7.5.2. Кредитування експорту вітчизняних підприємств за рахунок ресурсів міжнародних фінансово-кредитних інститутів

В основу проектного кредитування підприємців закла­дено ідею фінансування інвестиційних проектів за рахунок дохо­дів, які даватиме новостворене або реконструйоване підприємст­во в майбутньому. За рахунок цих доходів забезпечується фінан­сування і поверненість інвестицій. Інакше кажучи, основним за­безпеченням наданих банком кредитів є сам інвестиційний про­ект. Банківське проектне кредитування підприємств у світовій практиці вважається актуальним для країн і регіонів, які потре­бують розширення або модернізації виробничих потужностей ка­піталомістких галузей промисловості, наприклад підприємств добувної і переробної промисловості.

Проектне кредитування суттєво відрізняється від інших форм кредиту і має як певні переваги, так і недоліки.

Перевагами можна визнати таке:

• дуже широке коло кредиторів, якими можуть бути підприємства, постачальники, покупці продукції, інвестиційні, лізингові І компанії, венчурні фірми-інвестори;

• можливість використання кількох джерел залученого капіталу; «залучення широкого кола кредиторів сприяє організації ними

консорціуму;

• суттєвою перевагою для підприємця є отримання кредиту без відображення заборгованості у своєму балансі, оскільки вона відноситься на баланс спеціальної компанії (рис. 17.13).

Об'єктом проектного кредитування є інвестиційний проект. Для того, щоб забезпечити успішне фінансування інвестиційного проекту, необхідно:

1) розробити концепцію проекту;

2) оцінити його ефективність;

3) підготувати техніко-економічне обґрунтування планування інвестицій;

4) підготувати бізнес-план практичної реалізації проекту.

Рис. 7.13. Рух коштів за проектного кредитування

За реалізації великих інвестиційних проектів ураховуються екологічні, економічні, політичні та інші чинники, нехтування якими може призвести до тяжких наслідків. Важливим моментом проектного кредитування є оцінка економічної ефективності і со­ціальних наслідків інвестиційних проектів.

Цим питанням приділяється велика увага, і на оцінку проекту витрачаються значні кошти. Наприклад, витрати на передінвестиційні дослідження становлять до 1 % від вартості проекту; до­слідження інвестиційних можливостей — 0,25—1,5%; техніко-економічні дослідження — 1,0—3,0 % для невеликих і 0,2—1,0 % для великих проектів.

Основним документом, який обґрунтовує доцільність та ефек­тивність інвестицій за проектного кредитування, є техніко-економічне обґрунтування інвестицій. Інформація, яка міститься в техніко-економічному обґрунтуванні, використовується інвесторами і кредиторами для прийняття рішення про надання кредиту та фі­нансування проекту. За певних переваг, проектне кредитування має й недоліки. Вартість проектного кредитування вища за вар­тість звичайного кредитування, бо відсоток за проектним креди­туванням складається з ринкової відсоткової ставки, комісії за зобов'язання надати позичку і за резервування коштів, а також із надбавки до ставки, тобто маржі, яка виплачується банку за згоду взяти на себе частину проектних ризиків.

Банк має право вимагати різноманітної інформації щодо про­екту, залучати незалежних експертів для проведення експертизи.

Різновидом проектного кредитування є проект розвитку екс­порту (ПРЕ), що здійснюється уповноваженими банками України спільно з МБРР. Проект розвитку експорту спрямовано на спри­яння розвитку експортних можливостей вітчизняних виробників товарів чи послуг через кредитування, а також надання їм техні­чної допомоги (гарантованого фінансування).

Уповноважений банк фінансує вітчизняних виробників това­рів (послуг), їхні конкретні, ретельно підготовлені проекти розвитку експорту. Підприємства та проекти підлягають ретельному аналізу і відбору, а також всебічній кредитній оцінці.

