3. Первинна документація з обліку праці та її оплати.

Відповідно до наказів Міністерства статистики України від 09.10.95 р. №253 і від 27.10.95 р. №277 затверджені типові форми первинного обліку, які введені в дію з 1 січня 1996 року з обліку особового складу:

Номер типової форми	Назва типової форми
П-1	Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу
П-2	Особова картка
П-3	Алфавітна картка
П-4	Особова картка фахівця з вищою освітою, який виконує науково-дослідні, проектно-конструкторські і технологічні роботи
П-5	Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу
П-6	Наказ (розпорядження) про надання відпусток
П-7	Список про надання відпусток
П-8	Наказ (розпорядження) про припинення дії трудового договору (контракту)
П-12	Табель обліку робочого часу і розрахунку заробітної плати
П-13	Табель обліку використання робочого часу
П-14	Табель обліку використання робочого часу
П-15	Список осіб, які працювали у понаднормований час
П-16	Листок обліку простоїв

На кожного працівника у відділі кадрів відкривається особова картка, в якій зазначаються дані про працівника.

На всіх працівників, які працюють на підприємстві, ведуться трудові книжки. Трудова книжка зберігається на основному місці роботи.

На кожному підприємстві незалежно від режиму роботи має бути організований табельний облік робочого часу.

Табель – це первинний документ з обліку відпрацьованого часу.

Основним документом для контролю за трудовою дисципліною та аналізу використання робочого часу є Табель обліку робочого часу. Він складається в одному примірнику впродовж місяця окремо по виробничих підрозділах і категоріях працюючих. Табель є підставою для нарахування оплати праці працівникам з погодинною оплатою. Для кожного працівника в табелі відводять окремий рядок, у якому записують кількість відпрацьованих годин, умовними літерами зазначають причини невиходу на роботу.

Операції, які передбачені технологічним процесом, оплачуються за нарядами на відрядні роботи, а різні доплати – за листами на доплату.

Наряд – це комбінований документ, в якому вказується завдання на виконання певних робіт та підтвердження фактичного обсягу виконаних робіт.

Оплата часу простоїв, що сталися не з вини працівника, оформляється листком обліку простоїв. На оплату робіт по виправленню браку продукції виписується окремий наряд з відміткою „Виправлення браку”.

Для виплати заробітної плати оформляються видаткові касові ордери або розрахунково-платіжні відомості.

4. Облік розрахунків щорічних і додаткових відпусток, допомоги з тимчасової непрацездатності та інших додаткових оплат.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної та додаткової відпусток або для виплати компенсації за невикористану відпустку у зв’язку з навчанням без відриву від виробництва провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа наступного місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження заробітної плати і забезпечення допомогою у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або по вагітності і пологах середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 6 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, в організації менше двох календарних місяців, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом двох календарних місяців працівник не працював, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження та надання допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, по вагітності і пологах включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки; виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислуги років тощо. Щомісячні премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за тривалий проміжок часу, включають у частині, що припадає на розрахунковий період.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати та забезпечення допомогою у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат за щорічну і додаткові відпустки або компенсації за невикористану відпустку, що надається у робочих днях, провадиться діленням сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за меншу, фактично відпрацьовану кількість місяців (з першого до першого числа) на кількість календарних днів за цей період, за виключенням святкових і неробочих днів, установлених діючим законодавством України. Одержаний результат множать на кількість календарних днів відпустки. Святкові і неробочі дні, які припадають на період відпустки при розрахуванні тривалості відпустки не ураховуються і не оплачуються. Надання відпусток регулюється Законом України “Про відпустки”, прийнятим 15 листопада 1996 року № 504\96-ВР.

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий в установленому порядку листок непрацездатності. Допомога з тимчасової непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати.

Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю обчислюється виходячи із загального трудового стажу працівника і надається в таких розмірах:

- 100% середньої заробітної плати (доходу), обчисленої відповідно до законодавства, працівникам, які мають загальний трудовий стаж 8 і більше років;

- 80% середньої заробітної плати (доходу) – працівникам, які мають загальний трудовий стаж від 5 до 8 років;

- 60% середньої заробітної плати (доходу) – працівникам, які мають загальний трудовий стаж до 5 років.

Розрахунковим періодом для призначення допомоги з тимчасової втрати працездатності, є останні шість календарних місяців, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок. Якщо хворий працівник відпрацював менше 6 календарних місяців, середню заробітну плату обчислюють за фактично відпрацьовані календарні місяці.

Для нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності роблять такі розрахунки:

1. Визначають середньоденну заробітну плату:

Сума заробітної плати за попередні 6 місяців ÷ кількість фактично відпрацьованих робочих днів протягом 6 місяців.

2. Обчислюють загальну суму допомоги з тимчасової непрацездатності, у тім числі за рахунок підприємства і за рахунок Фонду:

Середньоденна заробітна плата × число невідпрацьованих днів згідно листка непрацездатності × відсоток розміру виплат, що залежить від страхового стажу.

3. Розраховують суму допомоги, що виплачується за рахунок підприємства:

Середньоденна заробітна плата × 5 днів × відсоток розміру виплат, що залежить від страхового стажу.

4. Розраховують суму допомоги, що виплачується за рахунок Фонду, у тім разі, якщо число днів непрацездатності перевищує 5 днів:

Загальна сума допомоги з тимчасової непрацездатності – сума допомоги, що виплачується за рахунок підприємства.