§ 3. Звільнення від покарання при втраті особою

суспільної небезпечності

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК особа, яка вчинила злочин, може

бути звільнена від покарання, якщо судом буде визнано,

що, зважаючи на бездоганну поведінку і чесне ставлення

до праці, цю особу на час розгляду справи не можна

вважати суспільно небезпечною.

Така суттєва втрата суспільної небезпечності винною

особою можлива завдяки процесам моральної самоде-

термінації, які мають місце лише впродовж перебігу знач-

ного терміну часу від вчинення злочину і формують у

винного надалі бездоганну поведінку та чесне ставлення до

праці.

419

Формальних перепон для застосування ч. 2 ст. 50 закон

не передбачає, однак, це не означає, що вирішення цього

питання можливе без врахування характеру і ступеня

суспільної небезпечності вчиненого злочину. При вчиненні

злочину, передбаченого ст. 71 КК як тяжкого, як правило,

не може відбуватися швидкої втрати суспільної небезпеч-

ності особою винного.

У цілому строки, упродовж яких може відбуватись

суттєва втрата особою винного суспільної небезпечності, є

меншими, ніж ті, що передбачені в ст. 48 КК, оскільки в

цьому разі взагалі не виникало б питання про покарання

за вчинений злочин.

При звільненні від покарання на підставі ч. 2 ст. 50 суд

виносить обвинувальний вирок, яким ця особа засуд-

жується за вчинення певного злочину, але покарання їй не

призначається.

§ 4. Умовно-дострокове звільнення від покарання

та заміна покарання більш м'яким

Згідно з частинами 1, 2 та 4 ст. 52 КК до осіб, засудже-

них до позбавлення волі, умовно засуджених до позбавлен-

ня волі з обов'язковим залученням засудженого до праці,

виправних робіт або направлення в дисциплінарний ба-

тальйон, а також до осіб, умовно звільнених із місць

позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого

до праці відповідно до ст. 522 (крім осіб, перелічених у ст.

52!), може бути застосовано умовно-дострокове звільнення

від покарання або заміна невідбутої частини покарання

більш м'яким, якщо засуджений відбув не менше вказано-

го у ч. 4 ст. 52 строку призначеного покарання (не менше

половини, двох третин або трьох чвертей) та своєю зразко-

вою поведінкою і чесним ставленням до праці довів своє

виправлення.

При цьому засудженого може бути також звільнено від

додаткових покарань у вигляді позбавлення права займати

певні посади або займатися певною діяльністю.

Критеріями зразкової поведінки є неухильне дотримання

всіх вимог режиму місця відбування покарання та всіх

покладених на засудженого судом" обов'язків, дотримання

правил громадського порядку, правил людського співжиття,

моральних норм тощо. Важливим критерієм є також вияв

громадської активності засудженого — участь у роботі гро-

мадських організацій, художній самодіяльності тощо.

420

Критеріями чесного ставлення до праці є постійна ста-

ранність у праці, прагнення до якомога кращого виконання

дорученої роботи, до підвищення професійної кваліфікації,

бережливе використання обладнання, матеріалів тощо.

Висновок про виправлення засудженого має грунтувати-

ся на аналізі даних про поведінку засудженого за весь

період відбування покарання, а не за час, що безпосеред-

ньо передує розгляду питання про можливість застосування

умовно-дострокового звільнення від покарання або заміни

покарання більш м'яким.

Отже, за наявності однакових умов і підстав закон

передбачає можливість застосування двох різних інсти-

тутів: умовно-дострокового звільнення від подальшого від-

бування покарання та заміни невідбутої частини покарання

більш м'яким покаранням.

Це є певним недоліком закону, тому теорія криміналь-

ного права пропонує кожен із цих інститутів регламенту-

вати окремо і для кожного з них передбачити самостійні

підстави застосування: для умовно-дострокового звільнення

від подальшого відбування покарання виходити з тих

підстав, які нині передбачає ст. 52 КК, а для заміни

покарання більш м'яким передбачити нові підстави — за

вказаний у ч. 4 ст. 52 час особа має позитивною по-

ведінкою і чесним ставленням до праці довести те, що вона

твердо стала на шлях виправлення.

Умовно-дострокове звільнення від покарання згідно зі

ст. 52 КК полягає у тому, що особа умовно звільняється

від невідбутої частини покарання, а термін невідбутої час-

тини покарання для звільненої особи є випробувальним

строком, упродовж якого вона повинна остаточно підтвер-

дити своє виправлення — не вчинити в цей час нового

злочину. За поведінкою такої особи може встановлюватися

нагляд певного трудового колективу.

Якщо під час випробування (строк невідбутої частини

покарання) особа не вчинить нового злочину, то з моменту

закінчення випробування починається перебіг строку пога-

шення судимості, який буде обчислюватися з урахуванням

фактично відбутого строку покарання, від якого засудже-

ний був звільнений.

Якщо в цей час особа вчинить новий злочин, то невід-

бута частина покарання буде приєднана до покарання за

новий злочин за правилами, передбаченими ст. 43 КК.

Заміна покарання більш м'яким полягає не в умовному

скороченні невідбутої частини призначеної вироком суду

421

міри покарання, як це передбачено для умовно-достроково-

го звільнення від подальшого відбування покарання, а в

безумовній заміні невідбутої частини покарання більш

м'яким видом покарання. Така заміна є безумовною і не

передбачає випробування засудженого. Вона має на меті

закріпити досягнуті результати щодо виправлення засудже-

ного при продовженні виправно-трудового впливу, але

менш суворого.

Вибір більш м'якого покарання здійснюється відповідно

до системи покарань, передбачених ст. 23 КК, і в межах,

передбачених нормами Загальної частини КК щодо обсягів

цих покарань.

Строк погашення судимості при заміні покарання більш

м'яким розпочинається після відбуття покарання більш

м'якого виду та можливих додаткових видів покарання і

обчислюється, виходячи з розміру фактично відбутої части-

ни основного покарання до його заміни.

У разі вчинення нового злочину при відбуванні більш

м'якого виду покарання до покарання за новий злочин

приєднується невідбута частина більш , м'якого покарання

за правилами, передбаченими ст. 43 КК.

Застосування ст. 52 КК розраховано на дорослих осіб.

Згідно зі ст. 53 КК умовно-дострокове звільнення від по-

дальшого відбування покарання або заміна його більш

м'яким передбачені і щодо осіб, які вчинили злочин у віці

до вісімнадцяти років.

Підстави застосування ст. 53 відрізняються від підстав

ст. 52, по-перше, тим, що факт виправлення засудженого

має доводитися ще й чесним ставленням до навчання;

по-друге, привілейованими (меншими за розміром) коефі-

цієнтами відбутої частини покарання: не менше третини,

половини, двох третин відбутого строку призначеного по-

карання; по-третє, ст. 53 не передбачає обмеження її за-

стосування переліком певних злочинів.