1.3 Класифікація видів прибутку та управління прибутковістю

Економісти [Манів З.О., Луцький І.М. Економіка підприємства: Навч. пос. – К.: Знання, 2004. – С.508] сходяться до думки, що під загальним поняттям прибутку розуміється саме різноманітність його видів, що характеризуються в даний час декількома десятками термінів. Все це вимагає певної узагальненості використовуваних термінів.

Існування різних видів прибутку підприємства, що формуються на основі класифікаційних ознак, і в свою чергу, класифікаційні ознаки, що визначають відповідні його види, значно допомагають проаналізувати фінансові результати підприємства, досягнути рівень економічного ефекту, виявити наявні недоліки підприємницької діяльності, можливості максимізації прибутку.

Спрощена класифікація прибутку використовується в основному при аналізі кількісної оцінки прибутку в бухгалтерському і податковому обліках. Його систематизують всього дві класифікаційні ознаки: за джерелами формування прибутку і за складом елементів, що формують прибуток. За джерелами отримання прибутку виділяють: прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), від реалізації майна, від позареалізаційних операцій.

Прибуток від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг - є основним його видом на підприємстві, безпосередньо пов’язаним з галузевою специфікою його діяльності. Аналогом цього терміну виступає термін «прибуток від основної діяльності». В обох випадках під цим прибутком розуміється результат господарювання від основної виробничо-збутовій діяльності підприємства.

Прибуток від реалізації майна є доходом від продажу зношених або невживаних видів основних фондів і нематеріальних активів, а також надмірно куплених раніше запасів сировини, матеріалів і деяких інших видів матеріальних цінностей, зменшений на суму витрат, понесених підприємством в процесі забезпечення їх реалізації. Прибуток від позареалізаційних операцій формально характеризується терміном «дохід від позареалізаційних операцій», проте за своїм змістом відноситься до прибутку, оскільки відображається в звітності у вигляді сальдо між одержаними доходами і понесеними витратами по цих операціях. До складу доходів, що формують цей прибуток, відносяться доходи від пайової участі даного підприємства в діяльності інших спільних підприємств з вітчизняними і зарубіжними партнерами (у вигляді розподіленого прибутку на суму його паїв в спільних підприємствах); доходи, від облігацій, що належать підприємству, акцій і інших цінних паперів, випущених сторонніми емітентами (у вигляді сум відсотків і дивідендів); доходи по депозитних внесках підприємства в банках; одержані штрафи, пені і неустойки і деякі інші.

Така класифікація видів прибутку цілком достатня для проведення різних аналізів ефективності роботи підприємства. Проте, на думку фахівців [Манів З.О., Луцький І.М. Економіка підприємства: Навч. пос. – К.: Знання, 2004. – С.508], що працюють в даній тематиці, практика показала, що в умовах ринку, а точніше ринкової невизначеності, дана класифікація мізерна. Таким чином, пропонується інший підхід до класифікації прибутку.

Виділяють види прибутку від основного виду діяльності підприємства, від операційної діяльності, від інвестиційної діяльності і від фінансової діяльності. Аналіз діяльності підприємства дозволяє розкрити можливості, недоліки, а також перспективи максимізації фінансових результатів. Операційний прибуток є результатом операційної виробничо-збутової або основної для даного підприємства діяльності.

Що стосується інвестиційної діяльності, то її результати відбиті частково в прибутку від позареалізаційних операцій (у вигляді доходів від участі в спільних підприємствах, від володіння цінними паперами і від депозитних внесків), а частково – в прибутку від реалізації майна (така реалізація активів носить характер дезінвестицій і є предметом інвестиційної діяльності підприємства).

Особливого розгляду вимагає поняття прибутку від фінансової діяльності. Необхідність виділення даної видової групи прибутку пояснюється оцінкою зовнішніх джерел фінансування. Основні грошові потоки пов’язані із забезпеченням підприємства зовнішніми джерелами фінансування: залучення додаткового акціонерного або пайового капіталу, емісія облігацій або інших боргових цінних паперів, залучення кредиту в різних його формах, а також обслуговування залученого капіталу шляхом виплати дивідендів і відсотків, і погашення зобов’язань по загальному боргу. Такий зміст грошових потоків не може сформувати прямо прибуток підприємства, оскільки, повертати завжди доводиться більше грошових коштів, ніж отримано. Разом з тим, в процесі фінансової діяльності як власний, так і позиковий капітал, залучений із зовнішніх джерел, може бути одержаний на більш менш вигідних для підприємства умовах, що відповідно відбивається на результатах операційного або інвестиційного прибутку. Тому прибуток від фінансової діяльності дозволяє оцінити не прямий ефект від залучення капіталу із зовнішніх джерел на умовах вигідніших, ніж середньо ринкові. Крім того, в процесі фінансової діяльності може бути отриманий і прямий прибуток на вкладений власний капітал шляхом використання ефекту фінансового лівериджу, забезпечення отримання депозитного відсотка по середньому залишку грошових коштів на розрахунковому або валютному рахунках і т.п.

