виправдання тільки в цьому прагненні. Якщо ж людина, випробувавши насолоду видалення стиснень, хоче випробува­ти цю насолоду і крім прагнення до діяльності, то потрапляє на фальшиву дорогу…

більше, що, придушуючи їх, коли вони вже розвинулися, надзвичайно важко, якщо і можливо, не зачепити святого, законного прагнення до волі.<...>

Глава ХLVIII

Прагнення до щастя: значення мети в житті

1. Прагнення до задоволення є... загальний термін, під яким ми повинні розуміти незліченну безліч усякого роду бажань... Людина не може прагнути до задоволення, якого не знає і не уявляє собі. Вона прагне до насолоди після того, як випробувала її внаслідок задоволення якого-небудь іншого прагнення. До відшукування їжі людина спонукається не прагненням до насолоди, але муками голоду, і тільки вже потім, випробувавши насолоду задоволення голоду взагалі чи якою-небудь їдою особливою, людина вже прагне до їжі, спонукувана і муками голоду, і уявленнями насолоди<...>

3. ...Бажань, що не виникли з вроджених прагнень, не існує, і якщо яке-небудь бажання нам здається не природнім, а зовсім штучним, то, придивившись до нього ближче, ми завжди знайдемо, що воно виникло з вродженого прагнення душі до діяльності.

4. При цьому... варто відмітити, що більшість бажань у людині... бажання складні, які виниклі з різних прагнень, що з'єдналися разом яким-небудь одним великим уявленням чи обширною системою уявлень... Так, наприклад, в основі бажання почестей, що носить назву честолюбства, ми відкриваємо й органічне прагнення до суспільства, супроводжуване почуттям сорому і самовдоволеної гордості, і прагнення до волі, що шукає видалення всяких утисків нашої волі, і особливе, хоча помилково зрозуміле, суто вже людське прагнення до самовдоскона­лення. Уявлення гарного обіду задовольняє не тільки орга- - нічному харчовому прагненню... але і прагненню до громадськості, от чому для гарного обіду необхідне гарне коло друзів і приятелів, задовольняє і естетичним прагненням,унаслідок чого людина подає обід у витончених судинах, прикра­шає кожну страву, прикрашає стіл квітами, супроводжує обід музикою і т.д. От чому можна сказати, що їдять і люди і тварини, але обідають тільки люди<...>

5. ...Якщо... була б потрібна особлива назва для загального прагнення людини задовольняти свої прагнення, то ми пропонували б назвати це прагненням на щастя. Прагнення до щастя в такому розумінні... вроджене в людині. Але це вже ніяк не...прагнення до насолод, тому що людина... може прагнути до

Тільки та воля корисна людині,що прямо виходить з потреб діяльності, яку полюбила людина.У цьому

найтіснішому з'єднанні з діяльністю прагнення до волі є основою людського життя й основного людського достоїнства, відділене ж від неї прагнення до волі палить і губить...Само­стійна, улюблена діяльність є саме те з'єднання свідомості і волі, у якому прагнення до волі є коренем людського благополуччя.

15. Для морального життя людини воля так само необхід­на, як кисень для життя фізичного, але як кисень повітря, звільненого від азоту, спалив би легені, так і воля, звільнена від діяльності, губить моральну людину... Приймаючись за ді­яльність з любові до її змісту, до її ідеї, людина сама безупинно добровільно утискує свою волю і безупинно переборює ці утиски, накладені на неї цією ж її улюбленою працею.Таким чином, у будь-якій улюбленій праці людина робить постійні до­свіди насолоди свободою, коли відкидає... перешкоди, що тис­нуть на неї, і досвіди відмови від цих насолод, коли прийма­ється знову за захоплюючу гру праця, за подолання нових перешкод. У цих незліченних досвідах розвиваються і міцніють воля, прагнення до волі, уміння користуватися нею і необхідна для цього сила характеру... І немає нічого забавнішого, як чу­ти декламації про волю від таких людей, що не можуть і дня прожити без чужої допомоги. Такий вже неминучий психічний закон: воля є законна дочка вільної, завзятої, невтомної праці, а вільна праця широко розвивається тільки під покривом волі...

