Лекція 10 Основи сімейного права Питання теми

1 Поняття та завдання сімейного права.

2 Сім’я за сімейним законодавством України.

3 Умови і порядок реєстрації шлюбу, підстави його припинення.

4 Права та обов’язки членів сім’ї.

Основні терміни теми: сімейне право, сім’я, дитина, малолітня дитина, неповнолітня дитина, шлюб, шлюбний договір, фіктивний шлюб, розірвання шлюбу, неукладений шлюб, спільна власність подружжя, опіка, піклування, усиновлення.

Інформаційний блок

1 Поняття та завдання сімейного права.

Сімейне право – це сукупність правових норм, які регулюють особисті немайнові та пов’язані з ними майнові відносини фізичних осіб, що виникають із шлюбу й належності до сім’ї.

Завдання держави в галузі сімейного праваУкраїни

(Дивись схему 1.1)

Охороняє сім’ю, дитинство, материнство, батьківство

Створює умови для зміцнення сім'ї, для материнства та батьківства

Забезпечує охорону прав матері та батька, пріоритет сімейного виховання дитини

Матеріально та морально заохочує і підтримує материнство та батьківство

Сімейне право є самостійною галуззю права, яка відокремилася від цивільного. Характерною ознакою сімейних відносин є то, що вони в багатьох випадках регулюються не тільки правовими нормами, а й нормами моралі, звичаями та традиціями. (приклади)

Основними джерелами сімейного права є Конституція України та Сімейний кодекс України.

Конституцією України (ст.24, 51, 53) визначені основні принципи сімейного права, такі, як:

- одношлюбність

- свобода і добровільність при укладанні та розірванні шлюбу;

- рівність чоловіка і жінки в особистих і майнових правах;

- матеріальна підтримка членів сім’ї, які її потребують;

- охорона сім’ї, дитинства, материнства державою. (приклади законодавства інших країн)

( Дивись схему 1.2 )

Сімейний кодекс України прийнятий 10 січня 2002 року і набрав чинності з 1 січня 2004 р. Він складається здвох частин: Загальної та Особливої, 7 розділів,22 глав, 292 статей. До прийняття спеціального закону зберігає чинність розділ Y «Акти громадянського стану» КПШС.

Загальна частина містить норми, які поширюються на всі сімейно – правові відносини. До них налкжать норми: про предмет, законодавство, про мету і завдання, принципи, суб’єктів сімейних правовідносин тощо.

Особлива частина – це сукупність норм та принципів, кожен з яких регулює та охороняє окремий різновид сімейних відносин.

Сімейний кодекс України врегульовує три групи відносин (Дивись схему 1.3)

За змістом сімейні відносини поділяються на майнові та особисті (Дивись схему 1.4)

За колом суб’єктів Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між: подружжям, батьками ї дітьми, усиновлювачами та усиновленими, бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком, між іншими членами сім'ї, визначеними у ньому.

У той самий час СКУ не регулюються сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням. (Дивись схему 1.5)

Сімейним кодексом дозволяється регулювати сімейні відносини у два способи

Сімейні відносини регулюються

Кодексом та іншими нормативно – правовими

актами

За домовленістю (договором) сторін

Відповідно ст. 9 Сімейного кодексу України подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім'ї та родичі, відносини між якими регулює цей кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам Сімейного кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства. Договір має бути укладений у письмовій формі. Такими договорами можуть бути:

- аліментний договір;

- шлюбний договір;

- договір про розподіл спільного майна;

- договір між чоловіком і жінкою, які проживають однією сімєю, однак не перебувають у шлюбі;

- договір про надання батьками можливості діду та бабі виховувати дитину та їн.

Сімейні правовідносини врегульовують також закони України: «Про попередження насильства в сім'ї» від 15 листопада 2001 р., «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 22 березня 2001 р., «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р.;

Указ Президента України «Про соціально-економічну підтримку становлення та розвитку студентської сім’ї » від 4 серпня 2000 р.;

Положення про прийомну сім'ю, за­тверджене постановою Кабінету Міністрів України від 2 бе­резня 1998 р., Положення про дитячий будинок сімейного типу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від ' квітня 1994 р. тощо.

Частиною національного сімейного законодавства України визнаються міжнародні до­говори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Ра­дою України: Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 р. (ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 р.); Конвенція про захист прав людини та основних сво­бод від 4 листопада 1950 р. (ратифікована 17 липня 1997 р.); Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах держав — членів СНД (ратифікована 10 листопада 1994 р.).