- •8.1. Методи оцінювання структури продавців для визначення типу ринку
- •Основні типи ринків за кількістю продавців і покупців
- •8.2. Визначення межі ринку товару і конкурентної позиції виробника
- •8.3. Напрями статистичного вивчення поведінки виробників
- •Частка податків, яку сплачували галузі монополісти і конкурентні галузі україни у 2000 році, %
- •Частки ринку підприємств Із реалізації кондитерських виробів
- •Інноваційна активність промислових підприємств україни у 2000 році
- •Показники двох проектів вкладення капіталу для підприємства
- •Дисконтована сума прибутку від інвестицій в проект по підприємству за три роки
- •8.4. Показники результату поведінки виробників
- •Порогові значення окремих фінансових коефіцієнтів для підприємств виробничої діяльності
- •8.5. Методи аналізу і прогнозування пропозиції товарів і послуг
- •Питання для самоконтролю
- •Тлумачний словник
- •Література
Порогові значення окремих фінансових коефіцієнтів для підприємств виробничої діяльності
Назва коефіцієнту |
Порогове значення |
Оцінювання ділової активності |
|
Оборотність запасів |
3 |
Оцінювання ринкової (фінансової) стійкості |
|
Коефіцієнт автономії |
0,5 |
Коефіцієнт співвідношення запозичених і власних коштів |
1 |
Коефіцієнт маневреності |
0,5 |
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними активами |
0,6 – 0,8 |
Коефіцієнт вартості майна виробничого призначення |
0,5 |
Оцінювання ліквідності балансу (платоспроможносі) |
|
Коефіцієнт абсолютної ліквідності |
0,2 – 0,5 |
Коефіцієнт критичної ліквідності |
1 |
Коефіцієнт поточної ліквідності |
2 |
Статистичне вивчення ефективності використання матеріальних ресурсів має такі напрями: 1) аналіз зниження питомих витрат сировини, матеріалів, палива та енергії; 2) аналіз підвищення виходу продукції із сировини; 3) аналіз зниження втрат матеріальних ресурсів на стадіях зберігання, доробки, у виробництві, при транспортуванні; 4) аналіз раціонального використання відходів сировини, матеріалів, палива.
Аналіз взаємозв’язку головних економічних показників, які, з одного боку, характеризують фактори виробництва (чисельність найманих працівників, основні засоби, оборотні активи, інвестиції), а з другого — результат виробництва (обсяг реалізації, додана вартість, валовий і чистий прибуток та ін.) дає змогу зафіксувати всю сукупність результатів з урахуванням впливу цих факторів виробництва. Для цього використовуються мультиплікативні індексні моделі фінансових результатів.
Фінансові результати підприємств зазнають впливу і такого показника, як інфляція, тому існує спеціальна методика розрахунку впливу інфляції на фінансові результати підприємств, а також має проводитись коригування фінансової звітності підприємств за Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку згідно з міжнародними стандартами (МСБО 15 та МСБО 29).
8.5. Методи аналізу і прогнозування пропозиції товарів і послуг
Підприємства мають виробляти ринкові товари і послуги на підставі прогнозів щодо попиту, який з’явиться в майбутньому.
Потенційно можливий обсяг пропозиції — це обсяг виробництва при середній інтенсивності використання факторів виробництва (виробничих потужностей, робочої сили та ін.)
Концепція виробництва за СНР охоплює: а) матеріальне виробництво; б) виробництво послуг; в) деякі умовно нараховані статті (послуги, які не реалізовані на ринку). На основі цієї концепції проводиться розмежування в обліку первинних доходів (доходів від виробничої діяльності, оплати праці, доходів від капіталу) і вторинних доходів, отриманих у результаті перерозподілу.
Виробничі потужності зростають, як правило, досить стійко в довгостроковому періоді на відміну від сукупного попиту, який значно коливається, що призводить до різного навантаження на фактори виробництва. Тому коливання ринкової кон’юнктури — це коливання в інтенсивності використання виробничих потужностей.