16.Усвідомивши вплив виховання і життя на правильний розвиток в людині прагнення до волі... ми... тим самим показали всю незмірну важливість обов'язків вихователя в цьому відно­шенні. Він повинний зірко відрізняти упертість, призму і необ­хідність вільної діяльності і боятися найбільше, щоб, утискаючи перші, не придушити останньої, без якої душа людини не може розвинути в собі ніякої людської гідності: словом, він повинний виховати сильне прагнення до волі і не дати розвину­тися схильності до свавілля чи сваволі<...>

17....От чому на обов'язку вихователя лежить зробити не тільки усе, що можливо, для розвитку у вихованців любові до самостійної, улюбленої, вільної праці, але і для того, щоб попередити розвиток свавілля і деспотизму, тим

сама по собі... так само необхідна для душевного здоров'я людини, як чисте повітря для його фізичного здоров'я....

10.Цей безсумнівний факт психічного життя людини з особли­вою ясністю виражається в тому величезному значенні, яке має для людини ціль життя, незалежно від змісту цієї мети і навіть від її досягнення, тому що ціль, чи задача, життя є тільки інша форма для вираження того ж поняття — праця життя.

Задовольнивши всі бажання людини, але забравши в неї ціль у житті і подивитеся, якою нещасливою і незначною істотою виявиться вона. Отже, не задоволення бажань — те, що звичайно називають щастям, а ціль у житті є серцевиною людської гідності і людського щастя. ...Звичайно, людина в кожну окрему хвилину своєї діяльності прагне до досягнення мети, тобто до того, щоб знищити її, а не до того, щоб мати її... для людини важливіше мати мету життя (задачу, працю життя), ніж досягати її,.

Зрозуміло само собою, що ця мета... повинна бути такою, щоб, досягаючи постійно, вона ніколи не могла бути досягнута, причому людина залишилася б без мети в житті.<...>

11. ...Душевне прагнення до діяльності, чи прагнення душі до змі­ни своїх станів... ніколи не задовольняється і, крім того, вимагає ще прогресивності у своєму невпинному задоволенні.<...>

12. ...Якщо в людини немає серйозної мети в житті, тобто ...такої мети, що вона переслідує не через задоволення чи страж­дання, а з любові до тієї справи, що робить, те вона може знайти собі діяльність тільки в зміні насолод і страждань, причому, зви­чайно, вона буде гнатися за насолодою, намагаючись вивернути­ся від страждання, — ...і потрапить на фальшиву дорогу в житті: фальшиву... тому, що вона веде людину не туди, куди вона сама ж хоче йти<...>

Глава ХVХ

Відхилення людської волі взагалі

2. Право на щастя складає, звичайно, найбільш невід'ємне право людини, але тільки в тому випадку, якщо щастя не змішується з насолодою. ...Людина може бути щасливою, не насолоджуючись, як щасливі всі ті люди, що віддали все своє життя справі, що захоплювала, що спричинила їм, можливо, набагато більше страждань, чим насолод. І навпаки, людина може насолоджуватися все життя і не бути щасливою<...>

6. ...Для людини буття має тільки відносне значення як спосіб життя. А отже, і всі прагнення, які визначають

задоволення таких прагнень, задоволення яких зовсім не приносить їй насолод. ...І в результаті одержує не насолоду чи страждання, а діяльність. Відокремитися зовсім від прагнення до діяльності для людини неймовірніше, ніж відокремитися від прагнення до їжі.

6. ...Прагнення до діяльності, яке не задовольняється, мучить людину, як і всі інші прагнення при своєму незадоволенні, але якщо і задовольняється, воно не дає людині задоволення.Це чу­дове істотне прагнення душі при своєму задоволенні дає в результа­ті не яку-небудь насолоду, приємне почуття, а тільки свідому пси­хічну чи психофізичну діяльність. Звичайно, діяльність, як на-початку, так і при своєму закінченні... чи у перервах, може супроводжуватися приємними чи неприємними відчуваннями, але ці відчування будуть для неї явищами побічними, що слабшають... з посиленням діяльності і виступаючими ясні­ше, коли діяльність слабшає. У хвилину ж напруженої діяльності немає ні страждань, ні насолод, а є тільки діяльність.

