1) Як цитата з правомірно опублікованого твору або як ілюст­рація у виданнях, радіо- і телепередачах, фонограмах, відеограмах,

РОЗДІЛ 9

призначених для навчання» за умови дотримання звичаїв, зазначен­ня джерела запозичення та імені автора, якщо воно вказане в тако­му джерелі, та в обсязі, виправданому поставленою метою;

2) для відтворення у судовому та адміністративному провадженні в обсязі, виправданому цією метою;

3) в інших випадках, передбачених законом.

Особа, яка використовує твір, зобов'язана зазначити ім'я автора твору та джерело запозичення.

За загальним правилом використання творів науки, лггератури і мистецтва може мати місце на підставі договору автора з користува­чем твору. Проте в окремих випадках у суспільних інтересах з ме­тою ознайомлення більш широкого кола публіки з останніми досяг­неннями науки, літератури і мистецтва допускається у визначених законом випадках і способах використання твору без згоди автора і без виплати йому винагороди. Безперечно, це є обмеженням майно­вих прав авторів, але обмеженням, встановленим у державних і суспільних інтересах. Такі обмеження відомі законодавству багатьох країн, передбачаються вони також і міжнародними угодами.

Проте обмеження майнових прав авторів за чинним законодав­ством України мають відповідати певним вимогам. За першою вимо­гою передусім таке вільне використання може мати місце лише щодо правомірно відтворених творів. Не оприлюднені твори не мо­жуть використовуватися іншими особами без дозволу автора. Закон України «Про авторське право і суміжні права» з цього загального правила все ж встановив два винятки.

Перший виняток стосується публічного виконання музичних творів під час офіційних і релігійних церемоній, а також похоронів, що виправдовується характером цих церемоній. Другий — відтво­рення творів для судового і адміністративного провадження, що та­кож виправдовується цією метою (пункти 7 і 8 ст. 21). При цьому відтворення для судового чи адміністративного провадження сто­сується як оприлюднених, так і не оприлюднених творів. В усіх інших випадках відтворення і використання творів стосується лише оприлюднених творів.

Другою вимогою до вільного використання творів є недоторкан­ність, непорушність особистих немайнових прав автора. За яких би

112

_Права і обов'язки суб'єктів інтелектуальної власності

112

обставин твір вільно не використовувався, має бути гарантована

непорушність права на авторство, ім'я і недоторканність твору.

Третя вимога до вільного використання полягає в тому, шо при такому використанні не повинна наноситися шкода нормальному використанню і не повинні обмежуватися законні інтереси авторів. Кожне вільне використання твору, встановлене законом, обґрунто­вується метою використання, чим визначається також і обсяг тако­го використання. Зловживання правом на вільне використання мо­же розцінюватися як порушення авторського права.

Четверта вимога обмежень авторського права шляхом вільного використання творів характеризується тим, шо перелік видів віль­ного використання творів, встановлений законом, є вичерпним. Норми, шо стосуються випадків вільного використання творів не можуть тлумачитися ширше, ніж передбачено законом. Зазначений перелік не може доповнюватися підзаконними актами чи судовою практикою.

Визначені законом обмеження авторського права вирізняються між собою за різними ознаками — метою, характером винятків, способом їх використання. Винятки, встановлені законом на право вільного використання творів, досить різноманітні і численні. Все ж законодавець визначив певні критерії для згрупування винятків у п'ять умовних груп.

Першу групу таких винятків складають визначені законом випад­ки вільного використання творів, шо мають своєю метою забезпе­чення більш широкої інформації населення і можливості ознайом­лення з певними досягненнями в науці, літературі і мистецтві. Од­ним із найбільш поширених випадків вільного використання є ци­тування в оригіналі і перекладі правомірно оприлюднених творів з певною метою. Обсяг цитування також зумовлюється цією самою метою.

