8.2. Загальнообов'язкове державне соціальне

страхування — основна організаційно-правова форма соціального забезпечення

Основним видом соціального страхування в Україні, які у більшості країн світу є загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Воно є цілісною системою прав, обов'язків і гарантій соціального захисту для надання матеріального забезпечення громадянам у випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхових внесків роботодавцем та самими громадянами, а також за рахунок бюджетних й інших джерел, визначених законом.

Правовою основою здійснення соціального страхування є передусім Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 р. (далі у цьому розділі — Основи)¹, а також ряд спеціальних законів, якими визначаються окремі види соціального страхування.

Відповідно до Основ, соціальне страхування — це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення грома-

Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 р. № 16/98-ВР // Офіційний вісник України. — 1998. —№6. —Ст. 219.

241

Розділ 8. Організаційно-правові форми соціального забезпечення в Україні

дян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків роботодавцем, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Воно ґрунтується на таких принципах:

1)  законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування;

2)  обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) й на інших підставах, передбачених законодавством про працю, та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі; працівники, які не є членами творчих спілок), громадян — суб'єктів підприємницької діяльності;

3) надання права отримання виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням особам, зайнятим

. підприємницькою, творчою діяльністю тощо;

4)   обов'язковості фінансування страховими фондами (установами) витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, в обсягах, передбачених законами з окремих видів загальнообов'язкового соціального страхування;

5) солідарності та субсидування;

6)  державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

7) забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум, встановлений законом, шляхом надання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, які є основним джерелом існування;

8)  цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування;

9)  паритетності представників усіх суб'єктів загальнообов'язкового державного соціального страхування в управ-;

242

/

______________8.2. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування...

лінні загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

Завданням соціального страхування є перерозподіл витрат, які виникли у застрахованої особи між усіма учасниками страхування. При цьому втрата заробітку або інші обставини можуть бути підставою для здійснення страхових виплат лише за умови, якщо вони викликані соціально значимими причинами, які з точки зору держави і суспільства є поважними і об'єктивно обумовленими. Додаткові витрати можуть бути результатом різних причин: наявність утриманців, інвалідність, потреба в медичній допомозі і лікуванні, стихійне лихо та інші надзвичайні обставини.

Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування є застраховані особи, страхувальники і страховики.

Застрахованими вважаються фізичні особи, на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Це передусім працюючі на умовах трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, а також самозайняті особи, які забезпечують себе роботою самостійно (наприклад, творчі працівники), а також громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності. Громадяни України, які працюють за кордоном та не застраховані в системі страхування країни, де вони працюють, мають право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням в Україні за умови сплати ними страхових внесків.

Застраховані особи одержують свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним документом для всіх видів страхування і підтверджує право застрахованої особи на одержання послуг та матеріального забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2000 р.¹ затверджено порядок видачі свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Обов'язок з

¹ Офіційний вісник України. — 2000. — № 34. — Ст. 1452.

Розділ 8. Організаційно-правові форми соціального забезпечення в Україні

підготовки документів для одержання свідоцтва покладається на роботодавця. Особи, які забезпечують себе роботою самостійно, а також ті, що добровільно сплачують страхові внески, самостійно подають документи для оформлення свідоцтва разом з реєстрацією у Пенсійному фонді як платника страхових внесків. Реєстрація застрахованих осіб, персоніфікований облік відомостей про них та оформлення страхових свідоцтв здійснюється органами Пенсійного фонду України. Номер страхового свідоцтва повинен збігатися з ідентифікаційним номером, наданим фізичній особі як платнику податків Головною державною податковою інспекцією.

Страхувальниками є роботодавці та застраховані особи, які сплачують внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. У деяких випадках застраховані працівники не сплачують страхових внесків. Так, зокрема, при страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, внески сплачують лише роботодавці. Страхувальники сплачують страхові внески з коштів, які спрямовуються на оплату праці, або з оподатковуваного доходу.

Платники внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування підлягають обов'язковій реєстрації у відповідних страхових фондах за своїм місцезнаходженням або за місцем проживання.

У відповідності із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15 травня 2003 р. державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи — підприємця зобов'язаний передати Пенсійному фонду України, іншим фондам соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру і відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації.

Підставою для взяття юридичної особи на облік в органах Пенсійного фонду України, інших фондів соціального стра-

244

8.2. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування...

хування є надходження до цих органів повідомлення державного реєстратора про проведення державної реєстрації та відомостей з відповідної реєстраційної картки.

Порядок реєстрації платників страхових внесків у відповідних фондах загальнообов'язкового соціального страхування регулююється відповідними інструкціями, що приймають фонди загальнообов'язкового соціального страхування. Як правило, страхувальники у 10-денний термін з моменту державної реєстрації повинні подати у відповідний страховий фонд документи, які підтверджують їхню реєстрацію як суб'єктів господарської діяльності, довідку органу статистики про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій і про присвоєння ідентифікаційного коду. Страхувальники — фізичні особи подають свідоцтво про державну реєстрацію, а також довідку про присвоєння ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів. Якщо фізичні особи використовують найману працю інших осіб, вони також подають копії угод про прийняття на роботу працівників.

У тих випадках, коли платник страхових внесків не зареєструвався як страхувальник, орган відповідного страхового фонду має право припинити його операції за рахунками у банківських установах та вжити заходів адміністративної відповідальності.

Необхідно зазначити, що встановлений порядок реєстрації страхувальників у відповідних фондах не зовсім відповідає вимогам Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців», яким передбачено лише подання повідомлення про реєстрацію суб'єкта господарської діяльності, що є підставою взяття його на облік у відповідному страховому фонді.