Основними напрямками реалізації ПРЕ є:

* Кредитування Проектів розвитку експорту вітчизняних підприємств (на пільгових умовах);

* надання технічної допомоги (грантів) експортерам для ство­рення та розвитку необхідної експортної інфраструктури, удо­сконалення зовнішньоекономічної діяльності, організаційного та функціонального розвитку експортного маркетингу, просування товарів та послуг на експорт, навчання фахівців, залучення кон­сультантів тощо.

Проекти розвитку експорту вітчизняних підприємств, які по­винні бути безпосередніми виробниками, товарів (послуг), фінан­суються за рахунок кредитних коштів, наданих уповноваженому банку МБРР.

За рахунок кредитних коштів уповноважений банк не може фінансувати:

* зобов'язання підприємств перед бюджетом;

«придбання цінних паперів (паїв) підприємств, у тому числі участь у приватизації державних підприємств; «лізингові контракти;

* гральний бізнес, виробництво міцних алкогольних напоїв, виробництво або продаж озброєння та боєприпасів тощо.

Уповноважений банк може прокредитувати оплату контрак­тів, укладених підприємством з іноземними або місцевими ви­робниками (з конвертацією валюти кредиту в національну ва­люту) щодо:

* придбання необхідної сировини, енергоносіїв, комплекту­вальних виробів, напівфабрикатів, запасних частин, оплати ро­біт (послуг) тощо (крім виплат заробітної плати і сплати вартості місцевих комунальних послуг);

* придбання необхідних технологій, обладнання, устаткуван­ня, здійснення інших закупівель, що мають інвестиційний харак­тер, будівельних і монтажних робіт, оплати консалтингових по­слуг тощо.

За рахунок коштів кредитної лінії МБРР можуть бути сплачені:

* 100% вартості товарів (робіт, послуг) іноземного походження;

* 80% вартості товарів (робіт, послуг) вітчизняного виробництва. Фінансування здійснюється через:

«короткострокове кредитування (на строк до 18 місяців) для поповнення оборотних коштів;

«довгострокове кредитування (на строк до 5 років) інвести­ційних проектів.

Кредит може бути наданий підприємству для здійснення кон­кретного проекту, обґрунтованого в бізнес-плані та плані розвитку експорту. Підприємства, що мають намір отримати кредит за рахунок коштів МБРР, мають відповідати таким вимогам:

• стабільно (прибутково) працювати протягом кількох остан­ніх років;

• мати частку державної власності меншу, ніж 50 %;

• фактично здійснювати експортну діяльність і планувати її роз­виток або, якщо раніше підприємство не здійснювало такої діяльно­сті, проект її започаткування має бути детально обґрунтованим;

• протягом усього строку реалізації проекту, підтримувати значення коефіцієнта обслуговування боргу не нижче за 1,5;

• передбачати власний внесок у розмірі не менше ЗО % загаль­ної вартості проекту (кошти, основні засоби, матеріально-тех­нічні запаси, технології, «ноу-хау» тощо);

• протягом усього строку реалізації проекту розвитку експорту підтримувати співвідношення власних та залучених коштів (ви­ключаючи суму кредиту, що його підприємство планує залучити для здійснення проекту розвитку експорту) не більше ніж ЗО : 70.

Необхідною умовою розгляду заявки на кредитування проекту розвитку експорту є надання підприємством бізнес-плану та пла­ну розвитку експорту. Проект повинен:

• бути обґрунтованим та фінансове самоокупним;

• передбачати реалізацію частини вироблених товарів (послуг) на експорт;

• забезпечувати приріст обсягу грошових надходжень від реалізації продукції (послуг) на експорт у сумі, що перевищує розмір кредиту;

• відповідати чинному законодавству України, а також вимо­гам МБРР та стандартам України щодо охорони навколишнього середовища, а також не належать до тих галузей, кредитування яких забороняє МБРР;

• бути підтвердженим необхідними дозволами, висновками, по­годженнями тощо, які надані відповідними органами державної влади та/або місцевого самоврядування.

Проект (бізнес-план та план розвитку експорту) затверджуєть­ся до початку фінансування вповноваженим банком та погоджує­ться з МБРР.

