4. Стан економіки та перспективи розвитку Донецького економічного регіону

Регіон розташований на сході і південному сході країни. Площа його  53,2 тис км². Населення - понад 8,2 млн. осіб. Регіон охоплює Донецьку і Луганську області. Донецький регіон має вихід до Азовського моря і знаходиться на перехресті доріг, що ведуть з країн Балтії і Білорусі до країн Закавказзя, з Азії в Європу. Для розвитку господарства регіон має в цілому сприятливі природні умови, значні природні ресурси (родючі ґрунти, кам’яне вугілля, кухонну сіль, кіновар основну ртутну руду, будівельні матеріали та ін.). Не вистачає власних водних ресурсів. Тут зосереджені великі людські ресурси. За кількістю та густотою населення регіон посідає перше місце в Україні. Обидві області дуже урбанізовані (Донецька  90% населення, Луганська  87% населення). Переважна частина населення зайнята в промисловості.

Є гострі проблеми раціонального використання трудових ресурсів, особливо в шахтарських селищах. Донецький регіон в Україні найбільш економічно розвинутий, особливо такі галузі, як електроенергетика, вугільна, металургійна, хімічна промисловість, важке машинобудування та промисловість будівельних матеріалів.

У сільському господарстві домінує приміський тип господарювання. Регіон має вихід до Азовського моря і розгалужену транспортну мережу, якою здійснюються інтенсивні міжрегіональні і міжнародні зв’язки. Провідна галузь регіону  вугільна промисловість.

Тут видобувають коксівне (Донецька область) і енергетичне (Луганська область) вугілля. На вугільній промисловості базується потужна електроенергетика. Вона представлена тепловими електростанціями, які дають до третини всієї електроенергії країни. Чорна металургія  це галузь, на якій спеціалізується Донецький регіон. Тут виробляють чавун, сталь, різноманітний прокат. Чорну металургію обслуговує потужна коксохімічна промисловість. Найбільші коксохімічні заводи  Авдіївський, Горлівський, Алчевський, Ясинівський, Макіївський.

Видобувають у регіоні флюсові вапняки та вогнетриви. Кольорова металургія набагато поступається чорній. Основні підприємства знаходяться в Костянтинівці (виробництво цинку), Микитівці (виробництво ртуті), Артемівську (завод з обробки кольорових металів). Донецький регіон має також потужну хімічну промисловість. В Костантинівці випускають фосфорні добрива. У комплексі з виробництвом добрив розвивається сірчанокислотна промисловість. У регіоні значно розвинута содова промисловість (Лисичанський содовий завод, Слов’янське виробниче об’єднання «Хімпром»). Цьому сприяють запаси кухонної солі, а також карбонатної сировини. Набула розвитку хімія органічного синтезу. Сировиною для неї є продукти нафтопереробки, природний і коксовий газ. Нафтопереробна промисловість зосереджена в Лисичанську, смоли і пластмаси виробляють у Донецьку і Сіверськодонецьку, гумотехнічні вироби  в Лисичанську. Сажа постачається із Стаханова. У регіоні добре розвинулося важке машинобудування. Найбільші його підприємства знаходяться в Краматорську. Тут виробляють крокуючі екскаватори, прокатні стани, шахтне-і транспортне устаткування, верстати для обробки великих деталей прокатних станів, залізничних вагонів. Гірничошахтне устаткування виробляється на машинобудівних заводах Донецька, Луганська, Горлівки, Дружківки, Ясинуватої, обладнання для металургійної промисловості  у Макіївці, Дебальцевому, Слов’янську. Прокатне машинобудування забезпечується вагонобудівним заводом у Стаханові. Залізничні цистерни дає Маріуполь, тепловози  Луганськ. У Луганську і Маріуполі виробляють сільськогосподарські машини, в Первомайську Луганської області  електродвигуни для врубових машин. Виробництво різноманітного електротехнічного обладнання зосереджено у Донецьку, Слов’янську і Торзі. Регіон має потужну будівельну індустрію, підприємства якої переважно розміщуються в малих і середніх містах. Найбільшого розвитку досягла цементна та скляна промисловість. Виробляють також покрівельні матеріали (толь, шифер), керамічні вироби, залізобетонні конструкції. Природні умови і потреби міського населення сприяли формуванню в регіоні потужного АПК. Близько 80% сільськогосподарських угідь припадає на орні землі. Вони займають площу понад З млн. га. З них близько 50% знаходиться під зерновими культурами, 35%  під кормовими. У сільському господарстві тваринництво домінує над рослинництвом. Тваринництво має молочно-м’ясний напрям. Розвинуто також свинарство і птахівництво. В найбільш індустріальній частині регіону сільське господарство має приміський характер. Південь і північ Донецького регіону спеціалізуються на вирощуванні зерна, насамперед озимої пшениці та соняшнику. Підприємства, що переробляють сільське господарство продукцію, зосереджені переважно у найбільших промислових вузлах, їхня продукція  борошномельно-круп’яна, м’ясна, молочна, пивоварна, виноробна, хлібопекарська та кондитерська. Розвинута в регіоні соляна промисловість. Тут зосереджено 75% видобутку в країні харчової солі. Легка промисловість використовує місцеву і довізну сировину. В галузі здебільшого працюють жінки. В багатьох містах регіону є швейні цехи і фабрики. Значно розвинутий транспортний комплекс. За обсягами перевезень регіон посідає перше місце в країні. Провідна роль за цим показником належить залізничному транспорту. Щільність його магістралей теж найбільша в нашій країні і становить 56 км на 1000 км² території. Друге місце за обсягами перевезень у регіоні посідає автомобільний транспорт. Основні його магістралі: Донецьк-Дніпропетровськ, Донецьк-Артемівськ-Харків, Луганськ-Дебальцеве-Донецьк-Запоріжжя. Промисловими вузлами регіону є: Донецько-Макіївський, Маріупольський, Горлівсько-Єнакієвський, Луганський, Краматорсько-Костянтинівський, Стаханово-Алчевський, Лисичансько-Рубіжанський. Серед проблем Донецького економічного регіону  територіальна нерівномірність розвитку. Передусім це стосується Луганської області, на півночі якої багато слаборозвинутих малих міст. Ще одна проблема пов’язана з використанням трудових ресурсів. Для Донбасу нагальною є також проблема розвитку малих і середніх міст, селищ міського типу, господарство яких тісно пов’язаних з вуглевидобувною промисловістю. Закриття шахт породжує гострі соціальні проблеми. Дуже високий рівень спрацювання обладнання, що призводить до травматизму, низької якості продукції, високої її матеріало- і ерергомісткості. Надзвичайно гострою є проблема водопостачання. Донецький економічний регіон, безперечно, має перспективи дальшого економічного розвитку. Нині вони залежать насамперед від ринкових реформ, структурної перебудови господарства, державної підтримки вирішення соціальних проблем тощо.