При розгляді основних видів діяльності підприємства формуються різні за своєю природою види прибутку, аналіз і розрахунок яких дозволить пояснити фінансові результати підприємства в даному періоді, а також вплинути на їх величину в майбутньому періоді.

Крім валового та чистого прибутку підприємства, за складом елементів, що формують прибуток, розрізняють і маржинальний прибуток [Гейлбронер Р., Тароу Л., Економіка для всіх: - Л.: Просвіта, 1995.–190 с.]. Валовий прибуток характеризує суму чистого доходу від операційної діяльності за вирахуванням всіх операційних витрат, як постійних, так і змінних. Балансовий прибуток відповідно є різницею між всією сумою чистого доходу підприємства і всією сумою його поточних витрат. Чистий прибуток характеризує суму балансового або валового прибутку, зменшеного на суму податкових платежів. Маржинальний прибуток дозволяє охарактеризувати суму чистого доходу від операційної діяльності (валового доходу підприємства від цієї діяльності, зменшеного на суму податкових платежів) за вирахуванням суми змінних витрат. Таким чином, маржинальний, валовий і чистий прибуток підприємства дозволяє визначити величину одержаних підприємством чистих доходів від понесених ним в процесі господарської діяльності витрат.

Прибуток підприємства за характером його оподаткування, поділяється на прибуток до оподаткування і на оподаткований прибуток. Загальноприйнята класифікація прибутку розглядає тільки один елемент – прибуток оподаткування, який є вимірюючим інструментом податкового обліку. Розмежування прибутку на два елементи грає важливу роль у формуванні податкової політики підприємства, дозволяє оцінити альтернативні господарські операції з позицій кінцевого їх результату.

В класифікацію прибутку включають ділення прибутку за характером інфляційного впливу - це номінальний і реальний прибуток. Реальний прибуток дозволяє охарактеризувати розмір номінально отриманої суми, скорегованої на темп інфляції у відповідному періоді.

Інфляція помітно спотворює дані про результати господарської діяльності підприємств і може мати істотну дію на їх реальні прибутки. Тому кожна чергова хвиля інфляції супроводжується переоцінкою активів підприємства. Крім того, підприємства, взявши до уваги дану класифікаційну ознаку інфляційного впливу, для обґрунтування схвалюваних рішень можуть вести подвійну звітність: один її варіант робиться для податкових служб, інший – відображає реальне положення справ – для внутрішнього користування. Проте подібна подвійна бухгалтерія має небезпечні наслідки.

Наступна класифікаційна ознака – регулярність формування, яка виділяє регулярно формований прибуток і надзвичайний прибуток, що характеризує стабільність і можливі додаткові джерела формування прибутку. Надзвичайний прибуток, який слабо використовується на Україні, але широко використовується в країнах з розвиненою ринковою економікою, характеризує незвичайне для даного підприємства джерело формування прибутку або дуже рідкісний характер його формування. Прикладом надзвичайного прибутку може слугувати прибуток, одержаний від продажу одного з філіалів підприємства.

Також поділяють види прибутку за характером його використання – нерозподілений і розподілений прибуток. Таке ділення прибутку формується після сплати податків і інших обов’язкових платежів. Нерозподілений прибуток дозволяє охарактеризувати ту його суму, яка направлена на фінансування приросту активів підприємства, а спожитий прибуток характеризує ту її частину, яка витрачена на виплати власникам (акціонерам), персоналу або на соціальні програми підприємства.

Прибуток поділяють на види за значенням підсумкового результату господарювання, а саме: позитивний прибуток (або власне прибуток) і негативний прибуток (збиток). При аналізі фінансових результатів діяльності підприємства визначаються чинники, напрямки діяльності, які стали основою формування прибутку. Для цього видові групи поділяють по можливих варіантах походження прибутку. Так, наприклад, прибуток, отриманий завдяки ініціативі підприємця та прибуток, отриманий при сприятливих обставинах, або отримання прибутку, завдяки його визнанню суспільними інститутами, серед яких важливу роль відіграють органи державної влади. В умовах ринкової економіки, для аналізу фінансових результатів діяльності підприємства необхідно загальноприйняту класифікацію прибутку дещо розширити, деталізувати, що дозволить ближче підійти до питання формування, розподілу і використання прибутку, а також до питання подальшої його максимізації. Маючи видову характеристику прибутку, виділивши його джерела формування, стає можливою розробка відповідних економічних методів підвищення прибутку підприємства, знаходження їх практичного застосування. У таблиці 1.1 наведена класифікація видів прибутку за відповідними ознаками.