Визначаючи постачальників товарів (робіт, послуг), з якими пере­дбачається укладення контрактів з оплатою за рахунок коштів ПРЕ, підприємство має дотримуватись принципів МБРР щодо забезпечен­ня відкритої та чесної конкурентної боротьби за ці контракти.

МБРР вимагає використання чітких та об'єктивних критеріїв оцінки підприємством пропозицій постачальників товарів (робіт, послуг) і не допускає будь-якої дискримінації щодо постачальни­ків (вітчизняних чи іноземних). Підприємство має переконати упов­новажений банк, що придбання товарів (робіт, послуг) виконує­ться відповідно до звичайної ринкової (комерційної) практики.

Фінансування проекту розвитку експорту за .рахунок кредит­них коштів МБРР здійснюється через оплату контрактів, укладе­них підприємством. Контракти повинні передбачати оплату това­рів (робіт, послуг) за фактом їх поставки (виконання, надання) або акредитивну форму розрахунків.

Банк вимагає від підприємств надання адекватного ліквід­ного забезпечення виконання ними зобов'язань з повернення кредитних коштів. Предметом забезпечення зобов'язань мо­жуть бути активи підприємства (або його майнових поручни­ків) — нерухоме майно (будівлі, комплексне технологічне об­ладнання), рухоме майно (механізми та інші виробничі акти­ви), перевідступлення грошових надходжень підприємства в національній і іноземній валютах, а також застава акцій, бан­ківські гарантії та поруки, страхування, та активи згідно з чин-' ним законодавством.

Дисконтована вартість майнового забезпечення зобов'язань за кредитом (застава) має бути не меншою ніж 200 % від загальної суми заборгованості позичальника за кредитом та суми відсотків, що будуть нараховані за повний рік користування кредитом (180 % — для кредитів терміном понад один рік).

Погашення заборгованості за кредитом здійснюється після за­кінчення пільгового періоду. Максимально можлива відстрочка виплати суми основного боргу (пільговий період) становить:

* 9 місяців — для короткострокових кредитів на поповнення

оборотних коштів;

* 18 місяців — для довгострокових кредитів, які надаються

для здійснення інвестиційних проектів.

Заборгованість погашається щомісячно (щоквартально або кожні півроку) рівними частинами у валюті кредиту.

За користування кредитом підприємство сплачує такі платежі:

— відсотки за користування кредитом у валюті кредиту що­місячно, починаючи з дати отримання кредиту. Слід урахувати, що відсоткова ставка за користування кредитом залежить від:

* поточного фінансового стану підприємства; » ризиків здійснення проекту;

» належного виконання етапів проекту;

« ринкової кон'юнктури тощо.

— разову комісію (плата за управління кредитом та обслуго­вування позичкового рахунка), розмір якої становить 0,75 %— 5 % від суми кредиту, що надається;

— плату за невикористання частини кредиту або кредитної лінії, яка становить 1,5 %—2% річних від суми невикористаної частини кредиту.

Конкретні умови надання кредиту узгоджуються сторонами та регулюються кредитною угодою.

Програма технічної допомоги експортерам є складовою ПРЕ. Технічна допомога (гарантоване фінансування) надається діючим підприємствам, що здійснюють або планують здійснювати експорт товарів (послуг) власного виробництва, уповноваженим банком з коштів Фонду розвитку експорту, який створено за рахунок коштів МБРР. Обсяг технічної допомоги підприємству-експортеру не мо­же перевищувати суми, еквівалентної 125 тис. доларів США і ста­новити більше ніж 50 % загальної вартості заходів, здійснених підприємством і спрямованих на розвиток його експортної діяль­ності. Цю допомогу підприємство може отримати, якщо воно своєчасно сплачує платежі за кредитом та погашає його.

Програма технічної допомоги експортерам передбачає фінансу­вання експортно-орієнтованих заходів і спрямована на розвиток чи вдосконалення тактики та стратегії виходу на нові ринки збуту, по­ліпшення конкурентних позицій підприємств на зовнішніх ринках.

