- •III курсу всіх форм навчання всіх спеціальностей
- •Тема 1. Національна економіка: загальне і особливе
- •1.1. Національна економіка як соціально-економічна система країни
- •1.2. Основні цілі національної економіки
- •1.3. Фактори функціонування національної економіки
- •Тема 2. Економічні теорії та базисні інститути національної економіки
- •2.1. Етапи становлення системи державного регулювання національної економіки
- •2.2. Типи національних економічних систем, механізми їх регулювання
- •2.3. Види та моделі регулювання економіки змішаного типу
- •Тема 3. Теорія суспільного добробуту та соціально-ринкової економіки
- •3.1. Кругообіг благ і ресурсів, доходів і видатків у національній економіці
- •3.2. Макроекономічні показники розвитку національної економіки
- •3.3. Методи виміру макровеличин
- •Тема 4. Структурна перебудова національної економіки
- •4.1. Структура національної економіки: поняття, види
- •4.2. Найважливіші пропорції розвитку економіки
- •4.3. Економічний розвиток та економічне зростання
- •4.4. Організаційно-економічні засади структурної політики держави
- •Тема 5. Державність та державне управління економікою
- •5.1. Державне регулювання економіки: поняття, необхідність, функції
- •5.2. Об’єкти та суб’єкти державного регулювання економіки
- •5.3. Поняття методології дре
- •5.4. Економічна політика і державне регулювання
- •Тема 6. Інституціональні чинники розвитку національної економіки
- •6.1. Система органів державного регулювання та їх функції у сфері управління економікою
- •6.2. Методи державного регулювання національної економіки
- •6.3. Методи прямого державного регулювання економіки та їх інструменти
- •6.4. Опосередковані методи державного регулювання економіки
- •Тема 7. Програмування та прогнозування національної економіки
- •7.1. Макроекономічне прогнозування як інструмент державного регулювання економіки. Основні методи соціально-економічного прогнозування
- •7.2. Програмування національної економіки
- •Планування соціально-економічного розвитку країни
- •7.4. Індикативне планування у системі державного регулювання економіки
- •7.5. Методи індикативного планування
- •Тема 8. Прогнозування і державне регулювання промислового виробництва
- •Промисловість як об’єкт регулювання. Показники промислового виробництва
- •8.2. Визначення потреб держави у промисловій продукції
- •8.3. Обґрунтування можливого обсягу виробництва промислової продукції
- •Баланс виробничих потужностей промисловості
- •Тема 9. Прогнозування і державне регулювання сільськогосподарського виробництва
- •9.1 Сільське господарство як об’єкт державного регулювання економіки. Показники сільськогосподарського виробництва
- •9.2 Обґрунтування можливостей виробництва продукції сільського господарства
- •Тема 10. Прогнозування і державне регулювання трудових відносин
- •10.1 Зайнятість населення як соціально-економічне явище. Показники зайнятості населення
- •2. Рівень зайнятості працездатного населення (Кзпн).
- •10.2 Трудові ресурси України: їх склад і визначення потреби
- •Спрощена схема зведеного балансу трудових ресурсів України
- •10.3 Визначення надлишку (додаткової потреби) робочої сили в галузях національної економіки
- •Спрощена схема балансу ринку праці
- •10.4. Державне регулювання оплати праці
- •Тема 11. Прогнозування і державне регулювання соціального розвитку та рівня життя населення
- •11.1 Соціальна політика держави: мета, пріоритети, принципи
- •11.2 Соціальні індикатори (показники) рівня життя
- •11.3 Номінальні та реальні доходи населення: склад та методика розрахунку
- •11.4 Баланс доходів і витрат населення: сутність та порядок розробки
- •Структура мінімального споживчого бюджету
- •Тема 12. Прогнозування і державне регулювання інвестиційної діяльності
- •12.1. Інвестиційна діяльність та інвестиційна політика держави
- •12.2 Структура капіталовкладень та її регулювання
- •12.3 Державне регулювання інвестиційної діяльності на стадії проектування
- •12.4 Державне замовлення на виконання робіт у капітальному будівництві як форма реалізації державних інвестицій
- •Тема 13. Прогнозування та державне регулювання транспорту
- •13.1 Транспорт як об’єкт планування та державного регулювання
- •13.2 Методологія державного регулювання перевезень
- •13.3 Визначення потреб народного господарства у перевезенні народногосподарських вантажів
- •13.4 Обґрунтування можливостей перевезення вантажів (на прикладі залізничного транспорту)
- •13.5 Державне регулювання пасажирських перевезень
- •2. Розраховується середня дальність однієї поїздки пасажира у базисному році
- •5. Розраховується очікувана у розрахунковому році чисельність пасажирів:
- •6. Визначається очікуваний у розрахунковому році обсяг пасажирообороту:
- •Рекомендована література
Тема 8. Прогнозування і державне регулювання промислового виробництва
-
Промисловість як об’єкт регулювання. Показники промислового виробництва.
