Глава XV

ПОНЯТТЯ ТА ЦІЛІ ПОКАРАННЯ

§ І. Поняття покарання

за кримінальним правом України

Покарання в системі заходів кримінально-правового

впливу. Чинне кримінальне законодавство України перед-

бачає ряд заходів кримінально-правового впливу. Вони мо-

жуть застосовуватись як до особи, яка вчинила злочин, так

і до особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що

не є злочином. Серед цих заходів провідну роль відіграє

покарання. Його місце в системі заходів кримінально-пра-

вового впливу зумовлене тим, що: а) покарання — це

захід кримінально-правового впливу, що застосовується в

межах кримінальної відповідальності особи; б) покарання

є основною формою кримінальної відповідальності особи;

в) за своїм змістом покарання є (має бути) найбільш

суворою формою кримінальної відповідальності. Певне

уявлення про місце покарання в системі заходів кримі-

нально-правового впливу дає схема 17 (див. с. 304).

Основні ознаки покарання. Як окремий захід кримі-

нально-правового впливу покарання характеризується спе-

цифічними ознаками. До них, зокрема, слід віднести такі:

1. Покарання завжди є примусовим заходом з боку

держави. Це означає, що воно застосовується відповідним

державним органом до особи незалежно від її волі, а про-

тидія цьому заходу припиняється із застосуванням

відповідних форм, засобів і знарядь.

2. Покарання — конкретні його види — передбачене

лише в кримінальному законі. За своїм змістом і назвою

деякі види покарання можуть співпадати з іншими захода-

ми правового впливу, зокрема, з окремими видами

адміністративного стягнення (наприклад, виправні роботи,

штраф, конфіскація). Але, на відміну від останніх,

відповідні види покарання визначені як такі і регламенто-

вані в Загальній частині Кримінального кодексу України, а

також — у більшості випадків — передбачені санкціями

статей його Особливої частини.

3. Покарання може бути передбачене лише за діяння,

яке кримінальним законом визначене як злочин. Жодне з

інших правопорушень не тягне такого примусового заходу,

як покарання.

305

306

4. Покарання за своїм змістом полягає у позбавленні

або обмеженні певних прав і свобод особи, яка вчинила

злочин. Залежно від конкретного виду покарання таке по-

збавлення або обмеження може стосуватись окремих

особистих, політичних, майнових та інших прав і свобод

людини та громадянина, передбачених Конституцією та

іншими законами України.

5. Покарання має особистий характер. Це означає, що

відповідні позбавлення чи обмеження стосуються лише

певних прав і свобод фізичної особи і що вони не повинні

поширюватися на інших фізичних осіб, зокрема, на близь-

ких родичів злочинця.

6. Покарання призначається лише судом в обвинуваль-

ному вироку від імені держави. Жоден інший державний

орган не може призначити особі такий примусовий захід,

як покарання.

7. Покарання тягне особливий кримінально-правовий

стан особи — судимість.

Необхідно зазначити, що більшість із наведених ознак,

якщо кожну з них розглядати ізольовано, можуть бути

характерними і для інших заходів правового, в тому числі

кримінально-правового впливу. Водночас кожна із цих

ознак певною мірою відрізняє покарання від інших заходів

правового впливу. Тому ці ознаки характеризують пока-

рання як окремий захід кримінально-правового впливу в їх

єдності, в комплексі.

З урахуванням викладеного покарання може бути ви-

значене як найбільш суворий захід кримінально-правового

впливу, який, будучи основною формою кримінальної

відповідальності особи за вчинений нею злочин, при-

значається судом від імені держави в обвинувальному

вироку і полягає в передбачених кримінальним законом

позбавленнях чи обмеженнях її прав і свобод, а також

тягне особливий кримінально-правовий стан особи —

судимість.