4Особливості технології вирощування.

Озима пшениця широко вирощується в Україні із застосуванням сучасної інтенсивної технології. Суть її полягає в оптимізації умов вирощування пшениці на всіх етапах росту й розвитку рослин. Вона передбачає: розміщення культури після кращих попередників; використання інтенсивних сортів; застосування добрив на заплановану врожайність; роздрібне внесення азотних добрив протягом весни за даними ґрунтової і рослинної діагностики; інтегровану систему захисту рослин від бур’янів, хвороб та шкідників; за потребою застосування регуляторів росту (ретардантів), сівбу із залишенням постійних технологічних колій; дотримання високої професійної та виконавської дисципліни механізаторів при виконанні усіх технологічних операцій; організацію біологічного контролю за станом росту і розвитку рослин на основних етапах органогенезу.

Попередники. Сучасні високопродуктивні сорти озимої пшениці відзначаються підвищеними вимогами до родючості ґрунту, вмісту вологи в ньому та його чистоти від бур’янів.. У посушливих та напівпосушливих південних районах її висівають насамперед після тих попередників, які найменше висушують кореневмісний шар ґрунту і після яких обробітком ґрунту створюються сприятливі умови водозабезпечення сходів; у північних районах достатнього зволоження – після тих, які забезпечують оптимальні строки сівби, сприятливий поживний режим ґрунту і мінімальну його засміченість бур’янами.

За даними наукових досліджень та виробничої практики, кращими попередниками для пшениці в Степу України є чорні і зайняті пари, горох, при зрошенні – люцерна; у Лісостепу – зайняті пари, горох, багаторічні трави на один укіс; на Поліссі – зайняті та сидеральні (люпинові) пари, горох, рання картопля, льон-довгунець. Приріст урожаю зерна пшениці, розміщеної після кращих попередників, досягає 7 – 10 ц/га і більше порівняно з розміщенням її після стерньових попередників.

Цілком задовільними попередниками для озимої пшениці, які широко застосовуватимуться з впровадженням інтенсивної технології її вирощування на всій площі, є кукурудза на силос, ріпак, гречка та деякі стерньові попередники, зокрема озима пшениця, посіяна після чорного пару або багаторічних трав.

Дослідженнями встановлено, що урожай пшениці, близький до високого, можна одержати і після гірших попередників. Проте це завжди пов’язано з додатковими витратами добрив, гербіцидів, засобів захисту рослин від хвороб, шкідників, що значно підвищує собівартість вирощеної продукції.

Сорти високорослі, схильні до вилягання, доцільно висівати після стерньових попередників, кукурудзи.

Обробіток грунту під пшеницю озиму спрямований на боротьбу з бур'янами, шкідниками та збудниками хвороб, нагромадження у грунті достатніх запасів вологи та поживних речовин, потрібних для забезпечення дружних сходів, нормального росту і розвитку рослин. Система обробітку грунту значною мірою залежить від попередника, забур'яненості поля і місця вирощування.

Вирішальне значення у степовій зоні має зберігання і нагромадження в ґрунті вологи. З цією метою (особливо на полях, засмічених гірчаком, осотом, вівсюгом тощо) застосовують чисті пари. Обробіток їх складається з післяжнивного лущення стерні (тракторними плугами-лущильниками ПЛ-5-35, ПЛН-5-25, ПЛН-5-35 або дисковими лущильниками ЛДГ-10, ЛДГ-15), глибокої зяблевої оранки (начіпними і напівначіпними плугами ПЛН-5-35, ПН-4-40, плугами ярусними ПЯ-3-35, ПНЯ-4-40, плугами з передплужниками ПН-4-35) і весняно-літнього обробітку. Для обробітку парів використовують культиватори суцільного обробітку ґрунту КПГ-250, КПС-4 і комбіновані агрегати ППР-2,3, ПВР-2,3.

Удобрення. З урожаєм пшениці озимої 50–60 ц/га зерна з ґрунту виноситься близько 160–190 кг азоту, 55–70 фосфору і 80–100 кг калію.

Під пшеницю вносять, як правило, мінеральні добрива розкидачами НРУ-0,5, 1РМГ-4А, РУМ-5, РУМ-8 або КСА-3 під основний обробіток ґрунту, а органічні – під попередник. (РК- з осені, азот диференційовано)

1. Восени на бідних грунтах і після гірших попередників вносять не більше N₃₀.

2. Ранньовесняне (регенеративне) на II чи III етапі органогенезу підвищує густоту стеблостою), збільшує кількість колосків. Доза 30% (N_30-50) від повної норми азоту.

3. Друге підживлення (продуктивне) проводять на початку виходу рослин у трубку (IVетап органогенезу) – найбільш впливає на врожай зерна,. Доза 50% повної норми.

4. Трете підживлення (якісне) – вносять решту азоту (N_30-60) в період від початку фази колосіння і до наливу зерна(VІІІ-Х етап). Збільшує тривалість активної діяльності верхніх листків, підвищує інтенсивність фотосинтезу. Впливає на врожайність і якість. Чим пізніше проведено підживлення, тим менше азот впливає на врожайність і більше на якість.

Асортимент препаратів для протруювання зернових колосових останнім часом значно збільшився. В Україні дозволено для застосування понад 20 пестицидів, до складу яких входить від однієї до трьох діючих речовин із різних хімічних груп. Байтан універсал, Вітавакс 200

Оптимальний строк сівби самим безпосереднім чином впливає на ріст і розвиток рослин, морозо- та зимостійкість, на стійкість проти хвороб, шкідників, бур'янів, вилягання і відповідно на продуктивність озимої пшениці та якість зерна. Дані наукових установ і практика свідчать, що оптимальними строками сівби озимих культур є 10-25 вересня, коли середньодобові температури переходять через +15°С. При цьому рослини до входу в зиму утворюють 2-3 стебла, які відзначаються високими показниками продуктивності й стійкості до несприятливих факторів.

Починати сівбу озимих слід після гірших попередників напівінтенсивними сортами і закінчувати по кращих.