4.2.4.3. Фінансові активи (пасиви)

Забезпеченість високих і прискорених темпів економічного зростання ресурсами основних виробничих і матеріяльних оборотних засобів (основного й оборотного капіталів) залежить від фінансового стану країни (не суб'єктів виробництва, які є виробниками, інвесторами і споживачами). Тому фінансові активи (пасиви) у країні є важливою складовою національного економічного потенціалу, їх розмір значною мірою визначає можливості розширення обсягів виробництва у країні, а відповідно, розширення і якісного вдосконалення усіх форм споживання та нагромадження.

До складу фінансових активів (пасивів) зараховують: монетарне золото і спеціяльні права запозичення; валюту і депозити; цінні папери (крім акцій); акції та інші види участі в акціонерному капі-талі;кредити та позики; страхові технічні резерви; іншу кредиторську та дебіторську заборгованість; прямі іноземні капіталовкладення.

Фінансові активи і пасиви (зобов'язання) також оцінюється за

поточною вартістю, якщо вона є об'єктом купівлі-продажу на організованих фінансових ринках. При тому до ціни оцінювання не входить плата за послуги, збори, комісійні та аналогічні платежі за обслуговування при здійсненні домовленостей. Вартість фінансових вимог, які не є в обігу на організованих ринках, повинна оцінюватися за сумою, яку боржник зобов'язаний заплатити кредиторові для погашення наявної у кредитора вимоги.

Монетарне золото і спеціяльні права запозичення (СПЗ). Вартість монетарного золота і СПЗ оцінюються за цінами, що їх встановлюють на організованих ринках або у двосторонніх угодах між центральними банками. Вартість СПЗ розраховується Міжнародним Валютним Фондом щодня. При тому за основу береться "кошик валют", а курси стосовно національних валют виводяться з цін на валютних ринках. Склад "кошика" і ваги окремих валют періодично переглядається.

Готівкова валюта і депозити. Вартість готівкової валюти (готівки) оцінюється за національною вартістю самої валюти. Вартість депозитів, які відображені на балансах кредиторів і дебіторів, дорівнює основній сумі боргу, що її дебітор мусить повернути кредиторові за умови відповідної угоди при ліквідації депозиту.

Цінні папери (крім акцій) оцінюються за вартістю їх купівлі-продажу чи за поточною вартістю, що існує на ринку.

Короткострокові цінні папери (і відповідні зобов'язання) оцінюються за поточною ринковою вартістю. Такий метод дуже важливий за умов високих темпів інфляції чи високих номінальних відсоткових ставок. За відсутності ринкової оцінки вартості короткострокові папери, що випущені за номіналом, повинні оцінюватися за їх номінальною вартістю плюс сумою нарахованих відсотків, термін виплати яких ще не настав, або нарахованих, та не виплачених відсотків, а дисконтовані папери — за ціною емісії плюс сумою нарахованих відсотків. Однак чим більший початковий термін погашення цінного паперу, що випущений з дисконтом, тим менш придатним є метод оцінювання такого паперу за його номінальною вартістю. У зв'язку з цим рекомендують використовувати номінал лише при оцінюванні дисконтованих векселів, термін погашення котрих не перевищує трьох місяців, а також короткострокових векселів та облігацій, які випущені за номіналом та мають фіксовану ставку відсотка.

Довгострокові цінні папери (і відповідні зобов'язання) оцінюють за поточними цінами, що склалися на фінансових ринках. За умов, коли загальний рівень ринкових ставок коливається, ринкова вартість таких облігацій може значно відрізнятися від їхніх номіналів, зменшених на суму дійсних чи умовно нарахованих відсотків, що залишаються до терміну їх погашення.

Кредити і позики. Вартість, яка відображена в балансах кредитора і дебітора, дорівнює сумі, яку має сплатити дебітор кредиторові за угодою до настання терміну погашення отриманого кредиту.

Варто звернути увагу на те, що в Україні статистичні органі; практично не проводять належного оцінювання вартості фінансових активів через недосконалість методики розроблення фінансового рахунка в системі консолідованих національних рахунків. Оцінка фінансових ресурсів за тими видами, ідо представлені в українській статистиці, показує досить низьке забезпечення України, порівняно з розвинутими країнами, цими фінансовими активами.