Таблиця 1.1

Класифікація видів прибутку підприємства [Бланк І.А. Управління прибутковістю. – К.: «Ніка – Центр», 1998 – 544 с., с. 16-17 ]

Ознаки класифікації прибутку підприємства	Види прибутку за відповідними ознаками класифікації
1.Джерела формування прибутку, що використовуються при його обліку	1. Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) 2. Прибуток від реалізації майна (інша реалізація) 3. Прибуток від позареалізаційних операцій
2. Джерела формування прибутку підприємства за основними видами діяльності підприємства	1. Прибуток від операційної діяльності 2. Прибуток від інвестиційної діяльності 3. Прибуток від фінансової діяльності
3. Склад елементів, що формують прибуток	1. Маржинальний прибуток 2. Балансовий або валовий прибуток 3. Чистий прибуток
4. Характер оподаткування прибутку	1. Оподаткований прибуток 2. Прибуток, що не підлягає оподаткуванню
5. Характер інфляційного прибутку	1. Прибуток номінальний 2. Прибуток реальний
6. Період формування прибутку	1. Прибуток попереднього періоду 2. Прибуток звітного періоду 3. Прибуток планового періоду
7. Регулярність формування прибутку	1. Регулярно формований прибуток 2. Надзвичайний прибуток
8. Характер використання прибутку	1. Нерозподілений прибуток 2. Розподілений прибуток
9. Результат господарювання	1. Позитивний прибуток (відповідно прибуток в звичайному його розумінні) 2. Негативний прибуток (збиток)
10. Способи походження прибутку	1. Прибуток, отриманий завдяки ініціативі: 1.1. Впровадження інновацій: - виробництво нового товару або товару, що відрізняється підвищеною якістю в порівнянні з виробами, що нині продаються, освоєння нового ринку; - впровадження нового методу виробництва або освоєння нового джерела сировини і матеріалів; 1.2. Відсутність страху перед ризиком; 1.3. Розумне використання засобів, одержаних від економії на масштабах виробництва; 1.4. Далекоглядна політика відносно заборгованості. 2. Прибуток, одержаний при сприятливих обставинах (або понесений збиток при несприятливих умовах)

Не дивлячись на досить значний перелік розглянутих класифікаційних ознак, він не в повній мірі відображає все різноманіття видів прибутку, які використовується в науковій термінології та підприємницькій діяльності.

Необхідність розширення загальноприйнятої класифікації прибутку, систематизації видів прибутку підприємства за відповідними класифікаційними ознаками дасть змогу в умовах ринкової економіки оцінити і максимізувати фінансові результати діяльності підприємства.

Прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства, удосконаленням його матеріально-технічної бази. Вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання прибутку або принаймні стабілізувати його на певному рівні. Процес накопичення прибутку відбувається під впливом факторів зовнішнього та внутрішнього характеру. Дослідження факторів, що впливають на прибуток є необхідним для підприємства, оскільки вони дозволяють дати не тільки кількісну оцінку, а й можливість зміни прибутку в майбутньому.

Всю сукупність факторів, що впливають на прибуток підприємства, розділяють на дві групи: зовнішні та внутрішні фактори.

До зовнішніх факторів відносять фактори, які не піддаються регулюванню з боку діяльності підприємства, але впливають на прибуток підприємства:

1. Державне регулювання цін. Держава регулює споживчий кошик, контролює цінову політику фірм монополістів, тим самим впливаючи на прибуток фірм монополістів.

2. Інфляційні процеси. Інфляційний тягар, пов’язаний із зростанням цін негативно впливає на формування прибутку підприємства і знижує його величину;

3. Система оподаткування. Існує обернена залежність між прибутком та податками – чим менше податків підприємство сплачує, тим більше прибутку залишається в розпорядженні підприємства, і навпаки.

4. Політика держави по формуванню доходів. Відсутність індексації реальних доходів населення в залежності від темпів інфляції впливає на зниження купівельної спроможності населення, що призводить до зниження обсягів реалізації товарів та зниження прибутку.

Затрати, що фінансуються з прибутку. Розмір чистого прибутку залежить від розміру економічних санкцій, пов’язаних з порушенням чинного податкового законодавства, цінової політики, санітарного режиму, техніки безпеки та охорони праці.

