- •III курсу всіх форм навчання всіх спеціальностей
- •Тема 1. Національна економіка: загальне і особливе
- •1.1. Національна економіка як соціально-економічна система країни
- •1.2. Основні цілі національної економіки
- •1.3. Фактори функціонування національної економіки
- •Тема 2. Економічні теорії та базисні інститути національної економіки
- •2.1. Етапи становлення системи державного регулювання національної економіки
- •2.2. Типи національних економічних систем, механізми їх регулювання
- •2.3. Види та моделі регулювання економіки змішаного типу
- •Тема 3. Теорія суспільного добробуту та соціально-ринкової економіки
- •3.1. Кругообіг благ і ресурсів, доходів і видатків у національній економіці
- •3.2. Макроекономічні показники розвитку національної економіки
- •3.3. Методи виміру макровеличин
- •Тема 4. Структурна перебудова національної економіки
- •4.1. Структура національної економіки: поняття, види
- •4.2. Найважливіші пропорції розвитку економіки
- •4.3. Економічний розвиток та економічне зростання
- •4.4. Організаційно-економічні засади структурної політики держави
- •Тема 5. Державність та державне управління економікою
- •5.1. Державне регулювання економіки: поняття, необхідність, функції
- •5.2. Об’єкти та суб’єкти державного регулювання економіки
- •5.3. Поняття методології дре
- •5.4. Економічна політика і державне регулювання
- •Тема 6. Інституціональні чинники розвитку національної економіки
- •6.1. Система органів державного регулювання та їх функції у сфері управління економікою
- •6.2. Методи державного регулювання національної економіки
- •6.3. Методи прямого державного регулювання економіки та їх інструменти
- •6.4. Опосередковані методи державного регулювання економіки
- •Тема 7. Програмування та прогнозування національної економіки
- •7.1. Макроекономічне прогнозування як інструмент державного регулювання економіки. Основні методи соціально-економічного прогнозування
- •7.2. Програмування національної економіки
- •Планування соціально-економічного розвитку країни
- •7.4. Індикативне планування у системі державного регулювання економіки
- •7.5. Методи індикативного планування
- •Тема 8. Прогнозування і державне регулювання промислового виробництва
- •Промисловість як об’єкт регулювання. Показники промислового виробництва
- •8.2. Визначення потреб держави у промисловій продукції
- •8.3. Обґрунтування можливого обсягу виробництва промислової продукції
- •Баланс виробничих потужностей промисловості
- •Тема 9. Прогнозування і державне регулювання сільськогосподарського виробництва
- •9.1 Сільське господарство як об’єкт державного регулювання економіки. Показники сільськогосподарського виробництва
- •9.2 Обґрунтування можливостей виробництва продукції сільського господарства
- •Тема 10. Прогнозування і державне регулювання трудових відносин
- •10.1 Зайнятість населення як соціально-економічне явище. Показники зайнятості населення
- •2. Рівень зайнятості працездатного населення (Кзпн).
- •10.2 Трудові ресурси України: їх склад і визначення потреби
- •Спрощена схема зведеного балансу трудових ресурсів України
- •10.3 Визначення надлишку (додаткової потреби) робочої сили в галузях національної економіки
- •Спрощена схема балансу ринку праці
- •10.4. Державне регулювання оплати праці
- •Тема 11. Прогнозування і державне регулювання соціального розвитку та рівня життя населення
- •11.1 Соціальна політика держави: мета, пріоритети, принципи
- •11.2 Соціальні індикатори (показники) рівня життя
- •11.3 Номінальні та реальні доходи населення: склад та методика розрахунку
- •11.4 Баланс доходів і витрат населення: сутність та порядок розробки
- •Структура мінімального споживчого бюджету
- •Тема 12. Прогнозування і державне регулювання інвестиційної діяльності
- •12.1. Інвестиційна діяльність та інвестиційна політика держави
- •12.2 Структура капіталовкладень та її регулювання
- •12.3 Державне регулювання інвестиційної діяльності на стадії проектування
- •12.4 Державне замовлення на виконання робіт у капітальному будівництві як форма реалізації державних інвестицій
- •Тема 13. Прогнозування та державне регулювання транспорту
- •13.1 Транспорт як об’єкт планування та державного регулювання
- •13.2 Методологія державного регулювання перевезень
- •13.3 Визначення потреб народного господарства у перевезенні народногосподарських вантажів
- •13.4 Обґрунтування можливостей перевезення вантажів (на прикладі залізничного транспорту)
- •13.5 Державне регулювання пасажирських перевезень
- •2. Розраховується середня дальність однієї поїздки пасажира у базисному році
- •5. Розраховується очікувана у розрахунковому році чисельність пасажирів:
- •6. Визначається очікуваний у розрахунковому році обсяг пасажирообороту:
- •Рекомендована література
-
Планування соціально-економічного розвитку країни
Макроекономічне планування – це цілеспрямована діяльність органів державного управління із забезпечення пропорційного й динамічного розвитку суспільства, визначення основних параметрів економіки у майбутньому та досягання їх з найменшими витратами суспільної праці. Планування передбачає розробку та обґрунтування планових показників, які характеризують розвиток економіки в майбутньому; економічних нормативів, які визначають взаємовідносини з державою, фінансово-бюджетною системою. Воно охоплює всі аспекти соціально-економічного розвитку, науку, культуру, освіту, охорону здоров’я тощо.
Завдання макроекономічного планування зводиться до забезпечення 1) макроекономічної рівноваги і збалансованості, 2) стабільного економічного розвитку (зростання), 3) високої конкурентоспроможності вітчизняної економіки, 4) соціальної справедливості та екологічної безпеки.
Макроекономічне планування як спеціальний інструмент державного регулювання економіки виконує такі функції:
-
Визначення цілей та пріоритетів розвитку національної економіки.
-
Забезпечення оптимального варіанта розвитку національної економіки (найкоротшого, найефективнішого способу досягнення поставленої мети).
-
Координація економічної діяльності суб’єктів господарювання (забезпечення інформацією, стимулювання, організація тощо).
-
Контроль за ходом реалізації цілей та завдань, оперативне регулювання умов господарювання або змін завдань економічної політики держави.
Світовій практиці відомі два основних види макроекономічного планування: директивне та індикативне.
Директивне планування діяло в більшості країн з централізованою системою управління економікою. Його сутність полягала в тому, що централізовано розроблені планові показники розроблялися вищою за рівнем ланкою управління народним господарством і доводилися нею нижчій за рівнем ланці для обов’язкового виконання. Виконання доведених планових показників забезпечувалося виділенням відповідних фондів, трудових ресурсів і стимулювалося преміями та відзнаками. За невиконання планових завдань керівники несли персональну адміністративну та партійну відповідальність.
Основні особливості директивного планування: планові завдання є обов’язковими для виконання (план – закон), домінування вертикальних відносин в економіці (накази, директиви доводяться згори), підприємства перетворюються на простих виконавців наказів; використовуються адміністративні, прямі методи ДРЕ.
Недоліки використання директивного плану на практиці:
-
зниження конкуренції, створення умов для монополізму;
-
диктат виробництва;
-
ігнорування НТП;
-
зниження ефективності виробництва, якості товарів, звуження їх асортименту;
-
виникнення постійного товарного дефіциту;
-
породження бюрократизму, корупції.
Найбільшого розповсюдження у системі макроекономічного планування набуло індикативне планування. Індикативне планування характерне для змішаної економіки. Цей вид планування – адекватна ринковим відносинам форма макроекономічного планування, головною відмітною особливістю якої є рекомендаційний характер показників, що розробляються на державному рівні.