4.3. Кабельнi муфти

Струмопровідні жили кабелів з’єднують в спеціальних кабельних муфтах, якщо довжина кабельних ліній перевищує будівельну довжину окремого кабеля. Існує певне обмеження - на сучасних кабельних лініях довжиною 1 км допускають встановлення не більше шести муфт. З’єднання в кабельній муфті повинно бути герметичним, вологостійким, мати достатню механічну та електричну міцність, а також протикорозійну стійкість та зручність монтажу.

Кабельні муфти розрізняють:

• за напругою ( до 1 кВ, 6 кВ, 10 кВ, 20 кВ та 35 кВ);

• за габаритами ( нормальна та малогабаритна);

• за видом ізоляції кабеля (просочена паперова, гумова, пластмасова);

• за типом матеріалу ( чавунні, латунні, свинцеві, епоксидні);

• за формою виконання ( У-виду, Т-виду та хрестоподібні);

• за місцем встановлення ( внутрішня та зовнішня);

• за кількістю фаз ( три- та чотирифазні);

• за призначенням (з’єднувальні та кінцеві).

Залежно від призначення з’єднувальних муфт, їх поділяють на:

• лише як з’єднувальні;

• з’єднувальні та одночасно відгалужувальні;

• з’єднувальні та одночасно затримувальні (для секціонування просочувального компаунду кабеля);

• з’єднувальні та одночасно зустрічно-перехідні (для різних конструкцій кабеля);

• з’єднувальні та одночасно ізолюючі, які використовують для створення ізолюючого стику проти блукаючих струмів у металевих оболонках кабелів);

Для монтажу кінців КЛ використовують кінцеві муфти:

• зовнішнього розміщення, які встановлюють на відкритому повітрі;

• щоглові, за допомогою яких виконують перехід від кабельних ліній до повітряних ліній;

• внутрішнього розміщення, які встановлюють всередені приміщень.

Після закінчення монтажу електрична міцність муфт повина бути не нижчою від електричної міцності силового кабеля.

Рис. 3. Свинцева з’єднувальна муфта для кабелів напругою 6 та 10 кВ, де 1 - ділянка приєднання уземлюючогопроводу до корпусу муфти, 2 - уземлюючий провід, 3 - дротові бандажі, 4 - корпус, 5 - заливний отвір закритий свинцевою пластиною.

Рис. 4. Кінцева заробка кабелів в стальній воронці КВБо, де 1 і 9 - верхній та нижній півхомут, 2 - підмотка просмоленою стрічкою, 3 - стальна воронка, 4 - жила кабеля, обмотана липкою полівініл-хлоридною стрічкою, 5 - порцелянові втулки, 6 - кришка воронки, 7 - болт М8, 8 - наконечник, 10 - провід уземлення, 11 - кришка заливного отвору

Рис. 5. Кінцева епоксидна заробка кабелів КВЭн, де 1 - провід уземлення, 2 - дротовий бандаж проводу уземлення, 3 - двошарова підмотка, 4 - оболонка кабеля, 5 - бандаж з сурових ниток на поясній ізоляції, 6 - корпус з епоксидного компаунду, 7 - струмопровідна жила в заводській ізоляції, 8 - трубка з найритової гуми, 9 - бандаж або хомут, 10 - наконечник

4.4. Кабельнi споруди

Кабельною називається споруда, що спеціально призначена для розміщення в ній кабелів, кабельних муфт, а також апаратів підживлення оливою та іншого устаткування, яке забезпечує нормальну роботу КЛ.

До кабельних споруд належать кабельні тунелі, кабельні канали, кабельні шахти, колектори, поверхи, блоки естакади, галереї, рови та пункти підживлення оливою. Кабельним тунелем називають закриту споруду (коридор) з розміщеними в ній опорними конструкціями для поміщення кабелівта кабельних муфт, з можливістю вільного пересування по всій довжині коридору, що дозволяє прокладати кабелі, ремонтувати та оглядати КЛ. Тунелі можуть бути круглого або прямокутного перетину, прохідними та напівпрохідними. Напівпрохідні тунелі споруджують лише для КЛ напругою до 10 кВ. Кабелі розміщені в тунелі з двох боків по одному чи декілька на опорній конструкції загальною кількістю 20 - 50 кабелів. Місця спорудження тунелів - це території потужних підприємств, а також магістралі міст, де необхідно прокладати велику кількість КЛ. Кабельним каналом називають закриту та заглиблену в грунт, підлогу або перекриття непрохідну споруду, яку використовують для розташування в ній кабелів, прокладання та ремонт яких можливі лише після зняття перекриття. Кабельні канали споруджують якщо довжина траси порівняно невелика: на території станцій та підстанцій, заводів тощо. Колектори - це підземні споруди, які використовують для спільного розміщення в них КЛ (силових та контрольних), водо- та теплопроводів. Для вертикального прокладання КЛ в приміщеннях, в колекторах та тунелях глибокого прокладання використовують кабельні шахти. Їх виконують у вигляді вертикальної кабельної споруди з висотою в декілька разів більшою від сторони перерізу і забезпечують скобами та драбиною для пересування людей. Для просторового розташування КЛ в розподільних установках споруджують кабельні поверхи, підвали та подвійне дно.Підземні кабельні споруди з труб чи бетонної маси з заготовленими в них каналами та криницями, що до них відносяться, називають кабельними блоками. Але їх використання обмежене у зв’язку з поганими умовами охолодження та ремонту.

Рис. 6. Розташування кабелів в ровах: а - одного, б - трьох

Кабельні естакади та галереї передбачені для наземного прокладання КЛ. Їх особливо часто споруджують в тих випадках, коли прокладання кабелів у землі є небезпечним (хімічна агресивність ґрунту, можливість обвалів). Найчастіше кабельні лінії прокладають без використання спеціальних споруд - безпосередньо в земляних ровах. Для захисту КЛ від механічних пошкоджень кабелі 6 - 10 кВ після присипання захищають червоною цеглою марки 100 -150 або залізобетонними плитами.