Тематика практичних та семінарських занять із курсу «Історія світової видавничої справи» Тема № 2 доля друкарського винаходу і винахідників

1. Лауренс Янезон Костер.

2. Йоган Гуттенберг. Життя і друки.

3. СТВЕРДЖЕННЯ ДРУКАРСТВА ЯК ЧИННИК КАРДИНАЛЬНИХ ЗМІН В ОРГАНІЗАЦІЇ РЕДАКЦІЙНО-ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ.

3.1. Поширення друкарства в Європі.

3.2. Відмінності технології друкарства на Заході і Сході.

3.3. Противники друкарства.

ДОЛЯ ДРУКАРСЬКОГО ВИНАХОДУ І ВИНАХІДНИКІВ

На сьогодні в довідковій, освітній і науковій літературі світового рівня усталилася думка, що винахідником друкарської справи не лише в Європі, а й у цілім світі слід вважати німця Йогана Гутенберга. Саме йому, на думку вчених-фахівців, належить практичне втілення кількох важливих ідей для започаткування друкарського виробництва: лиття літер з металу; створення металевої форми (матриці), в якій ці літери виливалися; виготовлення інструменту для цього складного процесу; конструкція першого друкарського верстата і, насамкінець, виготовлення першої в світі друкованої книги — Біблії, що мала на кожній сторінці винятково по 42 рядки. Вважається, що ця особистість, висловлюючись сучасною термінологією, започаткувала цілу революцію в інформаційній технології. Хрестоматійно ж ім'я Гутенберга вживається в контексті його безпосередньої причетності до докорінної зміни своїм винаходом усієї сутності редакційно-видавничої справи.

Проте ряд відомих учених, причому з різних країн світу, наводять немало аргументів, які дають підстави засумніватися в першості Гутенберга. Про китайського винахідника і творця першого шрифту для рухомих літер з глини Бі Шена вже йшлося. Деякі французькі дослідники наводять документальні свідчення, які підтверджують спроби друкування книг, здійснені між 1444 і 1446 роками у місті Авіньйоні якимось Прокопієм Вальдфогелем, новоприбульцем з Праги. Несправедливо відсунутим на задній план в історії започаткування друкарства ряд дослідників вважає ім'я голландця Лауренса Костера.

Очевидно, що Істина в цій ще не закінченій дискусії лежить десь посередині. Хрестоматійний друкарський верстат, який запрацював 1450 року в німецькому місті МайнцІ під руками Гутенберга, не може беззаперечно означати започаткування друкарської справи. Адже цей винахід доцільніше розглядати у контексті вдосконалення людської думки після запровадження в різних частинах світу штампів, печаток, кліше, а згодом і ксилографії у процес множення текстів та ілюстрацій. Як також і в контексті використання технології зробленого раніше римлянами виноробного преса, пуансону ювелірів чи, скажімо, аркушевого паперу.

1. Лауренс Янезон Костер.

Голландці й досі люблять розповідати приїжджим до їхньої країни іноземцям легендарну оповідку про свого знаменитого земляка, зокрема про ті романтичні обставини, які спонукали його до відкриття таємниці друкарства. Ось короткий виклад цієї легенди.

У юності Лауренс був звичайним хлопцем, але дуже гарним, міцної статури. На початку не був багатим, але побожним. Прислужував у одному із соборів міста Гарлема, доглядав ризницю. Сильно закохався в одну дівчину і збирався згодом одружитися з нею. Одного весняного дня вийшов самотньо погуляти за місто, сів замріяно над річкою під деревом, щойно зазеленілі віти якого опускалися до води. Відтак виламав одну гілку й почав на ній щось ножем вирізати. Оскільки думав про наречену, то й вийшла випуклими лініями догори перша літера її імені. Поряд додав першу літеру свого імені. Подивувавшись такому мимовільному витворові, загорнув обрізану гілочку в шмат пергаменту та й поспішив до нареченої — подарувати свідчення його кохання до неї.

Але оскільки була вже пізня година, вирішив зустрітися другого дня. На рано надумав ще раз глянути на подарунок. Обережно розгорнув пергамент і вкляк від подиву: на чистій обгортці чітко виднілися ініціали імен. За ніч деревинка пустила сік й опуклі обриси двох літер відбилися на пергамент. Так прийшла до нього думка спробувати у такий спосіб не писати, а відтискувати якісь тексти на папері. На початку вирізав перевернуті літери на дошках і так почав друкувати книги. Згодом заснував у Гарлемі чи не першу в Європі друкарню, де набиралися і множилися книжкові сторінки вже рухомими літерами. Було це близько 1440 р. — напередодні створення друкарського верстату Гутенбергом.

Це — переказ легенди. А що засвідчують архівні документи?

Лауренс Костер народився близько 1405 р. За рядом актових документів можна простежити рід його занять: продавець пива, власник готелю, постачальник свічок, оливи, мила, багатий купець.

Повнішу інформацію про безпосередню причетність Костера до винайдення нового способу друкування книг подають кілька тогочасних голландських дослідників. Так, в опублікованому 1588 р. творі Адріана де Йонге «Баталія» згадується, що Костер уже близько 1440 р. почав займатися книгодрукуванням: спочатку методом вирізування текстів на дерев'яних дошках, а згодом за допомогою металевих літер. Ще один гуманіст тієї епохи Я. Ван Цурен стверджує першість Костера в започаткуванні друкарства в Європі. Вже пізніше, на початку XX ст., відомий дослідник історії друкарства Готфрід Цедлер розвіює будь-які сумніви щодо так званої костерівської легенди. Цей автор, до речі, за походженням німець, видає 1921 р. ґрунтовну монографію «Від Костера до Гутенберга», знову повертаючи для нащадків забуте ім'я Лауренса Костера.

Згідно з легендарними оповідками, помічник Костера Фуст (за іншими даними - Фауст) незабаром після випуску кількох книг несподівано покинув свого хазяїна, взявши з собою його винахід. Голландці стверджують, що Фуст через Амстердам подався спочатку до Кельну, а згодом опинився в Майнці, де відкрив свою друкарню і познайомився з Гутенбергом...

У музейних колекціях ряду країн Західної Європи збереглися окремі фрагменти друкованих книг, які, за припущеннями, могли бути надруковані на верстаті, що працював (до появи на книговидавничому небосхилі Гутенберга) у Гарлемі. Однак на тих фрагментах ні імені друкаря, ні дати, ні місця друку не зафіксовано. Припускається, що серед перших друків Костера була латинська шкільна граматика Еміля Доната — відомого римського ученого IV ст.

Про роль і місце голландця Лауренса Костера в започаткуванні друкарства, про давню дискусію в цьому питанні між німцями і голландцями, здається, досить переконливо сказав український радянський дослідник друкованого слова П. Попов: «Тільки після Гутенберга друкарство набрало не місцевого, а всесвітнього значення. Популярність Гутенбергового винаходу зменшила Костерову роль. Його то забували, то знову згадували. Своєю працею він підготував дорогу більшому за себе».