Норми висіву
Відомо, що насіння, як посівний матеріал, характеризується головним чином трьома групами показників якості: сортовими (сортова чистота, репродукція, типовість та ін.); посівними (чистота насіння, маса 1000 насінин, вологість, енергія проростання, лабораторна схожість); урожайними (властивість насіння давати максимальний біологічний урожай в конкретних умовах виробництва). Для сівби необхідно відбирати лише виповнене зерно з масою тисячі не менше 40-42 г. Таке насіння забезпечує збільшення врожаю в наступному році на 2-2,5 ц/га завдяки дружним сходам, які є більш стійкими до збудників хвороб та шкідників. Наприклад, при підготовці насіння озимої пшениці підсівне решето має бути не менше як 2,4x20 мм, що дає змогу підвищити врожайні властивості насіння.
Норма висіву повинна забезпечувати оптимальну густоту продуктивного стеблостою. Вона залежить від попередників, вологості та родючості ґрунту, строку сівби, біологічних властивостей сорту та інших факторів.
При сівбі по чистих парах в оптимальні строки і достатніх запасах вологи норма висіву 4- 4,5, по зайнятих парах - 4.5-5 та непарових попередниках -5-5.5 млн. шт./га схожих насінин. Також на 0.5 млн насінин збільшують норму висіву напівкарликових сортів: Миронівська остиста, Колумбія, Струмок, Пошана, Зустріч, Куяльник, Повага, Подолянка, Колумбія, Коламак З, Українка полтавська.
Оптимальна норма висіву для низькорослих (напівкарликових) сортів озимої пшениці становить 5-6 млн. схожих насінин на гектар (500-600 шт./м2 або 75- 90 шт./м лінійного рядка при міжрядді 15 см.
Для середньорослих сортів, що характеризуються підвищеною кущистістю норма висіву становить 4,5-5,5 млн шт./га, або 70-82 шт/м лінійного рядка.
Для компенсації дії негативних факторів, що знижують схожість, кущіння і виживання, норму висіву належить збільшити на 5 % на кожний з них, але всього не більше як 15 %. Це стосується запізненняз сівбою, незадовільного зволоження, фітосанітарного стану тощо. Так само враховують і фактори, що стимулюють загущення, але на кожен з них норму висіву вже зменшують на 5 % і також усього не більше як на 15 %. При перерахунках норми висіву з мільйонів схожих зерен на масу в кг/га вносять поправку на чистоту насіння.
Сівба має починатися з країв поля, в одному потоці з передпосівним обробітком. Посівне ложе повинне бути рівним, щільним і не перевищувати задану глибину сівби. Основною умовою одержання повноцінних сходів є висів насіння у вологий грунт. Ось чому такого важливого значення набуває добрий передпосівний обробіток ґрунту, що дозволяє на мінімальній глибині зберегти вологість ґрунту для одержання дружних сходів.
Кращі умови для проростання пшениці створюються при заробці насіння на 3-4 см. Але, якщо вологи не досить і грунт не ущільнений, то глибину заробки вимушено збільшують до 5-6 см. Насіння оброблене туром чи протруєне байтаном загортати в фунт потрібно мілко, оскільки обидва препарати зменшують розміри колеоптиле і за глибокої сівби дуже зріджуються сходи пшениці.
Кількість агрегатів має бути такою, щоб окреме поле засіяти за 1 –З дні. Швидкість руху посівних агрегатів не повинна перевищувати 6 км/год. Не слід нехтувати технологічною колією. Маркери необхідно встановити так, як і на сівбі просапних культур, щоб стикові міжряддя були оптимальними. Слід забезпечити однаковий висів за кількістю насінин і глибиною його заробки кожним сошником та рівну ширину міжрядь.
Глибина загортання насіння. Належна глибина загортання насіння має велике значення для утворення вузла кущіння При утворенні його на оптимальній глибині збільшується стійкість рослин проти вилягання Тому залежно від вологості та стану ґрунту вона може бути різною На легких ґрунтах насіння потрібно загортати глибше, ніж на важких Неглибоке загортання збільшує загрозу вимерзання рослин На чорноземах, у більш посушливих районах глибина загортання становить 6–8 см У південних посушливих районах степової зони її збільшують до 9 см, одночасно підвищуючи на 10% і норму висіву У районах лісостепової зони і на важких ґрунтах Полісся глибина загортання становить 4–5, а на середньо-зв'язних – 5–6 см У вологих районах західного регіону України на важких ґрунтах насіння загортають на глибину 3–4 см
Захист від хвороб та шкідників
Захист озимої пшениці від хвороб та шкідників є однією з важливих складових технології вирощування. Він повинен бути інтегрованим і включати ті заходи й засоби, які обмежували б негативний вплив на рослину шкідливих організмів та були б екологічно безпечними.