Високий рівень кон’юнктури відповідає високому навантаженню, за умови якого коефіцієнт використання виробничих потужностей перевищує 90 %, що супроводжується здебільшого загрозою інфляції. Низький рівень кон’юнктури, коли коефіцієнт менший за 50 %, cупроводжується недовикористанням факторів виробництва.
Отже, під економічним зростанням слід розуміти довгострокове збільшення виробничих потужностей і виробничого потенціалу в цілому (нагромадження капіталу, інвестицій, робоча сила та її кваліфікація, рівень технології). Тому політика економічного зростання від мікро- до макрорівня має, відповідно, спрямовуватися на зазначені щойно фактори, які визначають обсяг пропозиції. Виходячи з цього, під кон’юнктурною політикою розуміється розробка розширювальних або обмежувальних заходів щодо впливу на сукупний попит з метою досягнення рівномірнішого навантаження на виробничі потужності і виробничий потенціал в цілому.
Пропозиція товарів і послуг визначається виробництвом, тому аналіз факторів пропозиції, у принципі, ідентичний аналізу факторів виробництва. Але аналіз формування пропозиції вимагає вивчення і інших факторів, зокрема джерел надходження (з поточного власного виробництва, за імпортом, із запасів і т. ін.).
Схему структури пропозиції товарів і послуг наведено в табл. 8.8.
Таблиця 8.8
СХЕМА СТРУКТУРИ ПРОПОЗИЦІЇ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ
Проміжне споживання |
|
|
Випуск |
|||||||
|
Імпорт |
Втрати |
Пропозиція |
|||||||
|
|
|
Нематеріальна |
Матеріальна |
||||||
|
|
|
|
Неорганізована |
Організована |
|||||
|
|
|
|
|
Запаси товарів |
Поточне виробництво |
||||
|
|
|
|
|
|
|
Фонд промпереробки (для товарів) |
Позаринковий фонд |
Ринковий фонд |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Товари |
Послуги |
Метод прогнозування пропозиції за часткою товарного ринку. Обґрунтуванням прогнозу пропозиції підприємства є прогноз попиту та насиченість ринку. Від прогнозу попиту нескладно перейти до прогнозу пропозиції. За цим методом обсяг пропозиції може визначатися за часткою ринку товару підприємства в регіональному попиті чи попиті за видом діяльності.
Приклад. На товарному ринку регіону підприємство за товаром А має в поточному періоді частку 6 %, а за товаром В —5,4 %. Відомо, що регіональний прогноз попиту на товар А на наступний період становитиме 20 тис. од., а товару В — 50 тис. од. Визначити прогноз збуту товарів А і В підприємством на прогнозний період.
Розв’язання. Згідно з товарними частками підприємства визначаються прогнози збуту:
на товар А: 20 · 0,06 = 1,2 (тис. од.);
на товар В: 50 · 0,054 = 2,7 (тис. од.).
Такий прогноз збуту буде достатньо вірним, якщо обґрунтованими будуть регіональний попит і частка ринку товару підприємства.
Прогнозування пропозиції на основі показників прибутку і рентабельності, необхідних підприємству. Такий підхід використовує поняття «точка беззбитковості», яка характеризує граничний, тобто нульовий за прибутком обсяг виробництва. Тут можна скористатися такими формулами беззбитковості:
а) для виробників
б) для торговельних посередників:
де Q — обсяг виробництва чи товарообороту; ВП — постійні витрати; ВЗ — рівень змінних витрат у ціні товару; П — розмір ПДВ (податок на додану вартість); Q0 — оборот товарів за купівельними цінами у базисному періоді.
