6.1.
Природничо-наукові засади синергетики.
6.2.
Синергетична концепція самоорганізації.
6.3.
Гнучкість організації.
6.4.
Стійкість організації.
Лекція 6.
Матеріали для самостійного опрацювання з теми 6.
♦ управлінської науки взагалі.
6.1. Природничо-наукові засади синергетики.
Випадковість виключалася як щось зовнішнє та неістотне.
Процеси,
Що протікають в світі, представлялися оборотними в часі
Та передбаченими
На необмежено
Довгий період.
Еволюція вважалася процесом, позбавленим відхилень, повернень, побічних явищ.
Такий погляд сформувався
Під впливом представлень рівноважної термодинаміки:
У взаємопереходах
Одних видів енергії в інші
Існує визначена самою природою спрямованість.
Було введено поняття ентропії,
Під якою розуміється міра безладу системи.
При мимовільних процесах
В системах,
Що мають постійну енергію,
Ентропія завжди зростає.
Так виявилося «нестикування» законів розвитку живої і неживої природи.
Для збереження
Несуперечності загальної картини світу
Необхідно постулювати наявність в матерії
В цілому не лише руйнівної,
Але і творчої тенденції.
Встановлено, що існують взаємозв'язані і взаємообумовлені матеріальні об'єкти з рівноважною і нерівноважною структурною організацією речовини.
Матерія
здатна здійснювати роботу
і проти термодинамічної рівноваги,
самоорганізовуватися і
самоускладниватися.
Головною
особливістю
процесу самоорганізації
є
його антиентропійна спрямованість.
Самоорганізація
передбачає
природну зміну
стану.
Синергетика
(від
грецького synergetikos – спільний, такий, що
погоджено діє)
–
науковий
напрям,
що
вивчає процеси створення і колективної
взаємодії
об'єктів
(елементів, підсистем):
Що
відбуваються
у
відкритих системах
за
нерівноважних умов.
Що
супроводжуються інтенсивним обміном
речовиною і енергією підсистем з
системою і
системи
з довкіллям.
Що
мають результатом впорядкування,
самоорганізацію, зменшення ентропії,
а також
еволюцію
систем.
Що
характеризується мимовільністю
(відсутністю
жорсткої детермінації ззовні)
поведінки об'єктів (підсистем), яка
поєднується з їх взаємодією.
