68 Колективний договір і його роль у регулюванні ств зайнятості.

Соціальне партнерство являє собою такий тип і систему відносин між роботодавцями і працівниками, за якого в межах соціального миру забезпечується узгодження їхніх соціально-трудових відносин. Функціонування си­стеми соціального партнерства здійснюється на тристоронній (три-партизм) співпраці спілки підприємців (підприємців), тобто робото­давців, профспілок та органів державної влади. Мета соціального партнерства полягає в прагненні держави, роботодавців і найманих працівників досягти загального блага в суспільстві через підвищення продуктивності праці, розвиток на­уково-технічного прогресу, збільшення валового національного продукту, підвищення рівня життя. Правовою основою системи соціального партнерства є Кон­ституція України, Закони України «Про колективні договори і угоди», «Про професійні союзи, їх права і гарантії діяльності» інші закони і нормативні правові акти, що регулюють трудові відносини, положення і рекомендації МОП.

В Ук-ні сис-ма соц партнерства охоплює:сферу дії,зміст колект. договорів і угод,сторони переговорів і процедури вирішення їхні х конфліктів.

Колект. Договір - правовий акт,інструмент колективно-договірного регулювання труд. Відносин між працівниками організації і робото давцями, який визначає узгоджені позиції сторін щодо вирішення важливих питань умов і оплати праці,соц виплат і компенсацій,соц забезпечення і страхування та ін аспектів життя трудов. колективу.

Укладання колект дог-ів повинно грунтуватись на таких принципах:

-дотрим. норм законодавства

-рівноправність сторін

-вільний вибір і обговорення питань,які становлять зміст кол. договорів і угод

-добровільність взяття зобов”язань

-реальність забезпечення зобов”язань,що беруться

-більша вигода для трудівників під час прийняття даних кол договорів порівняно з попередніми

69. Генеральні, галузеві і регіональні угоди, їх значення в забезпеченні ефективної зайнятості.

Угоди на регіональному рівні укладаються між місцевими органами державної влади чи регіональними об’єднаннями підприємців, якщо вони мають відповідні повноваження, та об’єднаннями профспілок чи іншими уповноваженими трудовими колективами органами.

Угоди на державному рівні регулюють основні принципи та норми, що реалізують соціально-економічну політику та трудові відносини.

Угодою на галузевому півні регулюється галузеві норми. Галузева угода не може погіршувати стан трудівників порівняно з генеральною угодою.

Угоди на регіональному рівні ругулюють норми соціального захисту найманих трудівників підприємств, мають більш високі порівняно з генеральною угодою гарантії та льготи. Порядок ведення переговорів по питанням розробки, змінення чи укладання угоди визначається сторонами таоформлюється відповідними протоколом.

Спілки, асоціації, концерни, корпорації та інші об’єднання мають право виступати учасниками таких угод.

Основними принципами укладання угод є:

виконання норм законодавства україни;

повноважність представників сторін;

рівноправність сторін ;

свобода вибору та обговорення питань, що складають зміст угод;

добровільність прийняття зобов’язань; реальність забеспечення приймаємих зобов’язань ;

систематичність контролю та відповідальність.

Сторонами Генеральної угоди є уряд; професійні спілки, поєднані для ведення колективних переговорів та укладання генеральної угоди ; власники си уповноважені ними органи, що поєдналися для ведення колективних переговорів та укладання генеральної угоди на підприємствах яких зайнято більшість найманих робітників держави.

Учасниками галузевих угод є власники, об’єднання власників чи уповноважені ними органи та профспілки чи об’єднання профспілок чи інших представників організацій трудівників, що мають відповідні повноваження для ведення переговорів, укладання угод та реалізації його норм.

Угоди (генеральна, галузева) розповсюджується на робітників, роботодавців, органи виконавчої влади, які уповноважили учасників розробити й укласти її від їх імені.