1.2. Рекреаційний потенціал

Сучасний етап розвитку будь-якої національної економіки характеризується підвищеною спрямованістю усіх її структур на розв'язання соціальних проблем. Для світової економіки кінець XX ст. характеризувався посиленням цільової орієнтації на роз­виток людини і соціальної орієнтації загалом. Людський фактор став не лише джерелом економічних можливостей, а й жорстким випробуванням соціальної дієздатності економіки.

Недофінансування освіти, культури, відпочинку, оздоровлен­ня населення мали і мають досить таки несприятливі наслідки для економіки і суспільства в Україні.

Історичний досвід засвідчує, що лише ці країни досягли розкві­ту, де розв'язання соціальних проблем, поліпшення життя народу і всебічного розвитку кожної людини в суспільстві є пріоритетною потребою самого господарського розвитку.

В системі споживчого комплексу важливе місце відводиться активному відпочинку населення, тобто рекреації. Це настільки важливий сеґмент споживчого потенціалу, що за доброї внутріш­ньої організації та широких міжнародних зв'язків неодмінно пере­ростає у самостійний потенціал і приносить великі доходи.

- Рекреаційний потенціал — єдина система природних, спор­тивних, туристичних, лікувально-оздоровчих і соціально-культурних підсистем, які характеризуються функціональною взаємозалежністю і територіальною цілісністю та тісно взаємодіють з галузями виробництва товарів та послуг. Тенденція до збільшення вільного часу є об'єктивним чинником подальшого розвитку активного відпочинку населення. Невипад­ково в економічно розвинутих країнах зростання національного багатства супроводжується скороченням частки витрат на хар­чування і предмети розкоші у структурі загальних споживчих по­треб людей. Водночас зростає частка витрат на відпочинок і організацію вільного часу. Найбільша частка у світовому спожи­ванні рекреаційних послуг припадає на європейські країни — у середньому 6 відсотків рекреаційних послуг у загальному обсязі споживання товарів і послуг.

Однак для того, щоби рекреаційна потреба набула масового характеру, суспільство повинно насамперед достатньо вкладати в основний, обіговий капітал, працю. Це дасть змогу інтенсифікува­ти продуктивну функцію виробничого потенціалу

(В = aF(TK, К)) та отримувати необхідний обсяг створення національного продук­ту, тобто валового внутрішнього продукту (dB - В- О) задля підвищення добробуту людей, тобто змогу підвищувати оплату праці зайнятих, збільшувати тривалість оплачуваних відпусток, розширювати сферу рекреаційних послуг.

Наразі потреба в рекреаційних послугах набуває дедалі все більше вираженого соціального спрямування. Вона стає потребою не лише для відновлення біоенергетичного потенціалу людини для підвищення рівня її життєдіяльності, але й для забезпечення бага­тосторонніх функцій у трудовій діяльності та соціальній активності.

Для визначення рекреаційної потреби населення треба проана­лізувати дію сукупності чинників (факторів), які впливають на її формування та розвиток:

- чинники, що діють у межах виробничого потенціалу:

загальноекономічні чинники, тобто загальний рівень роз­витку економіки, обсяг і структура виробництва товарів і послуг, що задовольняють комплекс потреб населення у відпочинку;

- демографічні чинники, такі як стан здоров'я і фізіологічні особливості, статево-віковий склад населення, сімейний стан, рівень урбанізації і співвідношення міського та сільського населення;

- розподіл населення за галузями і сферами зайнятості, про­фесійний склад зайнятих, кваліфікація зайнятих, умови праці, тривалість щорічної відпустки і час її надання; чинники, що діють в межах потенціалу соціального спожи­вання:

- культурний рівень населення і його диференціація, тип культурного життя, соціальний склад населення, організа­ція реклами та інформації, соціально-психологічні чинни­ки — інтенсивність культурних і ділових зв'язків, широта спілкування з туристами, вплив моди, національні тра­диції;

- рівень задоволення різних потреб населення, попри потре­би у відпочинку; чинники, що формують платоспроможний попит — розподіл валового внутрішнього продукту (dB = С + Б + К + (Е - І)). де dВ валовий внутрішній продукт, С— споживання домашніх господарств, Б— споживання Державного і регіональних бюд­жетів, К— національні інвестиції, Е— експорт, І — імпорт), суспільні фонди споживання, доходи грішми населення і їх дифе­ренціація, ціни на путівки та інші рекреаційні послуги, транспортні тарифи і вартість проїзду до місця відпочинку.

Конкретне поєднання видів рекреаційної діяльності та умов їхньої реалізації формують сукупність форм активного відпочин­ку, які можна класифікувати за такими ознаками:

- за цільовим спрямуванням — лікування, відпочинок, заняття спортом, полювання і ловля риби, знайомство з культурно-істо­ричними пам'ятками та ін.;

- за характером відпочинку — стаціонарний та в русі, відпочинок з переміщенням;

- за сезоном відпочинку — зимовий, літній, міжсезонний; за формою відпочинку — індивідуальний, груповий, сімейний (з дітьми чи без дітей).

Рекреаційний потенціал функціонуватиме ефективно, якщо вміло буде поєднано використання природних і створених людиною ресурсів відпочинку. Динамічний розвиток рекреаційною потенціалу національної економіки потребує наявності цих двох груп ресурсів. Треба завжди мати на увазі, що навіть за високої привабливості природних ресурсів без наявності відповідних комунікацій, готелів, шляхів, під'їздів, сервісу, обслуговування, зв'язку, комунального забезпечення, пам'яток культури і мистецтва розвиток рекреації для широких верств споживачів неможливий.