18. Поняття та класифікація міжнародних договорів

Міжнародний договір — це родове поняття, що об'єднує всі міжнародні угоди, які можуть мати різні найменування та форми: договір, угода, пакт, статут, конвенція, деклара¬ція, комюніке, протокол та ін. Чіткого визначення тих або інших найменувань не існує. У теперішній час питання про найменування міжнародних актів стало справою диплома¬тичної процедури, а не міжнародного права, чинні норми якого зовсім не враховують назви договірних актів. Незалеж¬но від найменування всі договори мають однакову юридич¬ну силу. За загальним правилом міжнародні договори укладають¬ся в письмовій формі. Міжнародні договори в усній формі (так звані джентльменські угоди) є винятковими.Об'єктом міжнародного договору є відносини між суб'єк¬тами міжнародного права з приводу матеріальних і немате¬ріальних благ, дій та утримання від них. Фактично об'єктом міжнародного договору можуть бути будь-які міжнародні відносини. За об'єктами регулювання договори поділяють¬ся на політичні, економічні, науково-технічні й ін.

 За кількістю учасників міжнародні договори поділяють¬ся на двосторонні та багатосторонні. Основну кількість до¬говорів складають двосторонні, що укладаються з урахуван¬ням специфіки міждержавних відносин. Багатосторонні договори часто виступають як основний засіб кодифікації та прогресивного розвитку міжнародного права.Міжнародні договори можуть бути універсальними (за¬гальними) та регіональними.Якщо до міжнародного договору мають можливість при¬єднатися всі заінтересовані держави, він зветься відкритим. Якщо до договору можна приєднатися тільки за згодою його учасників, це напіввідкритий договір. У закритому дого¬ворі беруть участь тільки держави, що його уклали.Залежно від того, які органи представляють державу в міжнародних відносинах, розрізняють міждержавні дого¬вори (укладаються на вищому рівні та від імені держави), міжурядові (від імені уряду) та міжвідомчі (від імені міністерств і відомств).Міжнародні договори можуть бути правомірними та не-правомірними. Юридична сила останніх має бути визнана нікчемною.

58. Право крові або jus sanguinis — набуття особою при народженні, незалежно від місця її народження, громадянства тієї держави, громадянами якої є її батьки. Застосовується здебільшого в законодавстві тих держав, які зацікавлені в скороченні еміграції. У ряді країн (право крові грунтується на зверхності в сім'ї чоловіка і дитина набуває при народженні громадянство батька, в інших державах — на визнанні рівноправності чоловіка і жінки. Як правило, прицип права крові застосовується в поєднанні з принципом права грунту.

59. АДЪЮДИКАЦИЯ - способ мирного разрешения территориального спора международным арбитражем или судом. А. является правомерным способом приобретения территории, т.к. рассмотрение спора в международном суде или арбитраже должно предполагать, что спорящие государства имеют в совокупности достаточные правовые основания на владение оспариваемой территорией.

81. Натуралізація — процес надання іноземцю громадянства певної країни, уповноваженими на те органами. Розрізняють два види натуралізіції: за законом та за заявою.

12. Іноземці та їх правове становище.  Іноземні громадяни (іноземці) – це особи, які перебувають на території держави, громадянами якої вони не є, і мають докази належності до громадянства іноземної держави.Іноземець може користуватися правами або виконувати обов’язки, що випливають з його громадянства, лише доти, доки це допускається державою перебування. Це зумовлено принципом територіального верховенства держав в межах своїх кордонів. Держава перебування при цьому не повинна порушувати загальновизнаних міжнародних принципів і взятих на себе міжнародних зобов’язань при регулюванні правового статусу іноземців на своїй території. Перш за все, іноземців стосуються міждержавні угоди, що регламентують питання правової допомоги, в’їзду та виїзду іноземців та деякі інші.Правове становище іноземних громадян визначається внутрішнім законодавством держави з урахуванням міжнародно-правових норм. Іноземець має право розраховувати на дипломатичний захист держави громадянства, якщо законно перебуває на території іноземної держави. Якщо ж перебування є незаконним, то можливі різноманітні несприятливі наслідки (відповідальність, видворення за межі країни тощо).Законодавство кожної конкретної країни перебування може наділяти іноземних громадян різним обсягом прав і обов’язків, тобто встановлювати різний правовий режим іноземців. Виділяються такі види правових режимів іноземців:  1) режим недискримінації означає надання іноземному громадянину певної загальних умов перебування, прав, свобод та обов’язків, у будь-якому разі не гірших, що надаються громадянам будь-якої іншої іноземної держави; 2) режим найбільшого сприяння передбачає обов’язок держави надати іноземному громадянину умови перебування, права, свободи та обов’язки, які вона встановлює чи встановить у майбутньому для громадян будь-якої третьої держави; 3) національний режим передбачає надання іноземним громадянам же умов перебування, прав, свободі обов’язків, якими володіють її власні громадяни, за винятком випадків передбачених законодавством держави перебування чи міжнародними договорами. Зокрема, іноземні громадяни, як правило, не наділяються виборчими правами, правом на державну службу, на них не покладається військовий обов’язок;  4) спеціальний режим полягає у встановленні пільгових умов діяльності для іноземних громадян в межах спеціально визначених територій (вільних та спеціальних економічних зон, прикордонних територій, технопарків тощо). Такий режим надається, наприклад, членам екіпажу морських суден, жителям прикордонних територій (спрощений порядок переходу кордону), та іншим категоріям осіб у випадках, передбачених міжнародними угодами;  5) преференційний режим передбачає встановлення певних пільгових (преференційних) умов діяльності для громадян окремих держав. Як правило, такі пільги стосуються комерційної чи інвестиційної діяльності і надаються громадянам держав, що розвиваються, або громадянам держав- учасниць міжнародного інтеграційного об’єднання (ЄС, ЄврАзЕС, НАФТА тощо) на території інших держав-учасниць такого об’єднання.