Цитата — це дослівний уривок із будь-якого тексту, уривок му­зичного твору, графічне відтворення частини твору образотворчого мистецтва тощо. Мета такого цитування — підтвердити думку авто­ра чи, навпаки, спростувати її, аргументувати висновок автора про ту чи іншу подію тощо. Цитування найчастіше використовується в наукових творах, коли уривки твору одного автора включаються у

РОЗДІЛ 9

твір іншого автора з метою підтримати або розкритикувати виснов­ки чи думки колеги.

За загальним правилом цитування допускається з науковою, критичною або інформаційною метою. Навпаки, не прийнято ци­тування в художній літературі, музичних, сценарних та інших тво­рах, які за своїм змістом та характером не є науковими, критични­ми та іншими подібними творами.

Проте допускається відтворення у пресі, передачах в ефір або інших публічних повідомленнях попередньо опублікованих у газе­тах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релі­гійних питань чи переданих в ефір творів такого самого характеру. Але такі випадки відтворення можливі лише за умови, що право на таке відтворення, передачу в ефір і по проводах або інше публічне повідомлення спеціально не заборонено автором.

Допускається відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, передача в ефір або інше публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час пере­бігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою. З цією самою метою дозволяється відтворення в газетах та інших періодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів у обсязі, виправданому цією метою.

Другу групу винятків із загального правила про вільний порядок використання творів складають випадки вільного використання творів бібліотеками та архівами репрографічним способом:

1) у разі, коли відтворюваним твором є окрема опублікована стаття та інші невеликі за обсягом твори чи уривки з письмових творів (за винятком комп'ютерних програм і баз даних), з ілюстра­ціями чи без них, і коли це відтворення здійснюється за запитами

■фізичних осіб за умови, що: — бібліотека та архів мають достатньо підстав вважати, що такий примірник використовуватиметься з метою освіти, навчання і при­ватного дослідження;

— відтворення твору є поодиноким випадком і не має система­тичного характеру;

— немає обмежень зі сторони організацій колективного управ-. ління щодо умов виготовлення таких примірників;

_{А 113}

Права і обов'язки суб'єктів інтелектуальної власності

113

2) у разі, коли відтворення здійснюється для збереження або за­міни загубленого, пошкодженого та непридатного примірника да­ної бібліотеки або архіву. Таке відтворення допускається і для від­новлення примірника твору аналогічної бібліотеки чи архіву, за умови, шо одержання такого примірника іншим шляхом неможли­ве і це не має систематичного характеру.

Вільне використання примірників творів для навчання складає третю групу обмежень майнових прав авторів. Допускається без згоди автора чи іншої особи, яка має авторське право:

1) відтворення уривків з опублікованих письмових творів, аудіо­візуальних творів як ілюстрацій для навчання за умови, шо обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;

2) репрографічне відтворення для аудиторних занять опублікова­них статей та інших невеликих за обсягом творів, а також уривків з опублікованих письмових творів, що також будуть використову­ватися для навчання. Таке відтворення може бути за таких умов:

— його обсяг виправданий зазначеною метою;

— відтворення не має систематичного характеру;

— немає обмежень зі сторони організацій колективного управ­ління щодо умов такого відтворення.

Четверта група обмежень майнових прав авторів стосується ок­ремих випадків використання комп'ютерних програм.

Комп'ютерна програма — це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи в будь-якому іншому вигляді, вира­жених у формі, яку читає машина, і які приводять її у дію для до­сягнення певної мети або результату. Це поняття охоплює як опе­раційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному коді, включаючи підготовчі матеріали та аудіовізу­альні відображення, одержані внаслідок розробки комп'ютерної програми. Поняття комп'ютерної програми не поширюється на по­няття «база даних».