Розміри страхових внесків, а також об'єкти сплати страхових внесків визначаються законами про окремі види загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відповідно до Закону України «Про систему оподаткування»

245

Розділ 8. Організаційно-правові форми соціального забезпечення в Україні

від 25 червня 1991 р.¹ збір на обов'язкове пенсійне страхування належить до системи загальнодержавних податків і зборів. Проте Законом "України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові пенсійні внески не зараховуються до системи оподаткування, що, очевидно, свідчить про колізію двох законодавчих актів, які мають різну галузеву належність.

Сплата страхових внесків до різних страхових фондів на практиці спричиняє чимало труднощів. Тому у засобах інформації та науковій літературі висловлюються пропозиції про запровадження у нашій країні єдиного соціального податку, який мав би замінити собою усі страхові платежі. Такі пропозиції заслуговують на увагу, адже це дозволить зменшити навантаження на фонд оплати праці і, крім того, роботодавцям не потрібно буде звітувати у різні страхові фонди.

Страховиками відповідно до Основ є цільові страхові фонди з пенсійного страхування, страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а також страхування на випадок безробіття і медичного страхування.

На страхові фонди покладаються обов'язки щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг при настанні страхових випадків. Вони є фінансовою основою системи загальнообов'язкового державного соціального страхування, їхні кошти не зараховуються до складу Державного чи місцевих бюджетів.

Основними джерелами формування коштів страхових фондів є страхові внески роботодавців, застрахованих осіб, бюджетні та інші джерела. До інших джерел належать штрафні санкції, кошти за регресними вимогами, доходи від розміщення тимчасово вільних коштів, а також надходження, які не суперечать законодавству України.

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 39. — Ст. 510.

246

8.2. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування...

Управління страховими фондами здійснюють на паритетних засадах держава та представники суб'єктів соціального страхування. У фондах утворені і діють правління та виконавчі дирекції страхових фондів. Нагляд за діяльністю страхових фондів здійснює Наглядова рада, яка, крім того, контролює виконання ними статутних завдань та цільове використання коштів.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що розміри ставок страхових внесків, у тому числі й для осіб, які обрали особливий спосіб оподаткування, визначаються відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування». Цим Законом встановлено, що фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які перебувають на загальній системі оподаткування, сплачують страхові внески на загальних піставах.

Фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески у фіксованому розмірі, встановленому відповідно до законодавства України, з моменту набрання чинності відповідного закону.

Фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, — є платниками страхових внесків за найманих працівників у розмірах, передбачених законодавством для платників страхових внесків, на загальних підставах.

Водночас з метою уникнення подвійного оподаткування при сплаті страхових внесків фізичними особами — суб'єктами підприємницької діяльності та юридичними особами, які

247

Розділ 8. Організаційно-правові форми соціального забезпечення в Україні

обрали спрощену систему оподаткування, за найманих працівників, сума коштів, що спрямовується до Пенсійного фонду у вигляді частини ставки єдиного або фіксованого податків за цих працівників, зараховується в рахунок сплати страхових внесків.

Необхідно зауважити, що законодавство обмежує максимальну величину фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподаткованого доходу, сукупного оподаткованого доходу, з яких справляються страхові внески до соціальних фондів¹.

За рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування фінансуються: страхові пенсії; страхові допомоги (по безробіттю, по тимчасовій непрацездатності; сім'ям з дітьми; у зв'язку з нещасним випадком на виробництві); різного роду страхові соціальні послуги (санаторно-курортне лікування, медична та соціальна реабілітація тощо).

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування вважається також формою організації здійснення застрахованими особами права на соціальне забезпечення у разі втрати заробітку або інших джерел для існування при настанні страхового випадку. Воно є одним із видів у системі страхових відносин в Україні, що спрямовані на формування, розподіл і використання грошових коштів для захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб і відшкодування їм матеріальної шкоди при настанні страхового випадку. Поряд із цим воно має ряд особливостей, які характеризують його правову природу та істотно відрізняють від цивільно-правового договірного страхування.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування за своїм характером є імперативним. Умови участі у цьому виді страхування застрахованих, страхувальників і страховиків визначаються законом і не можуть бути змінені угодою сторін. Натомість особисте страхування здійснюється на

визначається законом про державний бюджет на поточний рік.

248

______________8.2. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування...

підставі договору страхування, що укладається відповідно до Цивільного кодексу України на умовах, визначених Законом України «Про страхування». Основами законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено, що всі працівники підлягають соціальному страхуванню і за ухилення від нього встановлена відповідальність, тоді як участь в особистому страхуванні є добровільною.

Відповідним законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначаються розміри і порядок сплати страхових внесків, а при особистому страхуванні ці та інші умови визначаються договором.

Система страхових випадків, що слугують підставою для здійснення соціальних виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, встановлена спеціальними законами, як і розміри та умови здійснення цих виплат. Зазвичай суми соціальних виплат сумірні із розміром заробітної плати застрахованого.

Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню властива так звана деперсоніфікація страхової суми. Тобто вона не є об'єктом права власності застрахованої особи, а тому у разі її смерті чи ненастання страхового випадку відповідні кошти використовуються іншими учасниками цього виду страхування.

Існує декілька видів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Розрізняють:

1) пенсійне страхування;

2) страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

3)  страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

4) страхування на випадок безробіття;

5) медичне страхування (в Україні воно ще не запроваджене);

6) інші види страхування, передбачені законами України.

249

Розділ 8. Організаційно-правові форми соціального забезпечення в Україні