Тема: гіпоталамо-гіпофізарна система

Гіпоталамус є відділом ЦНС, в якому відбувається об’єднання нервових і ендокринних механізмів регуляції. Нейрони гіпоталамуса об’єднанні в окремі ядра і є нейроендокринними клітинами, які у відповідь на нервовий імпульс здатні синтезувати і вивільнювати гормони. Гіпоталамус анатомічно і функціонально пов’язаний з гіпофізом. Тому виділяють 2 функціональні системи:

1. Гіпоталамо-нейрогіпофізарну;

2. Гіпоталамо-аденогіпофізарну.

В основі функціонування гіпоталамо-нейрогіпофізарної системи є утворення в гіпоталамусі (в супраоптичному і паравентрикулярному ядрах) окситоцина і вазопресина, які зберігаються в розширених терміналах аксонів задньої долі гіпофіза і звідти вивільнюються у кров.

Діяльність гіпоталамо-аденогіпофізної системи пов’язана з утворенням у гіпоталамусі рилізинг-гормонів – гормонів, які активують або пригнічують функціонування передньої долі гіпофіза (аденогіпофіза).

Гіпофіз – це складний орган, який складається з трьох частин:

1. Задня доля (нейрогіпофіз) утворений закінченнями аксонів нейронів, тіла яких знаходяться в гіпоталамусі, де утворюють супраоптичне і паравентрикулярне ядра.

2. Передня доля (адреногіпофіз) не є нервовою структурою, має характер залозистого епітелію, це накопичення клітин які секретують гормони.

3. Проміжна доля тонким шаром розділяє передню і задню долі.

Нейрогіпофіз.

У нейрогіпофіз зберігається 2 гормони, які утворюються у гіпоталамусі: вазопресин і окситоцин.

ВАЗАПРЕСИН (антидіуретичний гормон – АДГ). Відноситься до групи білково-пептидних гормонів. Є невеликим пептидом.

Регуляція виділення вазопресина здійснюється двома механізмами:

1. Осмотичний механізм:

При зростанні осмотичного тиску плазми крові (росм.) збуджуються осморецептори судин. Імпульси від них надходять у гіпоталамус, де нейроендокринними клітинами утворюються АДГ, який надходить у нейрогіпофіз, а звідти вивільнюється у кров.

2. Гемодинамічний механізм:

Цей механізм спрацьовує при зменшенні об’єму циркулюючої крові (ОЦК) на 7-15%. За таких умов відбувається збудження волюморецепторів судин, інформація від яких надходить до гіпоталамусу, де утворюється АДГ. Гормон надходить до нейрогіпофіз, а звідти вивільнюється у кров.

Біологічні ефекти:

1. Сприяє звуженню артеріол і збільшенню артеріального тиска (за рахунок скорочення гладеньких м’язових клітин судин.

2. Посилює реабсорбцію води в дистальних звилистих канальцях і збиральних трубках. У результаті знижується діурез і зростає ОЦК.

Патологічні аспекти:

При збільшенні кількості вазопресину у людини виникають набряки.

При зменшенні – нецукровий діабет.

Сьогодні АДФ отримують синтетичним шляхом, тому лікування нецукрового діабету не являє проблеми.

ОКСИТОЦИН.

Відноситься до групи білково-пептидних гормонів є невеликим пептидом.

Регуляція виділення окситоцину здійснюється рефлекторно. При подразненні рецепторів матки і соска, імпульси, виникають надходять у спинний мозок, а звідти у стовбур мозку і в гіпоталамус, де утворюється окситоцин.

Біологічні ефекти:

1. Стимулює виділення молока із альвеол молочної залози (викликає скорочення міоепітеліальних клітин, що вистилає залозу і молоко видавлюється).

2. Сприяє скороченню гладеньких м’язових клітин матки.

У клініці вагітності під упливом естрогенів чутливості міометрія до окситоцину збільшується, що викликає незначні скорочення міометрія і проштовхування плода до шийки матки. Тканини розтягуються, збуджуються механорецептори, імпульси надходять у гіпоталамус, який вивільнює нові порції окситоцину. У результаті процес переходить у пологи.

У невагітних жінок окситоцин, який вивільнюється під час коітуса, викликає слабкі скорочення матки, які полегшують просування сперми.

Відносно функцій окситоцину в організмі чоловіків нічого невідомо.

Аденогіпофіз:

В аденогіпофіза утворюється 2 групи гормонів:

1 група – гландотропні гормони (тканинами-мішенями для них є ендокринні залози).

ТТГ – тіреотропний гормон.

АКТГ – адренокортикотропний гормон.

ФСГ – фолікулостимулюючий гормон.

ЛГ – лютеінізуючий гормон.

2 група – ефекторні гормони (тканинами-мішенями для них є периферичні органи і тканини).

СТГ (ГР) – соматотропний гормон (гормон росту).

ПЛ – пролактин.

Тіреотропний гормон (ТТГ)

Відноситься до групи білково-пептидних гормонів. Є глікопротеїном.

Регуляція виділення здійснюється відповідними рилізинг-гормонами гіпоталамуса (тіреотропін-рилізинг-гормони).

Біологічний ефект:

1. Посилює синтез тиреоїдних гормонів щитовидної залози.

Адренокортикотропний гормон (АКТГ)

Відноситься до групи білково-пептидних гормонів (білок).

Регуляція виділення здійснюється відповідними рилізинг-гормонами гіпоталамусу (кортикотропін-рилізинг-гормони).

Біологічні ефекти:

1. Посилює синтез гормонів кори наднирників.

2. Стимулює розпад білка в організмі, гальмує його синтез (є антагоністом СТГ).

3. Зменшує проникність судинної стінки (має протизапальну дію).

Фолікулостимулюючий гормон (ФСГ).

Відноситься до групи білково-пептидних гормонів. Є глікопротеїном.

Регуляція виділення контролюється відповідним гонодоліберином.

Біологічні ефекти:

1. У жінок стимулює розрив фолікулів, овуляцію, утворення жовтого тіла.