Зазначені обмеження майнових прав автора комп'ютерної про­грами передбачені ст. 24 Закону України «Про авторське право і су­міжні права». Відповідно до неї без дозволу автора чи іншої особи,

РОЗДІЛ 9

якій належить авторське право на комп'ютерну програму, дозволя­ється здійснювати такі дії, якщо інше не передбачено у договорі:

1) внести до комп'ютерної програми зміни (модифікації) з ме­тою забезпечення її функціонування на технічних засобах особи, яка використовує ці програми, і вчинення дій, пов'язаних з функ­ціонуванням комп'ютерної програми відповідно до її призначення, зокрема запис і збереження в пам'яті комп'ютера, а також виправ­лення явних помилок, якщо інше не передбачено угодою з автором чи іншою особою, яка має авторське право;

2) виготовити одну копію комп'ютерної програми за умови, що ця копія призначена тільки для архівних цілей або для заміни пра­вомірно придбаного примірника у випадках, якщо оригінал ком­п'ютерної програми буде втраченим, знищеним або стане непри­датним для використання. При цьому копія комп'ютерної програ­ми не може бути використана для інших цілей, ніж зазначено у цьому та попередньому пунктах, і має бути знищена у разі, якщо володіння примірником цієї комп'ютерної програми перестає бути правомірним;

3) декомпілювати комп'ютерну програму (перетворити її з об'єктного коду у вихідний текст) з метою одержання інформації, необхідної для досягнення її взаємодії із незалежно розробленою комп'ютерною програмою, за дотримання таких умов:

а) інформація, необхідна для досягнення здатності до взаємодії, раніше не була доступною цій особі з інших джерел;

б) зазначені дії здійснюються тільки щодо тих частин комп'ю­терної програми, що необхідні для досягнення здатності до взає­модії;

в) інформація, одержана внаслідок декомпіляції, може викорис­товуватися лише для досягнення здатності до її взаємодії з іншими програмами, але не може передаватися іншим особам, крім ви­падків, якщо це необхідно для досягнення здатності до взаємодії з іншими програмами, а також не може використовуватися для роз­роблення комп'ютерної програми, схожої на декомпільовану ком­п'ютерну програму, або для вчинення будь-якої іншої дії, що пору­шує авторське право;

114

Права і обов'язки суб'єктів інтелектуальної власності

18 4414

273

4) спостерігати, вивчати, досліджувати функціонування комп'ю­терної програми з метою визначення ідей і принципів, що лежать в її основі, за умови, що це робиться у процесі виконання будь-якої дії із завантаження, показу, функціонування, передачі чи запису в пам'ять (збереження) комп'ютерної програми.

Застосування положень цієї статті не повинно завдавати шкоди використанню комп'ютерної програми і не повинно обмежувати законні інтереси автора та (або) іншої особи, яка має авторське право на комп'ютерну програму.

Зазначені дії можуть мати місце за умови, що вони не будуть на­давати шкоди законним інтересам осіб, яким належить право на де­компільовану програму. Ці дії можуть бути здійснені за умов, виз­начених Законом.

П'яту групу випадків вільного використання творів складають використання в особистих цілях творів, зафіксованих у звуко- і віде-озаписах. Відповідно до Закону про авторське право допускається вільне відтворення виключно в особистих цілях творів, зафіксова­них у фонограмах і відеограмах без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право, але з виплатою винагороди, вид, розміри та умови виплати якої розглянуті дещо раніше.

Строки чинності майнових прав авторів творів науки, літератури і мистецтва (ст. 446 ЦК України). Відповідно до ст. 28 Закону Ук­раїни «Про авторське право і суміжні права»:

1. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення

і починає діяти від дня створення твору.

2. Авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті, крім випадків, передбачених цією статтею.

3. Для творів, оприлюднених анонімно або під псевдонімом, строк дії авторського права закінчується через 70 років після того, як твір було оприлюднено. Якщо взятий автором псевдонім не ви­кликає сумніву щодо особи автора або якщо авторство твору, оприлюдненого анонімно чи під псевдонімом, розкривається не пізніше ніж через 70 років після оприлюднення твору, застосо­вується строк, передбачений частиною другою цієї статті.

РОЗДІЛ 9

4. Авторське право на твори, створені у співавторстві, діє протягом життя співавторів і 70 років після смерті останнього співавтора.

