3. Галузеві академії наук

Крім Національної Академії наук в Україні діють галузеві академії наук:

• Академія аграрних наук

• Аерокосмічна академія

• Академія архітектури

• Академія будівництва

• Академія наук вищої школи

• Академія інженерних наук

• Академія медичних наук

• Академія національного прогресу

• Академія педагогічних наук

• Академія політичних наук

• Академія правових наук

• Екологічна академія та інші.

Кожна галузева академія являє собою наукову асоціацію, яка складається із членів академії, нею самою обраних. Багато питань організації й діяльності галузевих академій розглядаються й вирішуються безпосередньо самими членами академій. Окремі питання, що відносяться до діяльності цих академій, розглядає і вирішує Кабінет Міністрів України, а також відповідні міністерства і відомства, у підпорядкуванні яких вони знаходяться. Наприклад, Кабінет Міністрів вирішує такі питання, як утворення територіальних відділень та філіалів галузевих академій, вдосконалення мережі науково-дослідних установ, збільшення кількості вакансій дійсних членів і членів-кореспондентів.

Галузева академія наук має господарчу й фінансову самостійність і є юридичною особою. В системі галузевих академій наявні інститути, центри, лаболаторії, дослідні станції, які проводять фундаментальні дослідження. Через свої провідні інститути галузеві академії здійснюють науково-методичне керівництво та координацію діяльності науково-дослідних установ, що входять до системи відповідного міністерства чи відомства.

Галузеві академії наук створювались після набуття Україною суверенності й незалежності. Наукова громадськість активізувала пошуки шляхів розбудови української національної науки. Не залишились осторонь цього і освітяни. За невеликий проміжок часу було створено нові навчальні заклади, авторські та альтернативні школи, оригінальні концепції навчання та виховання. А отже з’явилася потреба в глибокому вивченні, науковому осмисленні і виробленні на цій основі стратегії і тактики розвитку української національної школи. Це поставило науково-педагогічну громадськість перед потребою створення власного науково-педагогічного центру.

За пропозицією провідних вчених-освітян 4 березня 1992 року Президент України Л.Кравчук видав Указ про утворення Академії педагогічних наук як вищої галузевої наукової установи. На виконання Указу Президента Кабінет Міністрів України 16 червня 1992 року прийняв спеціальну постанову, в якій накреслювалися конкретні заходи, спрямовані на утворення Академії педагогічних наук України.

18 листопада 1992 року відбулися перші Загальні збори Академії педагогічних наук України, на яких її Президентом було обрано М.Ярмаченка - відомого вченого у галузі дефектології, методології, теорії та історії педагогіки. Дійсними членами академії стали провідні вчені України з проблем освіти, педагогіки та психології: С.Гончаренко, І.Зязюн, О.Киричук, В.Кононенко, В.Мадзігон, О.Мазуркевич, Б.Мокін, В.Моляко, О.Мороз, О.Савченко, В.Синьов, В.Скок, В.Скопенко, М.Стельмахович, Д.Тхоржевський, П.Хропко, М.Шкіль та інші.

Станом на березень 1994 року Академія педагогічних наук України об’єднувала 28 дійсних членів та 40 член-кореспондентів.

За рішенням Загальних зборів у 1992 році в академії утворено три відділення: теорії та історії педагогіки; дидактики, методики, інформаційних технологій в освіті; психології, вікової фізіології та дефектології. У 1993 році було утворено четверте відділення - педагогіки і психології професійної освіти.

У функціональному управлінні Академії педагогічних наук України перебувають шість науково-дослідних інститутів: Інститут педагогіки (м. Київ), Інститут педагогіки та психології професійної освіти (м. Київ), Інститут психології (м. Київ), Інститут виховання (м. Київ), Інститут дефектології (м. Київ), Інститут методів навчання іноземним мовам (м. Одеса), а також Педагогічний музей України та ще два наукові підрозділи на правах інституту: Український іноваційний Центр гуманітарної освіти та науково-практичний Центр політичної психології.

Академія педагогічних наук України діє на основі Статуту, затвердженого її Загальними зборами у березні 1993 року. Відповідно до нього основними завданнями академії є:

• комплексний розвиток педагогічної науки, проведення фундаментальних і прикладних досліджень з проблем теорії та методики освіти, відродження національної школи;

• розробка й наукове обгрунтування новітніх інформаційних технологій, форм, методів і засобів навчально-виховного процесу, створення програм, підручників та методичних посібників для навчально-виховних закладів;

• дослідження світових тенденцій розвитку освіти та педагогічної науки, аналіз освітніх стандартів і змісту освіти в зарубіжних країнах, вивчення, узагальнення та поширення вітчизняного й зарубіжного педагогічного досвіду;

• координація діяльності науково-дослідних і методичних установ, наукових підрозділів вищих навчальних закладів, використання науково-педагогічного потенціалу в інтересах розвитку педагогічної науки та системи освіти.

Важливе завдання Академії педагогічних наук полягає в тому, щоб скоординувати науково-дослідну роботу всіх, хто працює в галузі педагогіки і психології не лише в підпорядкованих їй установах, а в державі в цілому. А їх не так і мало. Якщо в інститутах академії працює близько 600 науковців, то в Україні їх налічується близько трьох тисяч.

З метою перетворення вітчизняної науки у найпродуктивніший чинник розбудови української державності і піднесення на цій основі духовності та підвищення добробуту українського народу в 1996 році галузеві академії наук створили Всеукраїнську асоціацію академій наук (ВУААН). Засновниками ВУААН виступили ряд галузевих академій і громадська просвітницька організація - Товариство «Знання» України. ВУААН не являє собою адміністративну надбудову над академіями - це орган прямої конструктивної дії, що функціонує на демократичниї засадах. Вищим керівним та розпорядчим органом ВУААН визначена Рада її співголів. Основними функціями ВУААН є:

• підтримка всіма наявними засобами інтелектуально-фахової спільноти країни;

• координація досліджень колективних членів ВУААН і об’єднання зусиль для спільної практичної реалізації наукових розробок;

• надання допомоги державі в реформуванні та визначенні пріоритетів розвитку вітчизняної науки, розробці державної науково-технічної політики;

• активне сприяння науковому співробітництву колективних членів ВУААН з академічними об’єднаннями в інших країнах, з діловими колами України та іноземних держава.

Положенням про ВУААН визначено, що вона діє на громадських засадах і здійснює свою діяльність у повній відповідності з Конституцією України, чинним законодавством України і статутами її колективних членів.