Екологічний принцип підбору деревних порід

Спершу аналізуються дії абіотичних чинників на рослини (світло, тепло, волога, їжа, повітря).

СОНЯЧНЕ СВІТЛО служить джерелом енергії при утворенні органічних речовин зеленими рослинами в процесі фотосинтезу. Хоча світло необхідне для життя будь-якої деревної рослини, проте вимогливість до його інтенсивності у різних порід неоднакова. Фотосинтез у одних починається при малій інтенсивності, у інших при значній.

Значення ТЕПЛА в житті рослин величезне. Фотосинтез протікає нормально в досить вузьких межах позитивних температур 5-30 град.З, а при температурі вище 45 і нижче 2 град.З припиняється. З режимом тепла тісно зв'язано також дихання рослин, транспірування, розпускання листя, зростання і так далі Здатність рослин переносити негативні температури називається морозостійкістю. Взимку рослина може загинути не лише від морозу, але і від інших несприятливих умов. Тому поняття зимостійкість – поняття ширше, ніж морозостійкість, яка входить в нього лише як одна з найважливіших умов зимівлі. Окрім морозів зимою рослини підстерігають і інші небезпеки: загибель під крижаною кіркою, випрівання, вимокання і так далі

ВОДА – складова частина жвавої рослини. Нормальний перебіг фізіологічних процесів можливий тільки в змозі тургора кліток, тобто коли рослинні клітки насичені водою і оболонка їх розтягнута. Засуха впливає на рослини двояко: підвищує температуру тіла рослини (перегрівши) і викликає велику втрату води (водний дефіцит). Отже, посухостійкістю рослин є здатність виносити, по-перше, перегрівши, а по-друге, обезводнення.

Розрізняють повітряне і ґрунтове ЖИВЛЕННЯ рослин. Повітряне живлення – це фотосинтез. Ґрунтове живлення – поглинання з ґрунту мінеральних речовин (зольні елементи і азот). Мінеральне багатство ґрунтів тісно пов'язане з їх механічним складом: бідні ґрунти – це піски і супіски, багаті – суглинні і глинисті ґрунти. Широке розповсюдження мають засолені ґрунти (солончаки, солонці, солончакові, солонцюваті і осолоді). Джерелом природного засолення ґрунтів служать зазвичай соленосні материнські породи, а також мінералізовані ґрунтові води, пов'язані із засоленими водами, з промисловим стоком. Засолені ґрунти володіють рядом украй несприятливих для зростання рослин властивостей: висока токсичність легкорозчинних солей, що містяться в них; крайня фізіологічна сухість, викликана високим осмотичним тиском мінералізованих ґрунтових розчинів і великою водоутримуючою здатністю солонцевих горизонтів, несприятливі водно-фізичні властивості (в'язкість у вологому стані, щільність і злитість в сухому), лужна реакція ґрунтового розчину і ін.

Промислова діяльність людини веде до викиду в ПОВІТРЯ різних твердих, рідких і газоподібних речовин (пилу, диму, газів і ін.), шкідливих для рослин. Такі викиди викликають скорочення термінів вегетації, гальмування ростових процесів, пригноблення фотосинтезу. Ці порушення призводять до зниження приросту, усихання.

Газостійкість – це здатність рослини протистояти шкідливій дії газів, зберігаючи свою життєздатність. Розрізняють 3 види газостійкості рослин: фізіологічну, морфологічну, біологічну. Фізіологічна визначається окислюванню клітинного вмісту. Чим менше окислювана протоплазми, тим вище газостійкість рослин. Морфологічна газостійкість обумовлюється особливостями будови листя, яке перешкоджає надходженню газів в рослину. Біологічна газостійкість пов'язана із здатністю рослин швидко відновлювати уражені газами органи. Слід пам'ятати декілька правил про стійкість рослин до промислових викидів.

1. Чуйними до щонайменшого забруднення повітря є лишайники. Вони вважаються за природний індикатор забруднення повітря.

