Модуль 4. Світова фінансово-кредитна система

1. Операції на валютних ринках Валютні біржі

2. Еволюція міжнародної валютної системи

3. Міжнародні фінансові організації

Ключові терміни: валюта, валютні курси, валютні котирування, крос-курс, своп, спот-курс, ф‘ючерс, опціон, факторинг, форфейтинг, євровалюта, система СВІФТ.

Контрольні питання

1. Охарактеризуйте основні етапи формування міжнародної валютної системи.

2. Назвіть основні операції на міжнародному валютному ринку.

3. В чому полягають причини міжнародного руху позикового капіталу?

4. Поясніть сутність таких послуг як факторинг і форфейтинг.

5. Які передумови необхідні для формування міжнародного фінансового центру? Назвіть головні фінансові центри світу.

6. Які функції виконують Міжнародний валютний фонд і Світовий банк?

Тести

1. Структура валютної системи охоплює:

а) світовий, міжнародний, національний рівень;

б) регіональний, державний, приватний рівень;

в) світовий, континентальний, національний рівень;

г) регіональний, державний, міждержавний рівень.

2. Грошовою одиницею Європейської валютної системи на початку її створення було визнано:

а) ЕКЮ;

б) євро;

в) кошик з 15 валют;

г) кошик з 5 валют.

3. Засоби з державного бюджету, які спрямовуються за кордон або приймаються з-за кордону за рішенням уряду чи міжурядових організацій представляють собою:

а) державний капітал;

б) підприємницький капітал;

в) приватний капітал;

г) портфельні інвестиції.

4. Що не являється причиною міжнародного руху капіталу:

а) надлишок капіталу в країні, яка його експортує;

б) різниця у витратах виробництва у різних країнах;

в) нестача капіталу у країні, що його експортує;

г) захист грошей від інфляції.

5. Національна валюта України є:

а) повністю конвертованою;

б) внутрішньо конвертованою;

в) конвертованою за капітальними операціями;

г) конвертованою за поточними операціями.

6. Яку угоду можна назвати формою прямих закордонних інвестицій;

а) переказ турецькими робітниками заробітної плати з України на батьківщину;

б) ввезення українськими банками готівкових доларів;

в) розміщення українським урядом облігаційної позики на євроринках;

г) купівля українськими підприємцями металургійного заводу у Польщі.

7. Передумови формування фінансових центрів не передбачають:

а) високий рівень розвитку країни;

б) постійне валютне законодавство;

в) політичну стабільність;

г) розміщення поряд з природними ресурсами.

8. Засоби приватних фірм, які спрямовуються за кордон або приймаються з-за кордону за рішенням їх керівних органів називаються:

а) державний капітал;

б) недержавний капітал;

в) підприємницький капітал;

г) позиковий капітал.

9. Нетто-інвестори (чисті інвестори) – це:

а) країни, які переважно вивозять капітал;

б) країни, які лише вивозять капітал;

в) країни, які приймають капітал;

г) країни, які не приймають капітал.

10. За джерелами кредитування буває:

а) зовнішнє і внутрішнє;

б) зв’язане і фінансове;

в) забезпечене і бланкове;

г) товарне і валютне.

11. Яке з перелічених міст не є фінансовим центром:

а) Нью-Йорк;

б) Париж;

в) Токіо;

г) Вашингтон.

12. Засоби, які вкладаються у виробництво для отримання доходу мають назву:

а) державний капітал;

б) приватний капітал;

в) підприємницький капітал;

г) позиковий капітал.

13. Більша частина закордонних інвестицій в наш час припадає на:

а) країни з перехідною економікою;

б) країни, що розвиваються;

в) розвинені країни;

г) найменш розвинені країни.

14. МВФ як орган міжнародного регулювання валютної системи з‘явився у:

а) 1867 р.;

б) 1922 р.;

в) 1944 р.;

г) 1976 р..

15. Для торгівлі товарами споживчого призначення використовуються:

а) надстрокові кредити;

б) середньострокові кредити;

в) короткострокові кредити;

г) довгострокові кредити.

16. Надання відстрочки платежу за поставлений товар є змістом:

а) акцептного кредиту;

б) готівкового кредиту;

в) валютного кредиту;

г) товарного кредиту.

17. Кредитні установи, які досягли значного рівня міжнародної концентрації та централізації капіталу і приймають участь в економічному розділі світового ринку позикових капіталів – це:

а) транснаціональні компанії;

б) міжнародні фінансові центри;

в) транснаціональні банки;

г) міжнародні інвестиційні компанії.