Бездефектне виготовлення продукції

Першим кроком до створення системи управління якістю в СРСР будо створення та застосування системного підходу до управління якістю. Це система відома нам під назвою «бездефектне виготовлення продукції» - (БИП тут та надалі-абревіатура російською мовою). Якщо до цього відповідальність за випуск продукції покладалася на відділ технічного контролю (ВТК), то з введенням системи БИП почали діяти інші і підходи:

• повна відповідальність безпосереднього виконавця за якість продукції, яку він виробляє;

• чітке додержання технологічної дисципліни;

• зосередження технічного контролю не тільки на встановленні браку, а й на заходах, які унеможливлюють виникнення дефектів.

На виробництвах застосовували спеціальну документацію (інструкція, затверджена керівником), яка забороняла виконавцям подавати до ВТК продукцію, що не відповідала нормативно-технічній документації. Повторна подача продукції до ВТК - тільки з дозволу начальника цеху, втретє - з дозволу директора. Якщо і після цього продукція дефектна - оформляли акт про брак. Далі - аналіз та заходи на усунення причин появи браку.

Матеріальне заохочення виконавців проводилось з урахуванням відсотка здачі продукції ВТК з першого пред'явлення - П.

П=(1 -Б/А)* 00%

де А - число всіх пред'явлень ВТК

Б - число відхилень

При П=70-80% — премія складала І0%.

При П=80,1 % — премія до 90%

При П=90,1% - премія до 100%

Одним з дієвих засобів стимулювання виконавців було присвоєння власного тавра, тобто видача виконавцям посвідчення на право самоконтролю. Власники тавра отримували додатково премію в розмірі - 5-10%.

Серед позитивних результатів діяльності системи БИП треба відзначити проведення «днів якості». Це спеціальна нарада, де проводився критичний аналіз роботи із забезпеченню якості продукції на наступний тиждень.

Система БИП була початком комплексного підходу до підвищення якості продукції. Принципи цієї системи знайшли застосування на багатьох промислових підприємствах, проектно-конструкторських організаціях. Під час впровадження системи БИП її основні положення розвивались, видозмінювались і збагачувались стосовно специфіки виробництва. Подібні систем застосовувались в інших країнах про що відмічалось вище.

Але ця система не стала всеохоплюючою, тобто сфера її застосування була обмеженою. Вона не дозволяла контролювати і управляти рівнем розробок та проектуванням виробів, не розповсюджувалась на такі стадії життєвого циклу продукції як обіг, експлуатація. Управління якістю в цій системі проводилось тільки на стадії виготовлення продукції.

Подальшим розвитком системи БИП було застосування «Львівського варіанту саратовської системи» - система бездефектної праці (СВТ). Ця система передбачала кількісну оцінку якості праці всіх співробітників підприємства. В СБТ основним показником якості праці був «коефіцієнт якості праці - К» - кількісний розрахунок якості праці виконавця:

Де Кu - вихідний коефіцієнт якості, рівний 100;

Ксі - коефіцієнт зниження за недотриманням встановленого i-го показника якості праці,

n - кількість показників зниження показників коефіцієнта якості

При цьому K_cj = m_iz_i

Де Z кількість випадків невиконання однотипного i-го завдання;

m_i - норматив зниження за невиконання i-го завдання.

Кn_i — коефіцієнт заохочування за виконання або перевиконання працівником якості праці, розраховується аналогічно Kc_і; m_с - кількість показників підвищення коефіцієнта якості.

Система СБТ впроваджувалась не тільки на промислових підприємствах, а і в науково-дослідних інститутах, конструкторських та проектних організаціях, на транспорті, в сільському господарстві, підприємствах побутового обслуговування тощо. Вона підвищувала колективну відповідальність, дисципліну працівників, зацікавленість в підвищення якості праці, що забезпечувало зростання ефективності виробництва та підвищення якості продукції.