2.8. Цілісний майновий комплекс. Підприємство.

Підприємство як цілісний майновий комплекс визнається нерухомістю, може в цілому або його частина бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших угод. Так, відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об'єктом оренди є цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці). При цьому підприємство, як єдине ціле, виступає лише як предмет оренди, а його орендодавцем є власник або уповноважений ним орган. Відповідно до п. 1 ст. 4 цього закону цілісним майновим комплексом вважається господарський об'єкт із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями та системою енергопостачання.

До складу підприємства як майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також права на позначення, що індивідуалізують підприємство, його продукцію, роботи та послуги (фірмове найменування, знаки для товарів і послуг) та інші виключні права, якщо інше не передбачено законом чи договором. Виключення із майнового комплексу того чи іншого об'єкта має бути окремо передбачено законом чи договором. В іншому разі при переході права власності на підприємство до іншої особи остання має право вимагати передачі всіх вищезазначених прав.

Поряд із цим слід зазначити, що в орендних правовідносинах підприємство може бути і суб'єктом правовідносин щодо окремо індивідуально-визначеного майна, а з дозволу відповідних органів — також щодо цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць) і нерухомого майна. При цьому ми підтримуємо думку, яка висловлена в літературі, що "підприємство не може виступати в цивільному праві як суб'єкт правових відносин. Цю функцію виконує суб'єкт цивільних відносин — юридична особа". Таким чином, коли підприємство передає в оренду своє майно, воно виступає як юридична особа, а коли воно саме є предметом договору оренди — як майновий комплекс.

Певну однозначність у розуміння змісту поняття "підприємство" вніс новий ЦК України, в якому записано, що підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності, до складу якого входять усі види майна. Підприємство є нерухомістю. Воно в цілому або його частини можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

З вищевикладеного можна зробити висновок про те, що термін "підприємство" застосовується у двох різних значеннях. Підприємством визнається юридична особа — суб'єкт цивільного права. У цьому значенні підприємство підлягає державній реєстрації як суб'єкт підприємницької діяльності, виступає як сторона договору. Підприємством визнають і цілісний майновий комплекс, і в цьому значенні підприємство є об'єктом права.

3. Гроші та валютні цінності як об'єкти цивільних правовідносин

До кола об'єктів правовідносин звичайно відносять матеріально виражені речі, у тому числі гроші. Сучасні економічні відносини не можна уявити без використання грошей. За своєю суттю гроші є багатофункціональною економічною категорією. Юридичний аспект грошей містить у собі поняття грошей як особливого об'єкта правовідносин. Формування юридичного поняття грошей не можливе без розуміння економічної природи цього явища, так само не можливе функціонування грошей у товарному обігу без належного правового регулювання цього інструмента.

Дослідженню цивільно-правового аспекту грошей у XIX ст. присвячені роботи професора Київського університету Св. Володимира П. Цитовича та вченого правознавця О. Литовченка. На початку минулого століття доктрину грошей, грошових зобов'язань у цивільному праві розробляли відомі вчені Г. Шершеневич, Л. Ельяссон, М. Агарков, Л. Лунц.

Класичний підхід до поняття грошей потребує коригування, адже сучасні економічні відносини породжують нові форми платіжних інструментів, з'являються замінники грошей, квазігроші, розширюється сфера застосування грошей як платіжного засобу.

Отже, гроші – це металеві або паперові знаки, що є мірою вартості при купівлі-продажу і виконуючих роль загальновідомого еквівалента.

гроші (ст.192 ЦК) – нормативно визначені та виражені у емітованих в обіг паперових і металевих знаках або у безготівковій формі умовні вартісні одиниці (гривні, копійки чи відповідні одиниці іноземної валюти, н., долари і центи), які мають забезпечений на законодавчому рівні примусовий курс, що полягає у обов’язковості їх приймання за відповідною номінальною вартістю, які визначають міру вартості речей, робіт, послуг, інших матеріальних і нематеріальних благ, а також втрат (майнової та немайнової шкоди, збитків тощо), визнаються у цивільному обороті законним платіжним та кредитним засобом і забезпечують здійснення всіх видів платежів та розрахунків у цивільному обороті, виконуючи функції загального еквівалента, обігу і нагромадження.