Внутрішні фактори – це фактори, що пов’язані з ефективністю функціонування підприємства і якими підприємство може керувати та змінювати їх :

1. Отримання прибутку від реалізації товарів. Це основний показник, який характеризує діяльність підприємства. Такі показники, як прибуток від продажу іншого майна, прибуток від позареалізаційних операцій, безумовно збільшує прибуток підприємства і є резервом його зростання. При цьому підприємство повинно уважно вивчати своїх постачальників, а також слідкувати за виконанням умов договорів, щоб не отримати штрафів, які знижують прибуток;

2. Обсяг діяльності підприємства. Розмір прибутку в першу чергу залежить від обсягу діяльності підприємств , чим більше реалізовано товарів, тим більше прибутку отримує підприємство.

3. Розмір норми прибутку. Цей етап пов’язаний з різними видами ризиків, підприємство саме вирішує яку норму прибутку йому встановлювати відповідно до існуючої кон’юнктури на ринку;

4. Фондоозброєність праці працівників. Цей фактор важливий тим, що чим вищий рівень технічного розвитку підприємства, тим вища продуктивність праці і як результат – більший обсяг реалізації продукції, а відповідно і вищий розмір прибутку підприємства.

5. Чисельність працюючих. Чим менша чисельність працівників, тим вища продуктивність праці, тим менші витрати і тим самим величина прибутку збільшується.

6. Валові витрати. Залежність між прибутком та валовими витратами обернено-пропорційна. По-перше, чим менший рівень виробничих витрат, тим більший прибуток може отримати підприємство при реалізації товарів. По-друге, чим менша сума витрат обігу, тим більше зниження витрат. Зниження витрат обігу можливе при виборі найбільш оптимального місцезнаходження підприємства, зниження тарифів на транспортні послуги, посилення режиму економії, ефективного використання трудових ресурсів та ефективного використання матеріальних ресурсів;

7. Оборотність обігових активів. Чим більше оборотів здійснюють обігові кошти за місяць, тим швидше вивільняються грошові кошти і тим самим збільшується товарообіг та прибуток;

8. Склад капіталу. Співвідношення між власними та позиковими коштами на різних етапах діяльності підприємства змінюється, але треба завжди пам’ятати, що позикові кошти мають бути нижчі від власного капіталу;

Своєчасне дослідження та аналіз даних факторів про розмір прибутку, виявлення позитивних та негативних причин зміни прибутку, дозволяє підприємству скоригувати розмір прибутку та відповідно управляти ним в майбутньому періоді.

Основним показником роботи підприємства є прибуток. Його відносять до показників економічного ефекту, але не ефективності, так як абсолютна сума прибутку не дозволяє судити про віддачу вкладених коштів. Разом з тим аналіз динаміки фінансового результату, темпів його приросту в порівнянні з динамікою величини і приросту чистого прибутку представляють значний інтерес. Результати аналізу можуть свідчити про зниження темпів приросту чистого прибутку в порівнянні з фінансовим результатом і навпаки. Якщо доля чистого прибутку зростає, то це свідчить про оптимальну величину виплачуваних податків, зацікавленість підприємства в результаті роботи і ефективному господарюванні.

Валовий прибуток найбільш суттєво впливає на величину фінансового результату діяльності підприємства. Його величина формується під дією трьох основних факторів : собівартість продукції; об’єм реалізації; рівень діючих цін на реалізовану продукцію.

Найважливішим з них є собівартість. Кількісно в структурі ціни вона займає значну питому вагу, тому зниження собівартості дуже помітно відображається на зростанні прибутку. Збільшення об’єму реалізації продукції в натуральному виразі при інших рівних умовах веде до зростання прибутку. Зростання об’єму виробництва продукції, яка користується попитом, може досягатися за допомогою капітальних вкладень, які можуть здійснюватись, як за допомогою власних так і залучених коштів.

Оскільки валовий прибуток найбільше впливає на фінансовий результат діяльності підприємства, то аналіз факторів, що визначають його, має важливе значення для виявлення резервів зростання фінансового результату.

При стабільних економічних умовах господарювання основний шлях збільшення валового прибутку полягає в зниженні собівартості в частині матеріальних витрат.

В галузях, зорієнтованих на кінцевого споживача, вирішальне значення мають обсяги виробництва і реалізації продукції, визначені попитом, рівень собівартості, але без втрат для якості споживчих товарів.

На величину валового прибутку впливає склад і розмір нереалізованих залишків на початок і кінець звітного періоду. Значна величина залишків призводить до неповного надходження виручки і недоотримання очікуваного прибутку.

Для кращого уявлення про сукупність факторів, які впливають на кінцевий розмір прибутку підприємства, розглянемо звіт про фінансові результати підприємства, складений відповідно до П(С)БО, які наведені відповідно у таблиці 1.2.

Таблиця 1.2