10.3. Нові методи господарювання та напрями перебудови фінансів у 80-х роках.

У 1982 році була проведена реформа оптових цін та тарифів на продукцію промисловості. Загальна зміна цін внаслідок їх перегляду становила біля 70 млрд. руб., що вплинуло на уточнення фінансових показників. Відповідно до рішень уряду в 1982 р. завдання по прибутку на п'ять років встановлювались ще міністерству шляхів сполучення, міністерству морського флоту та міністерству цивільної авіації. Такий же порядок діяв у відношенні до будівельних та сільськогосподарських міністерств.

Починаючи з 1984 року, в п'яти промислових міністерствах був розпочатий економічний експеримент, пов'язаний із розширенням прав підприємств та посиленням їхньої відповідальності. При цьому запроваджувався дещо інший метод нормативного розподілу прибутку. Замість нормативів відрахувань від прибутку в розпорядження підприємства затверджували нормативи відрахувань від прибутку в бюджет. Новим було і те, що нормативи визначались не в п'ятирічному, а в річному плані, що дозволяло врахувати конкретні умови виробничої діяльності.

Друга особливість нового методу полягала в тому, що нормативні відрахування проводились у процентах не від балансового прибутку, а від розрахункового, тобто від прибутку за вирахуванням плати за фонди, процентів за кредит банку.

Одночасно був здійснений перехід до децентралізованого порядку розрахунку з бюджетом по платежах з прибутку. З 1984 року економічний експеримент проводився у п'яти промислових міністерствах. Міністерствах було надано право вводити для підвідомчих підприємств додаткову плату за фонди в розмірі до 3% їхньої вартості за рахунок відповідного зменшення прибутку, який залишався у розпорядженні підприємства. Крім основної ставки плати в розмірі 6%, підприємство зобов'язано було вносити за надпланові запаси додатковий платіж.

Економічний експеримент вніс певні зміни в порядок використання єдиного фонду розвитку науки і техніки. Частина коштів даного фонду передавалась у розпорядження підприємств. Фонди заохочення не встановлювались підприємствам в абсолютних розмірах, а розраховувались на основі базового року і додаткових відрахувань у залежності від динаміки фондоутворюючих показників.

У 1982 році проведені заходи з покращення використання матеріальних ресурсів, а саме: введена плата в бюджет за воду, яку використовували промислові підприємства, підвищена плата за деревину, збільшені ставки відрахувань на геологорозвідувальні роботи.

У 1982 році почалась реалізація Продовольчої програми, яка мала завершитись у 1990 році. Цією програмою передбачалось виділити в XI п'ятирічці для розвитку АПК 233 млрд. руб. капіталовкладень. Крім цього, проведені такі заходи: підвищені закупівельні ціни на с/г продукцію, виділені додаткові кошти з бюджету у формі дотацій на покриття різниці в цінах, а також для писання заборгованості по банківських кредитах. Планувалося надати колгоспам додаткові пільги по сплаті подоходного податку, встановити надбавки до зарплати окремим категоріям працівників сільського господарства, виділити бюджетні кошти на будівництво доріг, соціально-культурні заходи і страхові платежі у розмірі 3,3 млрд. руб. щорічно.

У 1987 р. передбачалось проведення радикальної економічної реформи, яка включала комплекс заходів по удосконаленню планування і управління економікою, перебудові діяльності центральних, республіканських і місцевих органів.

Система платежів у бюджет включала платежі за ресурси і відрахування від прибутку (доходу) на нормативній основі. До складу платежів за ресурси ввійшли плата за фонди (була змінена методика її обчислення та норми), платежі за трудові й природні ресурси. Платежі за трудові ресурси сплачували підприємства у 1988-1990 рр., а платежі за природні ресурси у повному обсязі так і не були введені.

Здійснені у 80-х роках заходи щодо перебудови фінансового механізму вплинули на зміну структури доходів та видатків бюджетів в цілому, і місцевих бюджетів зокрема. Змінилося співвідношення між двома основними надходженнями – податком з обороту та платежами державних підприємств і організацій з прибутку. Так, у 1968 р. податок з обороту становив 20,1% доходів місцевих бюджетів УРСР, а платежі з прибутку – 33,8%; у 1989 р. відповідно 34,5% і 22,9%. У видатковій частині місцевих бюджетів найбільша питома вага припадала на видатки на народне господарство та соціально-культурні заходи.

Таблиця 15