За рахунок коштів гранту можуть бути сплачені такі зовніш­ньоекономічні заходи підприємств-експортерів:

« дослідження ринків;

» стратегічне та поточне планування;

«удосконалення споживчих якостей виробів (методів та засо­бів контролю готової продукції, сертифікація продукції, адапта­ція виробів до специфічних вимог певних груп споживачів, пе­редпродажна підготовка виробів тощо);

* удосконалення методів та засобів контролю за дотриманням тех­нології виробництва (сертифікація виробництва, консалтинг тощо);

« навчання (підвищення кваліфікації) фахівців, що розробля­ють стратегію та тактику здійснення-експорту (маркетинг, ціно­утворення, збут, просування тощо);

« експортний маркетинг та розвиток експорту (рекламні захо­ди, участь в ярмарках та виставках, ділові поїздки, міжнародний аудит тощо);

* залучення консультантів.

Фінансування проекту розвитку експорту відбувається в кіль­ка етапів.

На першому етапі для проведення попередньої оцінки фінан­сового стану підприємства та економічної ефективності проекту необхідно подати такі документи:

« клопотання про отримання кредиту;

• анкету заявника на отримання кредиту;

• форми №1,2 підприємства (за три останні роки та за чотири останні квартали діяльності), форму № 3 за останній рік діяльності;

» резюме проекту розвитку експорту підприємства.

Після того, як уповноважений банк прийме рішення щодо до­цільності (можливості) продовження роботи над проектом, під­приємство розробляє бізнес-план та план розвитку експорту.

На підставі цих документів уповноважений банк проводить попередню експертизу фінансового стану підприємства, його проекту розвитку експорту, достатності забезпечення тощо.

Про результати попередньої експертизи та доцільність про­довження роботи над проектом уповноважений банк письмово сповіщає керівництво підприємства.

На другому етапі для проведення поглибленого аналізу фінан­сового стану підприємства та проекту в уповноважений банк до­датково подають такі документи: 1) проектну документацію:

»бізнес-план проекту розвитку експорту підприємства; *план розвитку експорту підприємства (після того, як уповно­важений банк приймає рішення щодо можливості кредитування, підприємство подає переклад бізнес-плану та плану розвитку експорту англійською мовою);

«копії контрактів, проектів контрактів, протоколів про наміри щодо придбання підприємством обладнання, устаткування, мате­ріалів, комплектувальних деталей, сировини тощо, які фінансую­ться в рамках реалізації проекту, у тому числі за рахунок кредит­них коштів;

* копії прайс-листів, комерційних пропозицій, контрактів, про­токолів про наміри тощо фірм-конкурентів, які виробляють ана­логічні товари (послуги);

«копії контрактів, проектів контрактів, протоколів про наміри щодо реалізації товарів та послуг, вироблених завдяки залученим кредитним коштам, у тому числі на експорт;

*копії дозволів та/або ліцензій на види діяльності, які мають відношення до проекту (якщо діяльність підлягає ліцензуванню); «резолюції компетентних органів щодо проектних рішень (відгуки проектних організацій, довідки бюро технічної інвента­ризації, акти погодження з архітектором тощо);

«довідку-висновок Держкомприроди або його регіонального відділення про екологічну оцінку проекту;

• висновок санітарно-епідеміологічної станції про погодження

проекту;

• висновок пожежної інспекції;

«державний акт на право користування земельними ділянками;

2) документи щодо застави:

•детальний перелік майна, що може бути надане в заставу із зазначенням його балансової вартості, року будівництва або ви­пуску, місця розташування, характеристики тощо;

• документи, що підтверджують право власності на предмет застави (свідоцтво про власність, свідоцтво про те, що облад­нання перебуває на балансі власності підприємства-заявника тощо);

*довідка-характеристика Бюро технічної інвентаризації та до­відка нотаріальної контори про те, що предмет застави є вільним від будь-яких зобов'язань;

* оцінка незалежною експертною фірмою вартості застави (на вимогу Укрексімбанку);

* документ про страхування предмета застави (на вимогу упо­вноваженого банку);

3) іншу документацію:

* банківські довідки про рахунки підприємств з наведенням їх реквізитів, залишків коштів, кредиторської заборгованості тощо;

• аудиторський висновок, що підтверджує результати госпо­дарської діяльності за останній календарний рік (на вимогу уповноваженого банку).