В інтегрованій системі захисту передпосівне знезараження насіння, боротьбу з бур’янами, хворобами, шкідниками.
Догляд за посівами.
Важливим заходом догляду за озимою пшеницею є весняне боронування, яке разом з підживленням створює сприятливі умови для росту і розвитку рослин. Найкраще посіви боронувати тоді, коли ґрунт підсохне і легко розсипається Посіви пшениці озимої боронують упоперек напряму рядків або по діагоналі, щоб менше пошкоджувалися рослини. На легких ґрунтах і на слаборозвинених посівах боронують в один, а на добре розвинених посівах і зв'язних ґрунтах – у два сліди. Нерідко боронування грубої міцної кірки, яка утворюється після сильних дощів, призводить до виривання рослини разом із вузлами кущіння і коренями. За таких умов ефективніше коткування кільчастими котками або обробіток ротаційними мотиками Боронування посівів пшениці озимої навесні підвищує й врожайність на 2–3 ц/га. Посіви, де виявлено випирання рослин, коткують кільчастими котками, а після зміцнення рослин – боронують.
Пшениця озима навесні розвивається повільніше, ніж жито, і швидко заростає бур'янами. Тому особливу увагу слід приділяти боротьбі з бур'янами. Обприскування посівів зернових культур гербіцидами груп 2,4-Д і 2М-4Х забезпечує знищення таких бур'янів, як польова свиріпа, дика редька, лобода біла, осот рожевий та ін. На 1 га посіву використовують 1-1,5 кг препарату, який розчиняють у 300–400 л води. Проте систематичне беззмінне застосування гербіцидів груп 2,4-Д, 2М-4Х призводить до нагромадження на полях стійких і середньочутливих проти них двосім'ядольних бур'янів (зірочник середній, гірчак березкоподібний, підмаренник чіпкий, рутка лікарська, триреберник непахучий, фіалка польова, хвощ польовий, череда, шпергель польовий, щавель малий). Ці бур'яни краще знищувати препаратами 2,4-Д, 2М-4Х (4–6 л/га) та базаграном (24 л/га).
Посіви обробляють у період кущіння та до виходу рослин у трубку в ясний теплий день за температури повітря не нижче 12-15°С. На IV–V етапах органогенезу посіви озимої пшениці обприскують біостимуляторами емістим-С, агростимулін, розчиняючи 5–10 мл в 200–400 л води на 1 га, що забезпечує приріст урожаю зерна від 3 до 6 ц/гa, або на 7–11%. 3 метою запобігання виляганню посівів використовують ретарданти (ТУР або антивилягач 675 – 2-4 л/га). На насінних ділянках проводять видове і сортове прополювання.
Збирання врожаю. Своєчасне збирання врожаю запобігає втратам зерна і сприяє зберіганню відповідних якостей сильних пшениць. Збирають пшеницю у восковій стиглості зерна двофазним або роздільним способом у стислі строки – впродовж 8-10 діб. За роздільного збирання пшеницю скошують у валки жатками ЖВС-6А, ЖВН-6А. Через 4-5 діб після просихання валки підбирають комбайнами.
Зважаючи на біологічні особливості сортів, двофазне збирання слід поєднувати з однофазним (пряме комбайнування). Короткостеблові, стійкі проти обсипання сорти доцільно збирати прямим комбайнуванням у період повної стиглості зерна. Зріджені та низькорослі посіви збирають також прямим комбайнуванням у період повного достигання зерна. Сорти пшениці, зерно яких не обсипається, збирають звичайно прямим комбайнуванням.
Заслуговує на увагу потоковий спосіб збирання, який знижує затрати праці у 3–6 разів, забезпечує краще зберігання соломи і полови, дає змогу відразу проводити лущення стерні. Зібране зерно очищають на зерноочисних машинах ОС-4,5А.
Зерно з підвищеною вологістю підсушують на токах або у спеціальних сушарках. Насіння з вологістю не вище 15% засипають шаром до 2 м у старанно підготовлені зерносховища.