4. Форми безготівкових операцій.

Безготівкові розрахунки в господарському обороті проводяться відповідно до Положення “Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.03.2001 р. №135 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 25.04.2001 р. за №368/5559.

Розрахунки між підприємствами і організаціями здійснюється, як правило, у безготівковій формі через банк. Розрахунки є іногородніми і одногородніми. Іногородніми вважаються розрахунки між партнерами, які знаходяться в різних містах, а отже обслуговуються різними банками. Одногородні, або місцеві, розрахунки проводяться між партнерами, що знаходяться в одному місці або районі.

Кошти з рахунків підприємств списують за розпорядженням власника рахунку.

Безготівкові розрахунки здійснюють за такими формами розрахункових документів:

• платіжними дорученнями;

• платіжними-вимогами дорученнями;

• чеками;

• векселями;

• платіжними вимогами;

• акредитивами.

Підприємства вільно вибирають форми розрахунків, закріплюють їх у договорах, угодах чи окремих домовленостях. У ці договірні відносини банк не втручається.

Для проведення розрахунків у платіжних документах потрібно проставити номери рахунків партнерів, назви банків та їх умовні номери за МФО, ідентифікаційні коди за єдиним державним реєстратором підприємств і організацій України. В документах суми платежів вказують цифрами та літерами, зазначають мотив для перерахування чи отримання грошей (номери та дати договорів, товарно-транспортних документів, найменування товарів та послуг).

Платіжне доручення виписує платник для перерахування визначеної суми зі свого рахунку на рахунок одержувача. Платник подає платіжне доручення в банк, який його обслуговує. Воно приймається до виконання протягом десяти днів з дати заповнення тільки в сумі, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку або за рахунок кредиту. Платіжні доручення застосовуються для здійснення попередньої оплати за отримані товари, надані послуги, а також для завершення рахунків за актами звірки взаємної заборгованості.

Платіжна вимога-доручення складається з двох частин: вимога постачальника до покупця оплатити вартість поставленої за договором продукції, виконаних робіт, наданих послуг; доручення платника своєму банкові про перерахування з його рахунка проставленої суми. Платіжну-вимогу доручення заповнює одержувач коштів (постачальник) і надсилає безпосередньо платнику (покупцеві). У разі згоди останній заповнює нижню частину цього документа і здає його в обслуговуючий банк, який здійснює оплату.

Розрахунки чеками здійснюють між юридичними особами, а також фізичними та юридичними особами. Розрахунковий чек є письмовим розпорядженням чекодавця банкові, який веде його рахунок, оплатити чекодержателю вказану у чеку суму. Чекодавець реєструє видані чеки на спеціально відведених сторінках у кінці чекової книжки, де вказує: дату виписки, номер чека, кому видано чек та на яку суму, залишок ліміту за чековою книжкою. Чекодержатель здає у банк чеки разом з трьома примірниками реєстрів. Після перевірки правильності складання чеків та реєстру банк зараховує кошти на рахунок чекодержателя на підставі реєстру чеків і залишає у себе перший примірник цього реєстру. Чек, погашений штампом банку чекодержателя, разом з дебетовим авізо і одним примірником реєстру надсилається в банк чекодавця.

Акредитив є грошовим зобо’занням банку, яке видається ним за дорученням клієнта на користь його контрагента за договором, за яким банк, що відкрив акредитив, може здійснити постачальникові платежі або надати повноваження іншому банку здійснювати такі платежі на умовах пред’явлення документів, передбачених в акредитиві.

Акредитив відкривається на відповідний термін у межах 15 днів платником (покупцем). Оплата постачальнику здійснюється через акредитив після відвантаження товарів і пред’явлення платіжних документів згідно у умовами реалізації акредитива. Отже, оплата через акредитив гарантує постачальнику своєчасне надходження грошей за відвантажені товари. Акредитиви бувають відзивним і безвідзивним, покритим і непокритим. Покритим називається акредитив, для якого попередньо депонується певна сума коштів на окремому рахунку в банку, а непокритий – акредитив, оплата по якому гарантується банком для виданого кредиту. Відзивним називається акредитив, який може бути анульований або змінений за розпорядженням платника, яке він дає через свій банк без попереднього узгодження з постачальником. Безвідзивний – це акредитив, який можна змінити або анулювати без згоди постачальника, на користь якого було відкрито цей акредитив.

Нині звертається увага на широке використання при розрахунках векселями. Верховна Рада України 17 червня 1992 року прийняла постанову “Про застосування векселів в господарському обороті України”, згідно якого запроваджується використання в розрахунках простого і переказного векселів. Є спеціальне “Положення про переказний і простий вексель”, доведене до установ листом Національного банку України від 25.02.1993 року №22 001/85. Вексель – це безумовне зобов’язання однієї юридичної особи перед іншою (простий вексель) або наказ однієї особи іншій (переказний вексель) виплатити у встановлений термін вказану суму коштів власнику векселя, який пред’являє його до оплати.

Підприємства, що мають постійні господарські зв’язки за поставками товарів можуть здійснювати розрахунки періодично за сальдо зустрічних вимог. При цьому, сума, яка підлягає сплаті перераховується постачальнику платіжними дорученнями.