6.3.2. Гнучкість системи (організації)

Згідно сучасним уявленням про стабільність, цей стан забезпечується не стільки придушенням відхилень (статична стабільність), скільки можливістю зміни полягання в певному діапазоні (динамічна стабільність). Динамічна стабільність організації інколи ототожнюється з гнучкістю. Прийнято використовувати поняття «гнучкість» для опису властивостей і поведінки систем різної природи. Розглянемо деякі приклади. Гумовий предмет, що володіє властивістю змінювати форму, залишаючись при цьому гумовим предметом, ми називаємо гнучким, еластичним. Тут гнучкість — властивість матеріалу, з якого виконаний предмет. Під «гнучкими цінами» маються на увазі ціни, що змінюються залежно від умов попиту. Широко поширені поняття «гнучка дипломатія», «гнучка політика», «гнучке автоматизоване виробництво» та ін. Характерний, що це поняття використовується як для ергатичних людино-машинних, так і для природних систем, а також для систем іншої природи. Аналіз дозволяє укласти, що гнучкість може розглядатися в сенсі як пристосовності (адаптивні зміни), так і довільних змін стану або поведінки системи в певних межах в результаті деякої дії (нормативні зміни). Не дивлячись на те що число властивостей, що визначають стан будь-якої системи, необмежено велике, існують критичні значення параметрів системи, її граничні стани, з якими пов'язана якісна перебудова системи. Саме цими станами обумовлена межа, якої може досягати система, що характеризується гнучкістю. Тут можна провести формальну аналогію з теорією катастроф, що вивчає проблеми перебудови граничних станів систем в точках біфуркації. Отже, поняттю «гнучкості» супроводять наступні основні ознаки: дія на систему, зміну властивостей або поведінки системи, включаючи адаптацію; наявність меж зміни. Сукупність цих ознак дозволяє дати субстанціональне визначення гнучкості: гнучкість — здатність системи, підданої певній дії, нормативно або адаптивно змінювати свій стан і (або) поведінку в межах, обумовлених критичними значеннями її параметрів.

При розгляді гнучкості з позицій кібернетики стає очевидним, що це поняття близьке по змісту поняттю «керованість». Насправді, гнучкість передбачає наявність в системі різних подій, явищ, дій. І суть управління полягає саме в тому, аби вибрати з цієї різноманітності яку-небудь одну дію (або певну послідовність дій) відповідно до деякої заданої мети і забезпечити умови для реалізації зробленого вибору.

Властивість гнучкості організації забезпечується багатьма чинниками, наприклад:

• принципами побудови організаційних структур;

• технологічною (виробничою) гнучкістю, що дозволяє оцінити технологію виробництва, а також визначити, наскільки швидко можна перебудуватися на випуск нової продукції;

• сучасними засобами комунікації;

• характером виробничих стосунків, включаючи стиль керівництва, організаційну культуру, психологічний клімат в колективі, наявність неформальних груп і т.д.;

• рівнем кваліфікації працівників [2, с. 122].

Переважна більшість організацій характеризуються певною гнучкістю. Гнучкість структури виявляється в:

• варіабельності зв'язків, з'єднань і конфігурацій;

• замінюваності окремих структурних блоків, а також їх функціонуванні за дискретною схемою;

• формуванні вторинного контуру структурних зв'язків: доповнюючих, дублюючих, контрольних і таких, що коректують;

• посиленні середньої ланки структури;

• широкому розвитку мережі периферійних зв'язків.