Коли уповноважений банк залучає до експертизи проектних рішень сторонніх експертів, витрати на ці цілі відшкодовує під­приємство на договірній основі.

На третьому етапі — після затвердження проекту кредитним комітетом уповноваженого банку та погодженням його з МБРР готуються кредитна угода та договір (договори) застави. Для під­готовки та укладання кредитної угоди та договору (договорів) за­стави підприємство подає до уповноваженого банку оригінали або нотаріально засвідчені копії таких документів:

а) право установчі документи:

• свідоцтво про реєстрацію;

• статут;

• установчий договір;

б) документи щодо застави:

державний акт на право користування земельними ділянками;

• документ про право власності на виробничі потужності та/або договір (договори) оренди (оригінали);

• ліцензії на види діяльності;

• картку зі зразками підписів і відбитком печатки (оригінал).

• документ, що підтверджує право власності на предмет заста­ви (свідоцтво про власність або свідоцтво про те, що обладнання перебуває на балансі даного підприємства);

• довідка-характеристика та довідка нотаріальної контори про те, що предмет застави є вільним від будь-яких зобов'язань (оригінали);

• на окрему вимогу банку: документ про страхування предме­та застави;

в) інші документи:

• лист заявника, погоджений з керівництвом банків, що в них відкрито поточний, позичковий, валютний та інші рахунки заяв­ника; лист про надані представникам уповноваженого банку пра­ва отримувати інформацію про стан і рух коштів на цих рахунках протягом терміну дії кредитного договору.

На четвертому етапі уповноважений банк оплачує контракти підприємства, затверджені для фінансування (згідно з бізнес-планом проекту розвитку експорту). Сплата відбувається відповідно до за­явок підприємства за рахунок коштів кредитної лінії ПРЕ.

Згідно з чинним порядком уповноважений банк вимагає від підприємств, що отримали кредит на суму понад 1 млн дол. США, проведення щорічного аудиту (протягом усього строку здійснен­ня проекту розвитку експорту).

Проектне кредитування сприяє розвитку експортного потенці­алу підприємств України.

Запитання для самоконтролю

1. У чому полягає об'єктивна необхідність кредитування підприємств?

2. Які фактори впливають на особливості індивідуального обороту

коштів підприємств?

3. Які об'єкти короткострокового і довгострокового кредитування

підприємств можна назвати?

4. Як можна визначити розмір кредиту, необхідного для покриття потреби в оборотних коштах?

5. За якими ознаками класифікуються кредити, що надаються під­приємствам?

6. Які види банківського обслуговування підприємств ви знаєте?

7. Які характерні особливості контокорентного, акцептного, звально­го кредиту та кредиту під облік векселів?

8. Що таке овердрафт?

9. За яких умов підприємству доцільно скористатися факторинго­вими послугами банку?

10. Розкрийте порядок банківського кредитування підприємства.

11. Які чинники впливають на визначення умов погашення підприєм­ством кредиту?

12. У чому полягає суть, а також переваги та недоліки комерційного кредитування?

13. За якою схемою відбувається комерційне кредитування підприємств?

14. Якими видами лізингових послуг може скористатися підприємство?

15. Розкрийте сутність механізму укладення і реалізації лізингової угоди підприємства із банком або лізинговою компанією.

16. Які головні критерії висувають міжнародні фінансово-кредитні установи, кредитуючи підприємства?

17. Які документи підприємство має подати до банку для отримання кредиту за рахунок коштів міжнародних фінансово-кредитних установ?

18. На яких умовах малі підприємства можуть отримати кредити в

банках?

19. Які умови відбору підприємств банками для здійснення їх креди­тування?

20. На які цілі малі та середні підприємства отримують кредити в банках?