Контрольні питання

1. Який механізм терморегуляції організму людини?

2. Якими параметрами визначають метеорологічні умови повітря робочої зони?

3. Яка мета нормування метеорологічних умов?

4. Чим характеризуються оптимальні та допустимі значення параметрів мікроклімату виробничих приміщень?

5. Якими приладами вимірюють метрологічні параметри (температуру повітря, відносну вологість, швидкість руху повітря, барометричний тиск) мікроклімату робочої зони?

6. Якими заходами та засобами забезпечують оптимальні та допустимі значення мікроклімату у виробничих приміщеннях?

7. Які процеси допомагають відвести тепло від людини?

8. Який принцип оцінки параметрів мікроклімату?

Літературні джерела

1. 2.Купчик М.П., Гандзюк М.П., Степанець І.Ф. та інші. Охорона праці. Лабораторний практикум. Для студентів вищих закладів освіти України. - К.: Основа, 1998.-224с.

2. ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоньї. - М.: Изд-во стандартов, 1988. - 75 с.

3. Гігієнічна класифікація умов праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу. МОЗ України. - К.: 1998. - 34 с.

4. Жидецький В.Ц., Джигирей В.С., Мельников О.В. Основи охорони праці. Навчальний посібник. - Вид. 4-те, доповнене. - Львів: Афіша, 2000. - 350 с.

1.Терміни та визначення

Виробниче приміщення - замкнутий простір в спеціально призначених будинках та спорудах, в яких постійно (по змінах) або періодично (протягом частини робочого дня) здійснюється трудова діяльність людей.

Мікроклімат виробничих приміщень - умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням шляхом конвекції, кондукції, теплового випромінювання та випаровування вологи. Ці умови визначаються поєднанням температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, температури оточуючих людину поверхонь та інтенсивністю теплового (інфрачервоного) опромінення.

Робоча зона - простір, в якому знаходяться робочі місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працівників. Вважається простір заввишки 2м над рівнем підлоги або робочої площини.

Робоче місце - місце постійного або тимчасового перебування працюючого в процесі трудової діяльності.

Постійне робоче місце - місце, на якому працюючий знаходиться понад 50 % робочого часу або більше 2-х годин безперервно. Якщо при цьому робота здійснюється в різних пунктах робочої зони, то вся ця зона вважається постійним робочим місцем.

Непостійне робоче місце - місце, на якому працюючий знаходиться менше 50 % робочого часу або менше 2-х годин безперервно.

2. Основні теоретичні положення

Для встановлення пріоритету в проведені оздоровчих заходів використовується “Гігієнічна класифікація праці”. Затв. Наказом Мін.охорони здоров’я України від 27.12.2001 р. № 528. В основу класифікації покладені фактори виробничого середовища і виробничого процесу, небезпека їх дії на працездатність і здоров`я працюючих та показники, за якими надаються пільги і компенсації працівникам, зайнятим на роботах з шкідливими та важкими умовами праці» впроваджена нова гігієнічна класифікація праці.

Нормативні документи, де наводяться норми мікроклімату - це санітарні норми та стандарти безпеки праці ДСН 3.3.6.042-99 Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.042-99 http://mozdocs.kiev.ua/view.php?id=1972, ГОСТ 12.1.005-88.

На самопочуття, стан здоров’я людини впливає мікроклімат виробничих приміщень, який визначається дією на організм людини

Мікроклімат, або метеорологічні умови виробничих приміщень визначаються за такими параметрами:

температурою повітря в приміщенні, С;

відносною вологістю повітря, %;

рухливістю повітря, м/с;

тепловим випромінюванням, Вт/м3.

Всі ці параметри поодинці, а також у комплексі впливають на фізіологічну функцію організму – його терморегуляцію і визначають самопочуття.

Температура людського тіла повинна залишати­ся постійною у межах 36-37°С незалежно від умов праці.

На теплообмін впливає вологість повітря, переважно, на віддачу тепла випаровуванням. Середній рівень відносної вологості 40-60% відповідає умовам метеорологічного комфорту за умови спокою або при дуже легкої фізичній праці.

Кількість тепла, що виробляє людський організм змінюється від 40-50 кДж/хв. у стані покою до 3340 кДж/хв. – при виконанні важкої роботи.

Для продуктивної роботи вимагається нормальне теплове самопочуття працівника, що виникає за умови, якщо тепловиділення повністю сприймається оточуючим середовищем, тобто має місце тепловий баланс.

Здатність організму людини змінювати температуру шкіри (під одягом середня температура 30-34°С, на окремих відкритих ділянках може знижуватись до 20°С і нижче); а також може зволожуватися шкіра за рахунок дії потових залоз, що може забезпе­чуватися терморегуляцією. При температурі повітря більше 30°С відбувається порушення терморегуляції організму, до перегріву: підвищується температура тіла, наступає слабкість, головний біль, шум у го­лові. Як наслідок, може статися тепловий удар.

Після 5 годин безперервної робота при високій температурі та вологocтi повітря 80-90% відбувається зниження працездатності на 60%.

Низькі температури повітря можуть призвести до місцевого або загального охолодження організму, захворювання. Переохолодження супроводжується зниженням працездатності. Зниження відносної вологості до 25% і нижче погіршує захисні функції верхніх дихальних шляхів.

Рухливість повітря відчуває людина вже при швидкості руху 0,1 м/с. Повітря відводить насичений водяною парою і перегрітий шар повітря, що обволікає людину, і тим самим сприяє покращанню самопочуття. При великих швидкостях повітря і низький температурі зростають втрати тепла, що знаходиться в шарі біля тіла людини та веде до переохолодження організму.

Погіршення метеорологічних умов виробничого середовища, параметри яких комплексно впливають на стан самопочуття людини, призводять до зниження працездатності, захворюваності.

Аналіз умов праці показав потребу у визначенні оптимальних та допустимих умов праці.

Оптимальні мікрокліматичні умови - поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину забезпечують зберігання нормального теплового стану організму без активізації механізмів терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту та створюють передумови для високого рівня працездатності.

Допустимі мікрокліматичні умови - поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної адаптації. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров'я, але можуть спостерігатися дискомфортні тепловідчуття, погіршення самопочуття та зниження працездатності.

Теплий період року - період року, який характеризується середньодобовою температурою зовнішнього середовища вище +10° C.

Холодний період року - період року, який характеризується середньодобовою температурою зовнішнього повітря, що дорівнює +10° C і нижче.

Кількість тепла, що виробляє людський організм змінюється від 40-50 кДж/хв. у стані покою до 3340 кДж/хв. – при виконанні важкої роботи.

Нормальне теплове самопочуття виникає за умови, що тепловиділення повністю сприймаються оточуючим середовищем, тобто має місце тепловий баланс.Усі роботи, що виконує людина, за енерговитратами поділили на три категорії: легкі фізичні роботи, середньої важкості, важкі фізичні роботи (Таблиця 4.1.). Залежно від категорії робіт визначено оптимальні (Таблиця 4.2.) та допустимі умови праці (Таблиця 4.3.)

Таблиця 4.1.