5. У разі, коли весь твір публікується (оприлюднюється) не водно­час, а послідовно у часі томами, частинами, випусками, серіями тощо, строк дії авторського права визначається окремо для кож­ної опублікованої (оприлюдненої) частини твору.

6. Авторське право на твори посмертно реабілітованих авторів діє протягом 70 років після їх реабілітації.

7. Авторське право на твір, вперше опублікований протягом ЗО ро­ків після смерті автора, діє протягом 70 років від дати його пра­вомірного опублікування.

8. Будь-яка особа, яка після закінчення строку охорони авторсько­го права щодо неоприлюдненого твору вперше його оприлюд­нює, користується захистом, що є рівноцінним захисту майно­вих прав автора. Строк охорони цих прав становить 25 років від часу, коли твір вперше був оприлюднений.

9. Дія строку охорони авторського права, встановленого частинами 2—7 цієї статті, закінчується 1 січня року, наступного за роком, в якому мали місце юридичні факти, передбачені у зазначених частинах.

10. Особисті немайнові права автора охороняються безстроково. Закон Російської Федерації «Об авторском праве и смежных

правах» передбачає збільшення строків охорони авторських прав на 4 роки тих авторів, які брали участь у Великій Вітчизняній війні або працювали у цей час. Закон України «Про авторське право і суміж­ні права» такої норми не містить.

Закінчення строку охорони майнових прав авторів припиняє їх чинність, твір виходить з-під правової охорони, стає неохоронюва-ним. У такому разі твір стає надбанням суспільства. Таким самим надбанням суспільства стають твори, які в межах України ніколи взагалі не охоронялися. Такі твори можуть вільно використовувати­ся будь-якою особою без будь-якого дозволу і без виплати винаго­роди за його використання. Проте Кабінетом Міністрів України можуть встановлюватися спеціальні відрахування до фондів твор­

115

_Права і обов'язки суб'єктів інтелектуальної власності

19*4414

275

чих спілок України за використання на території України творів,

що стали суспільним надбанням.

При використанні творів, що стали суспільним надбанням, по­винні зберігатися право авторства, право на ім'я, право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а та­кож будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити

честі та реггутації автора.

Права виконавців, виробників фонограм, відеограм та організацій мовлення. Права виконавців, розробників фонограм, відеограм та організацій мовлення в основному складаються із майнових прав. Істотною особливістю суміжних прав є те, що вони залежать від прав творців творів літератури і мистецтва. їх можна назвати також похідними від прав на твори літератури і мистецтва, оскільки вони є правами на способи реалізації творів літератури і мистецтва. Про­те не завжди суміжні права є похідними від прав на твори літерату­ри і мистецтва. Може мати місце виконання, запис на фонограму, відеограму, передача в ефір чи по кабелях таких творів, які за тих чи інших причин не мають правової охорони. Отже, в такому ви­падку суміжні права будуть мати самостійний, а не похідний харак­тер.

За загальним правилом виробник фонограми, відеограми, орга­нізація мовлення можуть діяти лише у межах тих прав, які їм на­дані договорами>з виконавцями і автором зафіксованого на фоно­грамі, відеограмі або автором твору, шо використовується організа­ціями мовлення. Права виконавців користуються правовою охоро­ною за умови дотримання ними прав автора твору, що виконується.

Особливістю суміжних прав є також те, що вони виникають із факту виконання твору, створення сронограми, відеограми чи про­грами мовлення. Виникнення і здійснення суміжних прав також не потребує виконання будь-яких срормальностей. Виробники фоно­грам, відеограм і виконавці для сповіщення про свої права можуть на всіх примірниках фонограм, відеограм або на їх упаковках вико­ристовувати знак охорони суміжних прав, що позначається латинсь­кою літерею «Р» у колі І ®»іменем особи, яка має суміжні права, і зазначенням року першої публікації фонограми (відеограми).