7. ...Подивіться на дитя, коли воно заняте якою-небудь сильнозахоплюючою його діяльністю, і ви не побачите на його обличчі ні виразу задоволення, ні виразу страждання, а спокійне, серйозне, зосереджене вираження діяльності.Те ж саме помітите ви і на оьличчі художника, коли він цілком заглибився у свою роботу, і на оьличчі простого працівника,коли він цілком зайнятий своєю справою. ...Він... тільки трудиться.От цей душев­ний стан і є нормальним станом людини і тим вищим щастям, що не зале­жить від насолод і не підкоряється прагненню до них.

8. ...Праця сама по собі, незалежно від тих цілей, для яких вона може бути почата... має... захоплюючу властивість. Хто, роблячи що-небудь, анітрошки не захоплюється самою справою, поза тими розрахунками, для яких він почав цю справу, той не зро­бить нічого путнього, та й сама справа не задовольнить його прагнення до діяльності...Візьмемо, наприклад, науку. Якби тільки... користь від науки зробилася метою науки, то вона не просунулася б ні на крок вперед і перестала б приносити користь. ...Справжній же вчений займається наукою для науки і, так би мовити по дорозі відкриває в ній методи чи виключення страждань,чи придбання нових насолод, і, звичайно, не для себе; вони йому менше за все потрібні, тому що весь його час зайнятий тим,що виключає страждання і насолоди, — зайнятий серйоз- ною свідомою діяльністю.

9. Серйозна і вільна, улюблена праця, що не прагне до насолод, більш-менш наповнює порожнечу людського життя з тієї самої хвилини, коли людина з'явилася на землі. І тільки варто бажати... щоб кожний усвідомив, що праця

ву слабкостей волі, мають... важливе значення для виховної діяльності і... багато самі від неї залежать...

13....Тим відхиленням людини з прямого шляху, що виникають... від того, що сама мета, обрана нею, помилкова... ми дамо назву омана волі...

14.Припустимо собі, що людина прагне до влади для здійснення якої-небудь своєї задушевної ідеї. Влада потрібна їй... тільки як спосіб для виконання її улюбленої ідеї. У цьому випадку людина буде йти по прямій дорозі... людина при цьому задовольнить своє органічне прагнення до суспільства, чи, іншими словами, принесе собі насолоду самодостатку. Але якщо людина... буде прагнути до влади з бажанням насолоджуватись нею, хоча б у неї і не було ніякої ідеї, для якої їй потрібна була б ця влада, єдино через ті приємні відчуття, що вона приносить,то це буде вже омана волі.

Звичайно, і таке фальшиве прагнення приносить людині праця і задовольнить прагненню його душі до діяльності, але разом з тим воно... неодмінно порушить усю гармонію людських прагнень, а головне, зробить людину протилежну тому, чим вона бажала би бути. Властолюбство, що випливає з ідеї, люди поважають, хоча часто і повстають проти нього, але властолюбством, що випливає з прагнення насолоджуватися пошаною і всіма атрибутами влади, люди нехтують<...>

Якби сам такий властолюбець зрозумів, які почуття збуджує він у душі людей, що гнуться перед ним, то... він випробував би... болісне почуття сорому. ...Крім того, по властивій... людині прогресивності у своєму прагненні до діяльності, такий властолюбець, думаючи задовольнити своєму прагненню, по суті, не задовольнив би йому, тому що воно росло б безупинно.

Влада, що задовольняє його сьогодні, не задовольняла б його завтра... І єдине щастя, що він одержував би при всьому цьому процесі, відбувалося б усе-таки від праці, що починається ним знову і знову для досягнення всякої нової ступіні влади, а зовсім не від самої влади.

Глава L

Слабкість волі і схильності,

що виходять із неї

2. Усі слабкості волі відбуваються в об'єктивному змісті з одного джерела: з... антиномії в самім понятті «діяльність»... Усяка діяльність складається з подолання перешкод. Людина по природі своїй прагне до діяльності і відвертається від перешкод. До подолання перешкод можуть її спонукувати тільки

буття, є тільки методами для життя, тобто для задоволення того душевного прагнення, що ми назвали прагненням до діяльності і яке точно так само можемо назвати прагненням до життя.Звідси абсолютна для людини істина того простого закону, що людина зокрема і людство взагалі не для того живуть, щоб існувати, а для того існують, щоб жити. От чому людина дуже часто, втративши можливість жити, припиняє і своє існування.