-
Визначення потреб держави у промисловій продукції та обґрунтування обсягу промислового виробництва необхідними ресурсами.
-
Обґрунтування можливого обсягу виробництва промислової продукції.
-
Промисловість як об’єкт регулювання. Показники промислового виробництва
Найбільшим у структурі виробничої сфери України за всіма показниками є промислове виробництво. Тут зайнято 40% (разом з будівництвом) усіх працівників сфери, виробляється 60% валового суспільного продукту і понад 40% національного доходу.
Від рівня розвитку промисловості залежить технічне переозброєння й інтенсифікація всіх галузей економіки, підвищення рівня життя населення, зміцнення обороноздатності країни. Цим визначається особлива роль промисловості в розвитку й підвищенні ефективності всієї економіки держави. Промисловість визначає масштаби й темпи розвитку інших галузей матеріального виробництва – транспорту й зв'язку, будівництва, торгівлі й громадського харчування й ін.
Промисловість України включає близько 20 галузей (підгалузей):
-
добувні галузі (електроенергетика, нафтодобувна, газова, вугільна, торф’яна);
-
чорна металургія;
-
хімічна і нафтохімічна,
-
кольорова металургія,
-
машинобудівна та металообробна,
-
лісова, деревообробна, целюлозно-паперова;
-
промисловість будівельних матеріалів;
-
скляна і фарфоро-фаянсова;
-
переробні галузі промисловості (легка, харчова, борошномельно-круп’яна, комбікормова, мікробіологічна, поліграфічна тощо)
При характеристиці промисловості виділяють наукомісткі, високотехнологічні галузі, які визначають науково-технічний розвиток країни; матеріало-, енерго- та трудомісткі галузі.
Забезпечуючи народне господарство технікою, машинами та устаткуванням, а також основною сировиною (вугілля, руда), промисловість визначає розвиток усієї економіки, масштаби та темпи всього суспільного виробництва, зростання матеріального добробуту народу.
Основним завданням промисловості – є найбільш повне задоволення суспільних потреб у високоякісній продукції, забезпечення технічного переоснащення та інтенсифікації виробництва. Для вирішення цього головного завдання необхідно:
-
збільшувати виробництво, поновлювати асортимент та підвищувати якість промислової продукції;
-
здійснювати структурні перетворення у промисловості на користь галузей «Групи Б», тобто підвищувати темпи зростання виробництва предметів споживання;
-
раціонально використовувати основні фонди, виробничі потужності, матеріальні, трудові та фінансові ресурси,
-
створювати умови для технічного переоснащення та реконструкції основних фондів;
-
підвищувати рівень організації виробництва в галузі та інше.
Галузевий поділ промислового виробництва є в основі галузевого державного регулювання. Об’єктами державного регулювання на макроекономічному рівні є міжгалузеві комплекси – єдині господарські системи, які складаються з групи взаємопов’язаних галузей і покликані забезпечити потребу національної економіки у певному виді кінцевої продукції. Предметом державного регулювання в промисловості є обсяг виробництва продукції.
Державне регулювання промислового виробництва ведуть у вигляді прямого державного управління об’єктами (підприємствами) і регулювання їхньої підприємницької діяльності.
Пряме управління промисловим виробництвом передбачає управління з боку міністерств об’єктами, що є у сфері державної власності; організацію монопольного виробництва деяких видів промислової продукції; індикативне планування; контроль за виробництвом і розподілом частини продукції, яку виготовляють на державних підприємствах.
До методів регулювання підприємницької діяльності в промисловому виробництві належать:
-
державні дозволи та контроль за розміщенням промислових підприємств;
-
залучення промислових підприємств до виконання державних та регіональних цільових комплексних програм;
-
антимонопольні заходи;
-
застосування системи податків і податкових пільг;
-
грошово-кредитне регулювання;
-
регулювання цін на деякі види промислової продукції аж до запровадження державних цін;
-
використання норм амортизації та інших норм та нормативів.
У процесі формування прогнозів, індикативних планів, вироблення регуляторів щодо суб’єктів ринку, які функціонують у сфері промислового виробництва, обсяги виробництва продукції оцінюють у натуральному та вартісному вираженнях.
Натуральним показником виступає номенклатура промислової продукції – це перелік основних видів промислової продукції із зазначенням їх кількості у натуральному виразі.
Формування номенклатури промислової продукції здійснюється за двома напрямками:
а) прямі угоди підприємств із споживачами;
б) державне замовлення.
У процесі прогнозування і планування розрізняють:
- номенклатуру найважливіших видів продукції, яка є основою для випуску інших видів продукції (продукція базових галузей промисловості). Ця група включає: електроенергію (млрд. кВт-год); нафту з газовим конденсатом (тис.т); газ (млрд. м3); вугілля (млн.т), сталь (млн.т), готовий прокат (млн.т.); мінеральні добрива (тис. т); цемент (тис. т) тощо;
- номенклатуру промислової продукції, яка сприяє розвитку науково-технічного прогресу (станки з програмно-числовим управлінням, комп’ютери тощо);
- номенклатуру промислової продукції, що входить до складу державного замовлення і державного контракту: шкільні підручники, шкільні зошити, лікарські засоби тощо;
- номенклатуру продукції, що характеризує рівень життя і добробут населення: телевізори (тис. шт.), легкові автомобілі (тис. шт.), м'ясо (тис. т), хліб і хлібобулочні вироби (тис. т) тощо;
- номенклатуру продукції, виробництво і розподіл якої контролюється державою.
Загальний обсяг випуску промислової продукції, а також за галузями та підгалузями визначається вартісними показниками. До них належать: обсяг валової, товарної, реалізованої, чистої або нормативно-чистої продукції.
Валова продукція (ВП) – це обсяг усієї випущеної промисловістю продукції, з урахуванням вартості внутрішнього обігу (тобто продукції на власні промислово-виробничі потреби). Величину валової продукції обчислюють у діючих і порівняльних цінах. Цей показник використовується для обчислення показника ВНП та його динаміки.
Товарна продукція (ТП) – це продукція, що пройшла всі стадії промислової обробки і готова для реалізації. До її складу включають готові вироби (ГВ), напівфабрикати (НФ) і побічні роботи промислового характеру.
На основі даних про обсяг товарної продукції визначають структуру промислового виробництва, фінансові показники. Величину товарної продукції обчислюють у діючих і порівняльних цінах.
Реалізована продукція (РП) – промислова продукція, що надійшла у народногосподарський обіг, тобто така, що відвантажена замовникам й оплачена ними. Величину реалізованої продукції визначають на основі показника товарної продукції та залишків нереалізованої продукції на початок і кінець розрахункового періоду (∆ЗРП).
РП = ТП+(-)∆ЗРП (8.1)
Чиста продукція – характеризує знову створену вартість у промисловості та використовується для обчислення національного доходу; розраховується як різниця між валовою (товарною) продукцією (ВП) та сумою витрат на її виробництво (МВ).
ЧП = ВП – МВ (8.2)