ІДІЛ9

Права виконавців (ст. 452 ЦК України). Слід зазначити, що За-■ України «Про авторське право і суміжні права» надає охорону тільки виконавцям-професіоналам, а будь-якій особі, яка вико-: твір. При цьому Закон не проводить ніякої різниці між вико-вцями-професіоналами і простими любителями. Для надання орони виконанню не вимагається, щоб воно мало будь-які фор-Ільні ознаки, особливості чи певну оригінальність. Виконання ороняється незалежно від його якості і чеснот, оскільки останні суб'єктивними категоріями.

Права виконавців також можна поділити на дві групи: особисті ^майнові і майнові. Відповідно до п. 1 ст. 38 цього Закону вико-авцям належать особисті немайнові права на ім'я, охорону своїх иступів від спотворення і на згадування свого імені у зв'язку з ви-ористанням виконання там, де це можливо. Виконавець передусім іає право на захист свого виконання від будь-якого спотворення и іншого посягання на виконання, що здатне нанести шкоду честі репутації виконавця. Право на ім'я означає, що виконавець має іраво вимагати, щоб його ім'я або псевдонім зазначалися чи пові-(омлялися у зв'язку з кожним його виступом, записом чи виконан­ням (у разі, якщо це можливо).

Будь-які поправки, зміни чи доповнення до виконання можуть вноситися лише з дозволу виконавця.

Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав полягають у тому, що їх суб'єкт має:

1) право на використання об'єкта суміжних прав;

2) виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав;

3) право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, у тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені за­коном¹.

Зазначені права належать відповідно виконавцеві, виробнику фонограми, виробнику відеограми чи організації мовлення, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Використанням визнається:

І) доведення виконання до відома публіки під час його здійс­нення;

116

_Права і обов'язки суб'єктів інтелектуальної власності

116

2) записування (фіксування) виконання під час його здійснення, якщо таке записування дає можливість сприйняття, відтворення та

передачі виконання за допомогою технічних засобів;

3) пряме чи опосередковане відтворення запису виконання будь-яким способом у будь-якій формі;

4) продаж та інше відчуження оригіналу чи примірника запису

виконання;

5) оренда оригіналу чи примірника запису виконання;

6) забезпечення засобами зв'язку можливості доступу будь-якої особи до записаного виконання з місця та в час, обраних нею.

Використанням виконання є також інші дії, встановлені зако­ном. До цих інших дій можна віднести, наприклад, передачу в ефір і по кабелях їх виконань.

Виконавці можуть передавати на підставі договору іншим осо­бам право на використання виконання. У договорі мають бути ви­значені спосіб використання виконання, розмір і порядок виплати винагороди, строк дії договору і використання виконання тощо.

Використання виконання певних видів має свої особливості. Так, при використанні виконання в аудіовізуальному творі вважається, що виконавець передає організації, яка здійснює виробництво аудіо­візуального твору, або продюсеру всі майнові права. Але у договорі між виконавцем і користувачем виконання може бути передбачено й інше.

При першій фіксації виконання виконавець може надати право виробнику фонограми на її подальше відтворення. У такому разі відповідно до Закону виконавець передає виробнику фонограми та­кож право на її розповсюдження шляхом першого продажу або іншої передачі у власність чи володіння. Це правило поширюється також і на здавання у майновий найм, комерційний прокат та інші способи передачі. При цьому виконавець має право на винагороду за будь-який спосіб використання виконання через організації, що управляють майновими правами на колективній основі.

Слід зазначити, що майнові права на використання виконання можуть передаватися будь-якій особі. Часто користувачами висту­пають особи, які спеціалізуються у сфері комерційного викорис­тання об'єктів суміжних прав.

РОЗДІЛ 9

Проте виконавцю не надається охорона проти будь-якого наслі­дування чи імітації. Наприклад, будь-який виконавець, співак чи музикант не можуть заборонити іншим особам запозичувати їх ма­неру, форму чи стиль виконання.

Майнові права виробників фонограм і відеограм. Відповідно до ст. 454 ЦК України використанням майнових прав інтелектуальної власності на фонограми, (відеограми) визнається: