2. Потенціал виробництва

Насамперед виробничий потенціал повинен відповідати спожив чому потенціалові через економічний зміст залученого працівника, одиниці основного чи обігового капіталу. Він повинен відоб­ражати їхню здатність до створення одиниці продукту, що відповідає потребам споживання. Фактично створений цими одиниця ми продукт і виражатиме їхній фактичний виробничий потенціал, або віддачу за одиницю часу. У такому разі здатність залучених працівників і капіталу є лише передумовою вияву їх економічного потенціалу, тобто продуктивної віддачі, яка залежить від того, наскільки створена економічна система відповідає вимогам об'єктивних економічних і соціальних законів, наскільки інституційні передумови певної країни спонукають і стимулюють продукти в не й ефективне виробництво, наскільки виробничий потенціал за обсягом і структурою національного продукту задовольняє по треби споживчого потенціалу.

2.1. Фактори і моделювання виробничого потенціалу

Виробничий потенціал є не що інше, як чинники (фактори) виробництва, а їхня дія— продуктивна (виробнича) функція: В = aF(TK, А)

В— національний продукт, Т — кількість зайнятих, К— за­лучений основний капітал, a — рівень технологій на даний момент. Отже виробничий потенціал країни має такі складові: -освітній і науковий потенціал, спосіб мислення нації, зайнятих; -трудовий потенціал, тобто якість освітнього та професійно-кваліфікацій­ного рівня зайнятих і їхні творчі можливості; -національне багатство, тобто створені і нестворені активи або основний та обіговий капітал; -інвестиційний потенціал. У сукупності та взаємодії вони створюють реальний національ­ний виробничий потенціал. Категорія "виробничий потенціал" національного господарства — складне за структурою і багато­гранне за змістом явище. Фактори виробничого потенціалу. В теорії і практиці господа­рювання це поняття трактується неоднозначно, здебільшого за­лежно від того, з яких позицій підходять до розгляду його сут­ності, складу і ролі в національному та світовому господарствах. У наукових виданнях та практиці виробничий потенціал прий­нято розглядати з різних боків: - з позиції його натурально-речо­вого складу; з погляду його сучасного стану та перспектив роз­витку і використання; - з погляду організаційних форм управлін­ня цим потенціалом; - з позицій окремих його складових, які розмі­щені і функціонують як на національній території, так і за її ме­жами; - з позицій вкладу окремих організаційно-правових форм господарювання, які передбачені чинним законодавством країни і не суперечать закону, в сумарні результати господарювання у країні у процесі пошуку, видобутку, транспортування, перероб­ки, споживання і нагромадження усіх видів ресурсів.

До складу чинників (факторів), що впливають на розмір і струк­туру виробничого потенціалу країни, його динаміку в кожен кон­кретний період часу, можна виділити: -- обсяг і доступність наяв­них ресурсів; -досягнутий країною рівень технічного розвитку, який визначає якість і продуктивність технологічної бази еконо­міки; -нагромаджений країною потенціал (сила) у сфері фунда­ментальних і прикладних наукових досліджень, рівень підготовки кадрів, що виражає якість трудового потенціалу.

Сукупна дія цих факторів впливає на загальний виробничий

потенціал країни. Моделювання виробничого потенціалу. Теорія виробничого по­тенціалу країни ґрунтується на основі вимог дії об'єктивних еко­номічних законів. Як уже зазначено, з виробничим потенціалом пов'язують не просто залучені національний капітал і працю, а насамперед створений ними національний продукт.

- Виробничий потенціал— це спроможність залучених кіль­кості і якості національної праці та капіталу створювати продукт за одиницю часу. Наведене визначення стверджує, що чим менше часу за незмінної чисельності зайнятих і залученого капіталу витрачено на вироб­ництво одиниці продукції, тим вищий їхній виробничий потенціал.

Основою теорії виробничого потенціалу є головне економічне відношення вартості створеного продукту В до вартості витрат В*, які забезпечили його створення. У цьому відношенні відобра­жені всі економічні, політичні та соціальні процеси. Теорія макро­економіки обґрунтовує рівність між величинами В - В*. Для ви­світлення і аналізу суті виробничого потенціалу потребує вивчення права частина рівняння — В*, тобто національні витрати, позаяк вони йдуть на відтворення чинників виробництва (факторів ви­робничого потенціалу). Подамо рівняння В = В * як виробничу функцію, тобто замість витрат В* підставимо чинники виробниц­тва Т і Т і К: В = F(T, К).

У виробничій функції присутні параметри всіх продуктивних сил:

- Т = Тк цт— вартість праці, тобто чисельність зайнятих Г і ціна праці одного зайнятого цт,

- К = Кпцк — вартість основного капіталу, тобто фізична кількість основного капіталу К і ціна одиниці основного капіта­лу Цк\

- О = Окцо — вартість оборотного капіталу, тобто кількість сировини, матеріалів, пального тощо, Ок і ціна одиниці оборотно­го капіталу цо (В - Ov).