Головна особливість грошей як об'єкта цивільних прав полягає у тому, що вони, будучи загальним еквівалентом, можуть замінити собою майже будь-який об'єкт майнових відносин, що мають сплатний характер. У цивільному праві гроші, як і цінні папери, визнаються окремим різновидом речей, причому різновидом родових, замінних речей. Загибель грошових знаків у боржника не звільняє його від обов'язку сплатити кредиторові відповідну грошову суму. Гроші не можуть бути витребувані від добросовісного набувача, навіть якщо вони були вкрадені у власника чи загублені ним.

Стосовно питання про походження грошей існує дві концепції: раціоналістична й еволюційна.

Раціоналістична концепція пояснює походження грошей правочинами між людьми, які переконалися в тому, що для переміщення вартостей у міновому обігу необхідні спеціальні інструменти.

Уперше цю концепцію запропонував Арістотель. У праці "Нікомахова етика" він пише: "Усе, що бере участь в обміні, має бути якимось чином порівнянне... Для здійснення обміну повинна існувати певна одиниця виміру, причому основана на умовності". Ця ідея дістала законодавче втілення в античному суспільстві. Так, одна з догм римського права стверджує, що імператор декретує вартість грошей.

Проте науковий аналіз походження та природи грошей, зроблений класиками політичної економії А. Смітом, Д. Рікардо, К. Марксом, довів безпідставність раціоналістичної концепції. Засновники класичної політичної економії дійшли висновку, що виникнення грошей зумовлено труднощами безпосереднього обміну продуктами праці. Стихійне закріплення за одним із товарів ролі загального еквівалента означало, по суті, появу грошей у їх найпростішому вигляді. В міру розвитку товарного виробництва, зростання продуктивності праці зростали вимоги щодо компактності, здатності легко ділитися і відновлювати потрібну форму, тривалості зберігання фізичних якостей тощо. Наближення до цих вимог спричинилося спочатку до заміни в ролі загального еквівалента звичайних товарів широкого вжитку (худоба, сіль, зерно) товарами-прикрасами (перли, черепашки, хутро тощо), а потім цих останніх — шматочками металів, спочатку звичайних (залізо, мідь), а згодом — благородних (срібло, золото). Врешті-решт, роль грошей взагалі була передана нематеріальному носієві, що сталося в середині XX ст. через демонетизацію золота. Виникнення та розвиток грошей — це тривалий еволюційний процес, зумовлений стихійним розвитком товарного виробництва та обміну. Таке трактування походження грошей дістало назву еволюційної концепції..

Еволюційний крок грошей від товарних до електронних, зумовлений розвитком економічних і соціальних відносин, а також роллю держави в утворенні їх раціонального фактора.

Функції грошей. Сучасні гроші виконують ряд різних, але пов'язаних одна з одною таких функцій:

1. Засіб обігу.

2. Одиниця рахунку (міра вартості).

3. Засіб утворення скарбів.

4. Засіб платежу.

5. Світові гроші.

Гроші служать засобом обігу. Це означає, що учасники ринку приймають їх в оплату. Люди можуть продавати свій товар, надавати послуги за гроші і надалі використовувати ці гроші для купівлі товарів і послуг. Внаслідок цього процесу гроші сприяють розподілу праці. Розподіл праці є істотним важелем для ефективності економіки, він дає можливість людям велику частину товарів купувати, а не робити самостійно. Тому люди можуть спеціалізуватися в тих галузях, у яких вони мають найбільші здібності і навики, отримуючи гроші при цьому в оплату результатів своєї праці. Потім вони можуть обмінювати гроші на товари, зроблені працею інших людей. В міру зростання обсягів торгівлі та розширення номенклатури пропонованих товарів і послуг гроші відіграють дедалі більш значну роль в економіці. Таким чином, будучи засобом обігу, гроші є важливим чинником сучасної економіки.