Використання точки беззбитковості може сприяти обґрунтуванню конкретного обсягу збуту з урахуванням висхідних даних за прибутком чи рентабельністю. Так, знаючи необхідний для подальшої діяльності підприємства прибуток (рентабельність), а також відповідні витрати, можна обґрунтувати той обсяг виробництва, який забезпечить отримання очікуваних кінцевих результатів діяльності. Наприклад, для торговельного підприємства з цією метою можна використати такі формули:
де — прибуток, грн; — рентабельність, % (прибуток / товарооборот).
Приклад. Яким має бути товарооборот підприємства, щоб воно отримало необхідний прибуток за таких умов: товарооборот підприємства у купівельних цінах очікується в 3000 грн; постійні витрати — 200 грн, рівень змінних витрат становив 6 % до товарообороту; середній розмір ПДВ — 16,67 %. Необхідний прибуток — 150 грн.
Розрахунок проводиться за формулою:
грн.
Висновок: За вказаних витрат необхідний підприємству обсяг роздрібного товарообороту становить 3685 грн, що забезпечить йому прибуток, який дорівнюватиме 150 грн.
Приклад. Яким має бути роздрібний товарооборот підприємства для отримання рентабельності в розмірі 3 % до обороту, якщо оборот товарів у купівельних цінах може становити 3000 грн, постійні витрати — 200 грн, рівень змінних витрат — 6 % до обороту, а середній розмір ПДВ — 16,67 %.
Розрахунок здійснюється за формулою:
грн.
Висновок: Для отримання рентабельності торговельного підприємства в розмірі 3 % за даних витрат підприємству потрібен обсяг товарообороту не менш як 3632 грн.
Аналіз динаміки випуску товарів і послуг проводиться статистикою щомісячно, причому індекси виробництва слугують також важливим індикатором кон’юнктури ринку. Сукупний фактичний обсяг пропозиції на внутрішньому ринку від мікро- до макрорівня визначається балансовим методом (у натуральному або вартісному виразі):
де П — обсяг пропозиції; ЗП, ЗК — запаси на початок і кінець періоду; Q — випуск (обсяг виробництва); I — імпорт; E — експорт.
Для прогнозування і оцінювання стану ресурсної забезпеченості матеріального виробництва Мінекономіки України на підставі звітності Держкомстату України розробляє однопродуктові натуральні матеріальні баланси попиту і пропозиції з обмеженого кола найважливіших видів продукції (труби сталеві, автобуси, автомобілі легкові і вантажні, трактори, цемент, деревина і т. ін.), а також енергоносіїв (електроенергія, вугілля, нафта, газ та ін.) — усього 14 видів балансів.
Розробка балансів здійснюється один раз на рік зі щоквартальним уточненням.
Оцінювання збалансованості товарних ринків на макрорівні є умовою для визначення державної і соціальної політики, розробки законів, які регулюють ринкову економіку. Тому започатковано розробку прогнозних балансів попиту і пропозиції за найважливішими видами продукції у натуральному і вартісному виразі.
Збалансованість попиту і пропозиції — це різні форми співвідношення між ними. Існують такі форми:
-
попит дорівнює пропозиції — це ідеальна ситуація, яка на товарному ринку практично неможлива;
-
попит менший за пропозицію — за таких умов утворюються запаси. Це теоретично бажана ситуація, за умови якої ціну товару можна понизити, бо це тип ринку продавця;
-
попит перевищує пропозицію — це призводить до незадоволеного попиту і типу ринку покупця, за умови якого ціни можуть підвищуватися.
Використовуючи метод кореляційно-регресійного аналізу, можна визначити рівняння пропозиції, де результативна ознака — обсяг пропозиції певного товару (послуги), а факторна — ціна, та рівняння попиту, де результативна ознака — обсяг попиту, а факторна — ціна. Аналіз двох рівнянь надає можливість визначити ціну рівноваги на ринку.
Знаючи прогнози цін, попиту, пропозиції, стану кон’юнктури та інших показників, підприємству легше визначитися зі своєю стратегією і розробити відповідні заходи з маркетингу, інвестицій, інновацій.