7....Тварина живе, як хоче природа; людина розуміє прагнення природи і може протиставити її прагненням свою власну волю. ...Усі її прагнення мають для людини значення настільки, наскільки дають їй можливість задовольнити своє прагнення — прагнення, що випливає з неї самої, тобто з її душі, прагнення до життя, чи точніше, прагнення до діяльності свідомої і вільної.

8....Усяке прагнення задовольняти свої прагнення — законне, але якщо ми хочемо щастя, то повинні задовольняти нижчі прагнення настільки, наскільки це відповідає прагненням центральним, які складають корінь душі людської. 9. Усяка людська вільна і свідома діяльність, звичайно, припус­кає мету. ..Цілі життя можуть бути дрібними, нікчемними, але якщо людина не помічає їхньої незначності, не переросла їхнього значення, то вони для неї — серйозні цілі: вона переслідує їх і живе. Але заберіть в неї ці цілі, і якщо вона втратить надію відшукати інші, то буде тягнути своє існування, а не жити чи підніме на себе руку. Цього різкого акта, знайомого кожній людській душі, досить, щоб переконатися, що ціль життя складає саме зерно його, крім того, чи досягається ця мета чи ні.

10. Але чому ж так важлива мета в житті людини? Саме тому, що вона викликає душу на діяльність... викликає душу на працю. ...Але праця тому і праця, що вона важка, а тому і дорога до щастя важка. Ця дорога, крім того одна, а тому людина безупинно з неї збивається.

11. Іноді людина хитрить із працею і намагається обійти її трудно­щі: звідси виникає один рід помилкових захоплень і помилко­вих схильностей. Іноді ж людина ставить собі помилкову мету в житті... яка... не здатна бути метою людського життя; звідси так виникає другий рід... помилкових людських схильностей і пристрастей.

12 Першого роду відхилення— прагнення до звички, до наслідування, до зміни вражень і місць нарешті, прагнення до ліні, коли людина вже прямо відступає від праці .Усі ці похідні фальшиві прагнення, яким можна дати загальну наз-

знаємо, хоча припускаємо її то в тому, то в іншому; усередині ж себе ми таку причину випробовуємо і називаємо її волею чи взагалі душею. Спостереження змушує нас визнати за матерією інерцію, матеріал рухів, а самоспостереження змушує нас визнати за душею початок діяльності — прагнення невпинно виходити зі своїх станів.

7. Почуття зусилля особливо і виявляється при цій зустрічі діяльної душі з інертною матерією... І чим сильніший опір матерії у своєму русі, чи у своєму спокої, тим важче для душі перебороти цей опір. ...Для неї завжди приємний такий результат, коли вона, не переборюючи інерції матерії... може змінювати свої стани.Слідуючи різноманітним рухам матерії, що не коштує душі ніякого зусилля, душа відкриває для себе можливість разом задовольнити і своє прагнення до зміни своїх станів, і свою відразу від подолання інерції матерії. У цій можливості істотно пасивної (речової) діяльності корениться початок ліні і всіх її видозмін.

8. .Але ...абсолютна лінь зовсім неможлива для людини. Вона не може задовольнятися тими самими... відчуттями, що приносить їй тіло, але шукає можливості збільшити число і розмаїтість цих відчуттів, усіляко розмножує і розвиває прості потреби тіла. ...Вона повинна... бути діяльною: переборювати неприємне почуття зусилля. От чому людина так радіє, якщо хто-небудь інший, а не вона сама подбає про те, щоб урізноманітнити пасивну діяльність її душі. ...З багатьох причин одна людина може більше і довше, ніж друга людина, ухилятися від подолання тягаря зусилля і може довше розтягувати періоди своєї пасивної душевної діяльності. ...Одні з цих причин можна назвати більш фізичними, другі — психофізичними, а треті — психічними.