Сумарна вартість залучених чинників виробничого потенціа­лу визначатиме рівень національного виробничого потенціалу.

Кожному елементу виробничого потенціалу властиві певні якісні ознаки, які визначають рівень якості та продуктивності ви­робництва.

Жива праця:

• населення праце­здатного віку;

• рівень загальної освіти;

• професійна струк­тура зайнятих і рівень кваліфікації;

• інтелект і рівень творчого мислення;

• здоров'я працівників;

• національна самосвідомість і грома­дянська позиція.

Засоби праці:

• кількість підпри­ємств загалом за сферами і за галу­зями виробництва;

• технічний рівень виробництва, інновації, рівень технологій.

Предмети праці:

• природні умови;

• мінерально-сиро­винні ресурси;

• рівень забезпече­ності сировиною;

• коефіцієнт корис­ності ресурсів.

До елементів виробничого потенціалу відносять і загальні, суспільні та природні явища:

загальні: наукові знання, технології;

суспільні: внутрівиробничий поділ праці, суспільний поділ праці, кооперація праці, фінансова, грошова і кредитна системи;

природні: родючі ґрунти, корисні копалини, природне сере­довище.

Предметом національної макроекономіки є два взаємопов'язані процеси, які втілюють реальний стан економічного потенціалу:

Формування якісних і кількісних параметрів елементів ви­робничого потенціалу:

- чисельності працездатного населення і його зайнятості, професійної структури, рівня освіти, рівня кваліфікації, інтелекту і мислення, стану здоров'я працівників сфери виробництва і послуг;

- засобів виробництва (основного виробничого і невироб­ничого капіталів), технічного рівня розвитку, технологій, механізації, автоматизації, інформатики та ін.;

- предметів праці (оборотного капіталу), тобто сировини, матеріалів, енергії, тепла, палива, коефіцієнта їх кори­сності тощо.

2. Формування продуктивної сили кожного з елементів, яка за­лежить від їх якісних характеристик, рівнів загального, частково­го, одиничного і територіального поділу праці, кооперації праці, економічних стимулів та ін. Позаяк кожен з елементів виробничо­го потенціалу виявляється через конкретні кількісні показники, то їх функціонування можна моделювати системою рівнянь:

- продуктивна сила зайнятої праці Вт: Bт =Твт t,

де вт — продуктивна сила, або віддача одного зайнятого; t — час праці;

- продуктивна сила залученого основного капіталу Вк: В = Квкt

де вк — продуктивна сила, або капіталовіддача одиниці основно­го капіталу вартістю 1 грн.;

- продуктивна ста залученого оборотного капіталу В: В = Ovt,

де v — коефіцієнт оборотності оборотного капіталу — 1,2, 3,.... п раз.

Продуктивна сила оборотного капіталу В — це валовий ви­пуск продукту. Його складовими є частина продукту, створено­го залученими працею Вт і основного капіталу Вк. Взаємодія ос­новних елементів продуктивних сил виражається виробничою функцією: Ov = F(T, К),

де Ov = Qu,, тобто валовий випуск продукту В.

Безпосередньо продуктивну силу всіх складових елементів ро­зуміють як обсяг виробленого продукту В - Оц, де Q — нату­ральна кількість товарів, робіт і послуг, г. ц — ціна одиниці това­ру, робіт і послуг. Фактично обсяг виробленого продукту Оц є потенціалу результатом переробки сировини, матеріалів, енергії або ж резуль­татом оборотності оборотного капіталу; Ov - Qip

Загальну діючу модель виробничого потенціалу одержимо як продуктивну (виробничу) функцію з основними параметрами: Оц =F(T, К q, t). Кожен рівень економічної системи — підприємство, галузь, ре­гіон, національна економіка загалом — володіють чинниками ви­робництва, зазначеними як параметри виробничої функції. Кожен рівень економічної системи має власні значення параметрів вироб­ничої функції і, відповідно, власні остаточні результати випуску. Для їх забезпечення виробничий потенціал досліджують як:

- фрагмент виробничої функції, зокрема чисельність і якість праці, наявність основного капіталу, час роботи тощо;

- окремі аспекти, властивості, відносини, які можуть впли­вати на результат виробничої функції;

- результат виробничої функції та її складові частини, тоб­то кількість і структуру товарів, робіт, послуг та ціни.

Виробничий потенціал формується і розміщується на основі відповідних об'єктивних економічних законів. Тому основним зав­данням є оволодіння науковими основами розміщення і територіальної організації виробничого потенціалу, аналізу структури, динаміки і перспектив розвитку за ринкових відносин.