Заняття 4. Початкова стадія розробки бізнес-плану

Початкова стадія розробки бізнес-плану - це стадія, на якій закладаються основи майбутнього бізнесу та здійснюється розробка концепції бізнесу. В загальному вигляді початкова стадія складається із вирішення таких основних питань:

• пошук підприємницької (комерційної) ідеї;

• вибір організаційно-правової форми бізнесу;

• вибір способу започаткування бізнесу для реалізації запропонованої комерційної ідеї.

Сутність першого блоку питань полягає в тому, що на основі власного практичного досвіду, наявності відповідної освіти, інтересів та уподобань тощо, а також з урахуванням зовнішніх факторів (чинних законодавчих актів, обмежень, конкуренції тощо), підприємець здійснює розробку підприємницької (комерційної) ідеї, з якою він збирається вийти на ринок.

Другий блок питань передбачає аналіз та вибір такої організаційно-правової форми господарювання, яка б відповідала законодавству і давала можливість реалізувати підприємницьку ідею з найвищою ефективністю. В процесі вирішення даного блоку питань потрібно:

• проаналізувати чинні організаційно-правові форми господарювання, визначити переваги та недоліки кожної із них;

• вивчити можливості, які дають ці форми для залучення інвестицій;

• визначити міру відповідальності за результати діяльності, яка накладається на засновників бізнесу кожною із організаційно-правових форм та вибрати найбільш прийнятну форму;

• визначити міру контролю за майбутнім бізнесом, який можна здійснювати в межах вибраної організаційно-правової форми тощо.

Зрозуміло, що у випадку, коли певна комерційна ідея запроваджується на діючому підприємстві, то вибір організаційно-правової форми господарювання не проводиться.

• Третій блок питань передбачає аналіз та вибір способу започаткування бізнесу для реалізації запропонованої комерційної ідеї.

В результаті розгляду та вирішення цих основних блоків питань формується основа для подальшої розробки бізнес-плану.

А. Розробка підприємницької (комерційної) ідеї

Нові ідеї генерувати важко. Але потрібно пам’ятати, що ще до того, як буде проводитися оцінювання запропонованої комерційної ідеї, існують традиційні висловлювання, які можуть “згубити” цю ідею “на корені”. До таких висловлювань належать: “Це не буде працювати”, “Це вже використовували або випробовували”, “Хто буде за це платити?”, “Це надто просто”, “А чому це не зробив хтось інший?” тощо.

Тому при розробці нових підприємницьких ідей ці питання потрібно просто відкидати.

Методи творчого пошуку підприємницьких (комерційних ідей).

Метод аналогії передбачає використання в комерційній ідеї чогось подібного від вже відомих технічних рішень.

Метод інверсії передбачає застосування до відомих технічних рішень специфічних прийомів, серед яких можна виділити такі прийоми, як “перевернути догори ногами”, “вивернути” на зворотний бік, поміняти

МІСЦЯМИ ТОЩО.

Метод ідеалізації базується на уявленні про можливість ідеального вирішення будь-якої проблеми, що може наштовхнути на розробку якоїсь нової ідеї.

Метод "розумового” штурму зводиться до проведення активної дискусії групи спеціалістів з конкретного кола питань за певними правилами, які передбачають:

• недопущення критики та негативних коментарів щодо висловлювань інших;

• не відкидання нової ідеї, якою б вона не була абсурдною з погляду можливості її практичної реалізації.

Метод конференції ідей відрізняється від методу “розумового” штурму тим, що допускає доброзичливу критику у формі репліки або коментарю. Вважається, що така критика може підвищити цінність висунутих ідей.

Метод колективного блокноту поєднує індивідуальне висунення ідеї з колективною її оцінкою. При цьому кожний учасник отримує блокнот, де викладена суть проблеми, яку потрібно вирішити. Протягом певного часу кожний учасник обговорення записує у блокнот власні ідеї щодо вирішення даної проблеми. Потім блокноти передаються керівнику групи учасників для узагальнення накопиченої інформації. Після цього організовується творча дискусія учасників, на якій приймається рішення щодо суті нової підприємницької (комерційної) ідеї.

Метод контрольних запитань полягає у тому, що для висунутої підприємницької (комерційної) ідеї розробляється низка запитань, на які повинні відповісти учасники дискусії. З урахуванням відповідей учасників дискусії можуть бути прийняті рішення щодо покращення висунутої комерційної ідеї.

Метод фокусних об'єктів зводиться до перенесення ознак випадково вибраних об’єктів на предмет (виріб, технологію тощо), що потребує вдосконалення. Досвід засвідчує, що застосування цього методу дає добрі результати, особливо при модернізації відомих технічних ідей.

Метод морфологічного аналізу базується на використанні комбінаторики, тобто дослідженні всіх можливих варіантів вирішення поставле­ної задачі, виходячи із закономірностей побудови певного об’єкта, який підлягає вивченню та аналізу. Шляхом комбінування варіантів можна от­римати багато нових шляхів вирішення проблеми, на підставі аналізу яких вибирається оптимальний варіант.

Б. Вибір організаційно-правової форми господарювання

До основних організаційно-правових форм господарювання відносяться: приватні підприємства; підприємства об’єднання громадян; комунальні підприємства; державні (комерційні та казенні) підприємства; виробничі кооперативи; споживчі товариства; акціонерні товариства (відкриті та закриті); товариства з обмеженою відповідальністю; товариства з додатковою відповідальністю; повні товариства; командитні товариства та інші, а також підприємець-фізична особа.

В. Вибір способу започаткування бізнесу

Вибравши певну організаційно-правову форму господарювання, розробники бізнес-плану повинні визначитись, яким саме способом розпочати бізнес та реалізувати підприємницьку ідею.

Можуть бути розглянуті такі варіанти:

• започаткування бізнесу у вигляді реєстрації фізичної особи-підприємця

• створення нового підприємства - юридичної особи;

• купівля існуючого підприємства;

• вихід із великої компанії з утворенням нового підприємства;

• укладання або не укладання франчайзингової угоди;

• пересувна торгівля, надомний бізнес; прямий маркетинг, інші способи.

Поширеним способом започаткування бізнесу є так званий „франчайзинг” [“франшиза” (франц.) - пільга]. Франчайзинг - це довгострокова угода між двома суб’єктами бізнесу: франчайзодавцем (ФД) і франчайзо-отримувачем (ФО), за якою франчайзодавець надає франчайзоотримувачу право використовувати ім’я свого бізнесу (товарний знак, назву), право виготовляти свої товари, право використовувати технологію тощо за відповідну плату. В даний час існують три типи франчайзинга:

• торговий, коли надається право використовувати лише ім’я бізнесу (наприклад, товарний знак);

• па розповсюдження продукції, коли надається ліцензія на виробництво та/або продаж певних видів продукції на певній території. Цей тип франчайзинга характерний для ринку автомобілів, нафтопродуктів, безалкогольних напоїв тощо;

• чистий франчайзинг, коли надається право комплексного забезпечення бізнесу шляхом об’єднання торгового франчайзинга та франчайзинга на розповсюдження продукції, а також навчання передовим методам управлінням, контролю якості продукції тощо.