Звукова карта

У системному блоці комп'ютера (ще й до цього часу) є простий динамік PC-Speakеr який уміє тільки "пищати". Тепер, коли технологія швидко розвивається вперед, на зміну спікерам прийшли потужні спеціалізовані Звукові Карти (Sound Blaster) - це звичайно не новина, такі звукові карти з'явилися на світовому ринку більше 10 років тому.

Для того щоб чути звуки музики до звукової карти потрібно підключити колонки, а щоб приймати звуки в комп'ютер необхідно підключити мікрофон або будь-яке інше джерело звуку, наприклад музичний центр. Якщо у вас є муз. центр (або інший зовнішній підсилювач) те він цілком підійде для відтворення звуку. На більшості звукових карт є такі роз’єми: два входи - для підключення зовнішніх пристроїв (магнітофона, програвача мінідисків та ін.) і мікрофона; два виходи для колонок, зовнішнього підсилювача й навушників, а також є спеціальний роз’єм для підключення джойстика.

Мікропроцесор

Центральний процесор (CPU — Central Processing Unit) — це при­стрій комп'ютера, призначений для виконання дій, пов'язаних з опрацю­ванням інформації.

Процесор — це невелика електронна схема напівпровідникового крис­тала (або декількох), на якій розміщено сотні тисяч транзисторів. Пластин­ка разом із транзисторами вмонтовується у маленький плоский корпус, який називається мікропроцесором.

Центральний процесор складається з арифметико-логічного пристрою та пристрою управління.

Пристрій управління призначений для управління всіма пристроями комп'ютера згідно з командами програми.

Арифметико-логічний пристрій призначений для виконання опера­цій згідно з командами програми.

Процесор має власну невелику пам'ять швидкого доступу, елементи якої називаються регістрами. В них містяться команда, яка виконується у поточний час, дані, над якими вона виконується, і результат виконання команди. Ця пам'ять короткочасна і зберігає інформацію лише на час ви­конання команди. Кількість біт, з яких складаються регістри, називається розрядністю процесора. Від розрядності процесора значною мірою зале­жать можливості комп'ютера: зі збільшенням розрядності скоріше від­бувається обмін даними і швидше працює комп'ютер.

Центральний процесор характеризується також тактовою частотою. Тактова частота визначає кількість елементарних операцій, які центральний процесор виконує за 1 секунду і вимірюється у мегагерцах (МГц) та гігагерцах (ГГц). Чим більша тактова частота, тим швидше працює комп'ютер.

Запам'ятовуючі пристрої комп'ютера Внутрішня пам'ять

Пам'ять комп'ютера — це пристрій, призначений для зберігання ін­формації.

Всю пам'ять комп'ютера можна розділити на внутрішню та зовнішню.

Внутрішня пам'ять створена у вигляді мікросхем, її призначен­ня — це забезпечення роботи комп'ютера. Користувач не може зберігати власну інформацію у внутрішній нам'яті. До внутрішньої пам'яті належать: оперативна пам'ять, постійний запам'ятовуючий пристрій та кеш-пам'ять.

В оперативній пам'яті (RAM, від англ. Random Access Memory — пам'ять з довільним доступом) зберігаються програми і дані, з якими працює процесор у поточний момент. Ця пам'ять працює порівняно швидко, звідси походить і назва — «оперативна». Оперативна пам'ять є тимчасо­вою — всі дані, що містяться у комірках оперативної пам'яті, зберігаються тільки упродовж того часу, поки комп'ютер включений. При виключенні комп'ютера вміст пам'яті зникає. Сучасні комп'ютери мають оперативну пам'ять обсягом від 256 Мб до 1Гб і більше.

Постійний запам'ятовуючий пристрій (ПЗП, англ. ROM, від Read Only Memory — пам'ять тільки для читання) призначається для постійного збереження інформації, яка записується один раз у заводських умовах. Користувач не має доступу до комірок постійної пам'яті і не може змінити її вміст. Саме у ПЗП містяться перші команди для процесора, за якими той починає роботу.

До складу ПЗП входить комплект програм під назвою BIOS (Basic Input-Output System — базова система введення-виведення), який ще називають напівпостійним запам'ятовуючим пристроєм. Вміст пам'яті BIOS підтри­мується спеціальним акумулятором. BIOS містить установки поточної кон­фігурації комп'ютера: наявність та типи деяких пристроїв, поточний час тощо. Користувач має доступ до BIOS та може змінювати його установки.

Кеш-пам'ять має ті ж самі функції, що й оперативна, та призначається для тимчасового зберігання саме тих програм і даних, які найчастіше використовуються. Час доступу до вмісту кеш-пам'яті у декілька разів мен­ший, ніж до вмісту оперативної пам'яті. Сучасні комп'ютери мають кеш-пам'ять обсягом до 1Гб і більше.