2. Загальне окислювання клітинного вмісту листяних деревних порід менше в порівнянні з хвойними і тому вони володіють більшою газостійкістю.

3. На багатих ґрунтах всі рослини, у тому числі і деревні, менше страждають від газів і диму, чим на бідних.

4. На засолених і вапняних ґрунтах рослини більш газостійкі оскільки їх тканини і органи насичені катіонами і аніонами, здатними нейтралізувати дію шкідливих газів.

5. Сіянці ушкоджуються газами сильніше, ніж дорослі рослини.

6. Шкідлива дія газів різко зростає в період активного фотосинтезу тобто при температурі повітря від 5 до 30 С/.

7. Взимку з припиненням фотосинтезу хвойні деревні породи виносять такі концентрації шкідливих речовин, від яких гинуть влітку.

На підставі фізіологічних і анатомічних досліджень деревні породи діляться по ступеню їх світолюбя і тіньовиносливості:

- дуже світлолюбні (не переносячи затінювання) (акація біла, сосна звичайна);

- світлолюбні (сосна кримська, ясени, дуб черешчатий);

- відносно тіньовиносливі (клени, липи, яблуні, груші);

- дуже теневинослівиє (граб, каштан кінський, ялина, тис);

по відношенню до тепла:

- украй теплолюбиві породи (кипариси, бамбук, лавр);

- теплолюбиві (мигдаль, айва);

- відносно холодостійкі (липи, тополі, акація біла, абрикоса, горіх волоський);

- холодостійкі (дуб черешчатий, ясени, груша, яблуня, клени);

- виключно холодостійкі породи (береза, ялина, сосна);

по відношенню до вологи:

- гігрофіти (вільха, верба);

- мезогігрофіти (верба, тополі, вільха);

- мезофіти (ясени, ялина, граб);

- мезоксерофіти (дуб черешчатий, клени, яблуня, груша);

- ксерофіти (акація біла, скумпія, лох, сосна);

по відношенню до ґрунтової родючості:

- оліготрофи

– маловимогливі (сосна звичайна, акація біла);

- мезотрофи (осика, дуб черешчатий, ялина, липа);

- мегатрофи

– вимогливі (клени, граб, бук); по відношенню до засолення:

- найбільш солестійкі – галофіти (тамарікси);

- солестійкі (тамарікси);

- найбільш солестійкі (лохи, ясен зелений, саксаул);

- солевиносливі (дуб черешчатий, груша, клени, акація);

- дуже слабовиносливі (горіх волоський, верба біла).

Різні види рослин неоднаково чутливі до диму і шкідливих газів.

Найбільш газостійкі деревні рослини: акація жовта, груша звичайна, дуб черешчатий, верба біла, клен сріблястий, лох вузьколистий, акація біла, троянди культурні, бузок звичайний, тополі, шовковиця, ясени.

Крім того, не допускається близька прихильність дерев до майданчиків, призначених для ігор з м'ячем. Територію майданчиків, відведену для ігор в городки, обноситимуть сіткою, а із заднього боку насипають земляний вал або влаштовують щільний бар'єр. Рослинні покриття розділяють на 3 групи: газони, покриття з почвопокровних деревних і трав'янистих рослин, килимові покриття. Крім того, не допускається близька прихильність дерев до майданчиків, призначених для ігор з м'ячем. Територію майданчиків, відведену для ігор в городки, обноситимуть сіткою, а із заднього боку насипають земляний вал або влаштовують щільний бар'єр. Рослинні покриття розділяють на 3 групи: газони, покриття з почвопокровних деревних і трав'янистих рослин, килимові покриття. Крім того, не допускається близька прихильність дерев до майданчиків, призначених для ігор з м'ячем. Територію майданчиків, відведену для ігор в городки, обноситимуть сіткою, а із заднього боку насипають земляний вал або влаштовують щільний бар'єр. Рослинні покриття розділяють на 3 групи: газони, покриття з почвопокровних деревних і трав'янистих рослин, килимові покриття. Конец формы