9. Фізичні причини ліні ховаються, без сумніву, у самому організмі... Чим сильніше спрямовані процеси тіла, наприклад, до росту і розвитку організму, тим сутужніше для душі витягува­ти звідтіля сили... і направляти їх на... душевні роботи на чи

довільні рухи. От чому діти гладкі і ті, що сильно ростуть, дуже часто виявляються ледачими. От чому також усякий вихователь, без сумніву, зауважував, що іноді старанне дитя раптом стає ледачим, і що це саме трапляється в той період, коли... розвиток тіла, що спочатку сповільнився, раптом знову йде швидше. У ці періоди дитинства... дитя не тільки виявляє лінощі... але і схиль­ності до витівок не виявляє, що одне іншому не суперечить, тому що витівки ці відбуваються... від надлишку вироблених сил... Це, якщо можна так висловитися, витівки рефлекторні, яких вимагає організм і які найкраще задовольняє правильна гімнастика. Помітивши, що в дитяти почався

два мотиви: або сильне бажання (сильна воля в змісті бажання) досягнути тієї чи іншої мети, або та туга, що починається в душі за відсутності діяльності. ...Якщо в людини немає яких-небудь сильних визначених бажань, то, спонукувана тугою бездіяльності, вона намагається чим завгодно, але по можливості з меншою працею угамувати цей голод душі. Таким чином, виникає в людині прагнення до легкої діяльності, яке виражається безпосередньо так названими лінощами, чи приймає різні форми: прагнення до звички, до наслідування, до розваг, до новин.

Схильність до ліні

3.Лінь так рано виявляється в людині, що педагоги, яким частіше інших приходиться боротися з цим психічної явищем, склали навіть відому приказку, що «лінощі народилися раніше людини», чи, іншими словами, що людина уже приносить із собою у свідоме життя прагнення до ліні як природжену схильність<...>

4.Насамперед відмітимо, що сама ледача людина не у всьому ледача: вона не лінується мріяти, слухати, узагалі відчувати такі приємні відчуття, що не коштують їй ні найменшої праці. ...Отже, лінощі можна визначити як відвернення люди­ни від зусиль. Але, звичайно, людина не мала би причини

відвертатися від зусиль, якби вони супроводжувалися приємним почуттям і якщо б зусилля саме по собі... не було б... обтяжливим для людини... Лінощі виникають у сфері відносин душі до тіла.<...>

5. Істотна якість матерії є інерція, а інерція є властивість усякого тіла, за якою воно прагне залишатися завжди в тому самому стані,буде то спокій чи рух<...>

6. Зовсім протилежну властивість відкриваємо ми в душі: вона,навпаки, завжди прагне вийти з того стану, у якому знаходить­ся... Це прагнення душі... ми назвали прагненням... до невпинної діяльності. У цьому відношенні інертна матерія... і безперер­вно діяльна душа.., складають дві істотні протилежності. ...Варто строго відрізняти поняття інерції від поняття нерухомості і поняття іяльності від поняття руху. ...Інерція настільки не є нерухомість,що сама є необхідною умовою всякого руху: тільки інертне тіло може бути посунуте і може бути зупинене у своєму русі...Понят­тя діяльності... чисто психічне поняття, тільки перенесене часто і на зовнішній для людини, матеріальний світ. Це вже не рух, а причина рухів: та зміна станів, якою рухи викликаються, чи зупиняються. В зовнішньому для нас світі ми такої причини не