Гроші як. одиниця рахунку (міра вартості) — це засіб визначення відносної вартості товарів і послуг. Як одиницю рахунку можна використовувати грошову одиницю для виміру вартості даних товарів і послуг щодо інших товарів і послуг. Одиниця рахунку є загальноприйнятою мірою. Наприклад, гривня є грошовою одиницею України; до 21 січня 2002 р. протягом 700 років законним платіжним засобом у Нідерландах був гульден, а зараз стала грошова одиниця євро. Одиниця рахунку — це масштаб, що дає змогу людям легко порівнювати відносні вартості товарів і послуг. Будь-який грошовий знак, незалежно від того, чи має він законну платіжну силу чи ні, визначається за такою ознакою: у якому числовому відношенні він перебуває до визначеної рахункової одиниці. Фізичні і ціннісні властивості грошового знака, оскільки вони не виражаються у вигляді числового співвідношення цього знака до визначеної рахункової одиниці, самі по собі не беруться до уваги при виробництві і прийманні платежів; іншими словами, властивості ці можуть відображатися лише у формі того чи іншого числового відношення цього знака до рахункової грошової одиниці.

Законодавець, користуючись цією функцією у разі потреби пов'язує з визначеною абстрактною цінністю деякі відомі юридичні наслідки (наприклад, встановлює мінімальний розмір статутного капіталу господарського товариства).

У докапіталістичних формаціях існувала проста форма утворення скарбів. Золото і срібло вилучалися з обігу і зберігалися у скринях. В умовах металевого грошового обігу та обміну банкнот на золото центральні емісійні банки були зобов'язані мати заощадження золота у вигляді резервів внутрішнього грошового обігу, обміну банкнот на золото та резерву міжнародних платежів. Нині всі ці функції золотого запасу центрального банку відпали у зв'язку з вилученням золота з внутрішнього та міжнародного грошового обігу. Проте, золоті резерви забезпечують довіру до національної валюти як з боку населення, так і з боку учасників міжнародних валютних відносин. Золотовалютні резерви і сьогодні зберігаються в центральних банках Італії, Німеччини, Росії, США та інших країн. Золотовалютний резерв України відображений у балансі Національного банку України, що включає в себе активи, визнані світовим співтовариством і призначені для міжнародних розрахунків'. Золотий запас України складається з рафінованого золота в злитках, є державною власністю і становить частину державних золотовалютних резервів України'.

Гроші можна використовувати як засіб платежу для встановлення суми платежу, який буде здійснено у певний момент у майбутньому. Саме ця функція дає можливість нараховувати відсотки за грошовими зобов'язаннями.

Функція світових грошей забезпечує рух вартості в міжнародному економічному обігу і реалізацію взаємовідносин між країнами.

Важливим соціальним чинником реалізації зазначених функцій грошей є ступінь довіри до них учасників цивільного обігу. Безумовно, така довіра ґрунтується на конституційних гарантіях держави. Проте, закон не може встановлювати правила, здатні, наприклад, визначати купівельну силу грошей, тому що цей елемент економічних відносин є результатом складної взаємодії індивідуальних оцінок усіх учасників цивільного обігу.

Довіра до грошей учасників економічних відносин базується на стабільності їх вартості. Стабільність вартості грошей — особливий фактор їх доцільності і відіграє важливу роль при формуванні окремих правових конструкцій у грошових відносинах. Та доцільність використання будь-якого предмета в якості грошей не залежить від рішення окремих учасників цивільно-правового обігу.

Емісія грошей центральним банком держави закріплює за учасниками грошових відносин обов'язковість їх прийому до платежу і визначає кількість грошових одиниць на кожному грошовому знаку. Таким чином держава встановлює платіжну силу грошей і визначає ступінь цієї платіжної сили.

Об'єктом розрахункових правовідносин є також гроші, що підлягають сплаті за виконані роботи, поставлену продукцію, надані послуги. У розрахункових відносинах між суб'єктами підприємницької діяльності важливу роль відіграють так звані безготівкові гроші. Сам по собі спосіб безготівкових розрахунків як би не створює нових засобів платежу — безготівкових грошей.

Об'єктом розрахункових правовідносин залишаються гроші у вигляді грошових знаків. Сутність грошей при переході їх у безготівкову форму не порушується. Більше того, усі функції грошей, сформульовані сучасними економістами, у повному обсязі виконуються і безготівковими грошима. За формою можна виділити два типи грошей: реальні (злитки, монети, паперові гроші) і умовні (банківські чи кредитні гроші, тобто усі форми безготівкових грошей, включаючи електронні).