2.4. Теорія пасіонарності л.Гумільова

Оригінальна теорія культурогенезу створена істориком, етнологоом, культурологом, філософом, представником російського космізму Л.Гумільовим (1912-1992) на основі концепції пасіонарності. Його культурологічні ідеї виражені в роботах “Этногенез и биосфера Земли», «Ритмы Евразии: эпохи и цивилизации», «Этносфера: история людей и история природы» та ін. Одна з головних категорій його концепції – “етнос”, котру він розглядає двояко: як соціокультурну спільноту і як форму внутрішньої диференціації виду Нomo Sapiens в залежності від географічних умов життя та господарської діяльності. Л.Гумільов вважав, що виникнення нових етносів обумовлено космічними енергетичними (пасіонарними) поштовхами, які породжують “пасіонаріїв”. Вони є носіями нових генетичних ознак, що виникають в результаті мутацій. Внаслідок цього їм притаманний пасіонарний дух – високі прагнення, здатність в ім’я реальної або ілюзорної мети жертвувати життям, як своїм, так і інших, для її реалізації. Пасіонарний дух надає етносу історичної динаміки, активності, наслідком чого є успішні завойовницькі війни, створення держави, розквіт мистецтва, тобто в результаті цього сплеску пасіонарної напруги з’являється нова культура. При цьому відбувається або поглинання ряду суміжних культур, або ж розширення ареалу за рахунок неокультурених територій, або ж поєднання обох процесів. Усі етноси проходять декілька стадій розвитку: виникнення і підйом, викликані пасіонарним поштовхом; фаза апогею етнічної активності, котра супроводжується суперництвом всередині етносу; фаза розсіювання пасіонарної енергії, її кристалізації в пам’ятках культури та мистецтва; фаза життя етносу “за інерцією”; фаза незворотної деградації етносу і обивательського спокою. Поступово пасіонарна енергія розтрачається в історичній діяльності, і етнос знову розчиняється у природному і соціальному середовищі, поглинається іншими цивілізаціями, що піднімаються, і часто безслідно зникають, входячи в склад іншого суперетносу. Життєвий цикл етносу складає приблизно 1200-1500 років, за які він розвиває свою культурну традицію.

За Гумільовим, російський етнос приблизно на 500 років молодший західноєвропейських народів. Тому, як би росіяни не прагнули відтворити європейські форми життя, вони не зможуть досягти такого життєвого рівня і форм буття, що характерні нині для Заходу, який знаходиться у інерційній фазі і належить до іншого суперетносу. Можна зробити спробу увійти в його склад, але тоді платою буде відмова від власних традицій і наступна асиміляція. Погляди Л.Гумільова певною мірою перегукуються з класичними теоріями локальних цивілізацій М.Я.Данилевського, О.Шпенглера, А.Тойнбі, які будуть розглянуті нижче.

Питання для самоконтролю

1. У чому сутність проблеми культурогенезу?

2. Які теорії культурогенезу Вам відомі?

3. Яка роль відводять К.Маркс і Ф.Енгельс праці в трудовій концепції культурогенезу?

4. У чому сутність психоаналітичної моделі походження культури? Чим обумовлене негативне оцінювання культури З.Фрейдом?

5. Чому гра, згідно Й.Хейзінзі, могла бути ключовим чинником формування культури? Які основні ознаки гри він розглядає?

6. В чому смисл поняття «пасіонарність» у концепції Л.Н.Гумільова?