спрага діяльності... але не розвиваються сміливість і впевненість, необхідні для того, щоб переборювати труднощі... душевної діяльності. У цьому відношенні грішить і... надто турботлива... педагогіка, що підсуває дітям діяльність і не дає їм можливість самим відшукати її. З цієї причини так названі дитячі садки Фребеля... можуть подіяти шкідливо на дитину, якщо вона проводить у них велику частину свого дня. Як не розумні ті заняття чи та гра, які вивчає дитя в дитячому садку, але вони вже тому дурні, що дитя не саме їх вивчило, і чим нав'язливіше дитячий садок у цьому відношенні, тим він шкідливіший. Це не значить, що ми взагалі озброюємося проти дитячих садків і проти ідеї Фребеля, але значить тільки, що... ми рішуче не можемо сказати, приносять дитячі садки в, дійсний час більше шкоди чи користі, і... думаємо, що час перебування дітей у садах повинен бути значно скорочено. Не можна вести на поводку дитину, а треба дати їй простір самій рости і сильнішати. Якщо ж дітей посилають у садок тому, що їх нікуди подіти, то необхідно в самих садках давати дітям як можна більш вільного часу, у який надавати їм робити що їм завгодно. Навіть гучне суспільство дітей, якщо дитина знаходиться в ньому з ранку до вечора, повинне діяти шкідливо. Самота часом так само необхідна дитині, як і дорослому. Зовсім відокремлені і самостійні спроби тієї чи іншої дитячої діяльності, не викликані наслідуванням іншим дітям і наставникам, дуже необхідні і надзвичайно плідні, якою би не здавалася для дорослого дрібною ця діяльність. Немає сумніву, що діти найбільше вчаться, наслідуючи, але помилково було б думати, що з наслідування сама собою виросте самостійна діяльність. Наслідування дає багато матеріалу для самостійної діяльності, але якби не було самостійної діяльності, незалежної від наслідування, то ні чому було б і наслідувати. Самостійна діяльність не з'являється потім, з віком, але зерно її корениться у вільній волі людини, що народжується разом з душею, і цьому зерну повинне дати і час, і сферу для розвитку. От чому вихователь часом повинен відступати від дитини і надавати її самій собі. Зерно самостійності ховається глибше в душі дитяти, чим може проникнути туди виховання, і самі спроби туди проникнути можуть тільки перешкодити розвитку зерна. Виховання може багато, але не все.

Схильність до звички

15. Прагнення до звички є тільки особлива форма прагнення до легкої діяльності, що визначається самою властивістю звички<...>

такий період фізичного розвитку... потрібно... узяти до уваги... тимчасову вимогу фізичної природи. <...>

10….Дитя слабке... може також виявитися ледачим... Для такого дитяти сутужніше, ніж для здорового, забирати у фізичних про­цесах частину сил для своїх душевних робіт... В останньому ви­падку вихователь... повинний з більшою обережністю вимагати душевної діяльності від дитини і навіть повинний іноді зовсім припиняти ці вимоги. Але при цьому варто завжди побоюва­тися, що дитина, і поправившись, виявиться... звиклою до ліні... От чому з хворим дитям вихователь повинний бути дуже обереж­ним, щоб... не зашкодити ні фізичному, ні душевному здоров'ю дитяти.

11.З тих же самих фізичних причинах людина відчуває тимчасове розташування до ліні кожен раз після ситного обіду: під час переварювання їжі людині стає сутужніше відволікати органічні сили від цього фізико-хімічного процесу... Звідси зрозуміло, чому надмірно ситна годівля дітей волочить за собою схильність до ліні...

12. До психофізичних причин ліні слід віднести особливий достаток і розмаїтість слідів приємних тілесних відчуттів уся­кого роду. ...До таких почуттєвих насолод Бенеке цілком пра­вильно відносить... ласощі... усяку тілесну млість і навіть витівку як задоволення тілесної потреби руху... Але при цьому варто відмітити, що...ненажери виховуються, швидше за все,у тих закладах, де голодом змушують дітей постійно думати про їжу...

13. Психічні причини ліні повинні вже полягати в самих досвідах діяльності, у тому чи іншому результаті цих досвідів. Ди­тя від природи не має душевної ліні... Воно хоче усе робити саме і це прагнення потрібно берегти в ньому як найбільш доро­гоцінне, жертвуючи для нього і пристойностями, для яких нерідко матері і няньки придушують перший прояв самостійної душевної діяльності... Якщо дитя зупиняти чи карати за всі його пориви до самостійної діяльності, та це значить додавати до неї ще нові, зовнішні труднощі, крім тієї, якою являється...

фізичний організм... і... дитя може... відступити перед цими занадто великими для нього труднощами. Ця ж зовнішня причина душевної ліні діє і тоді, якщо наставник вимагає від дитяти непосильної праці. Невдача спроб задовольнити цій вимозі, занадто важке і неприємне почуття, яке супроводжує ці спроби, можуть залякати дитя, і воно стане дивитися ліниво вже на будь-яку працю. От чому надмірно вимогливе вчення, хоча б воно навіть давало спочатку блискучі результати позначиться потім відразою до праці і схильністю до ліні.