Рекомендації до виконання практичних завдань по темі «Міжнародна торгівля товарами та послугами».

І. Країна володіє абсолютною перевагою у виробництві того товару, якого на одиницю витрат вона може провести більше, ніж інші країни.

Абсолютна перевага -| це можливість країни виробляти який-небудь товар ефективніше ( тобто з меншими витратами на одиницю продукції) у порівнянні з іншими країнами, що проводять той же товар.

Відносна (порівняльна) перевага - це здатність виробляти товар або послугу з відносно меншими витратами заміщення.

В умовах, коли зовнішня торгівля відсутня, кожна країна може споживати тільки ті товари і лише ту кількість, яку вона виробляє, а відносні (альтернативні) ціни цих товарів на внутрішньому ринку визначаються відносними витратами їх виробництва.

Таким чином відносна (альтернативна) ціна товару 1, виражена через вартість товару 2 складе:

,

де і - відповідно витрати на виробництво товару 1 і витрати на виробництво товару 2 в даній країні.

Якщо альтернативні витрати (поняття тотожно альтернативній ціні) на виробництво одних і тих же товарів в країні 1 нижче, ніж в країні 2, то формула відносної переваги має вигляд:

<, або P< P

де P = - відносна ціна (альтернативні витрати на виробництво) товару i в країні 1;

P = - відносна ціна (альтернативні витрати на виробництво) товару i в країні 2.

Дана формула показує, що країна 1 має відносну (порівняльну) перевагу у виробництві товару.

В умовах вільної торгівлі між країнами напрями зовнішньоторговельних потоків визначатимуться різницею в співвідношеннях витрат виробництва: країни експортують ті товари, які виробляють з меншими витратами (альтернативна ціна даних товарів нижча, ніж в країнах-партнерах) і імпортують ті товари, які виробляються іншими країнами з меншими витратами (альтернативна ціна даних товарів нижче в країнах-партнерах, чим в даних країнах).

Щоб торгівля була взаємовигідною, ціна якого-небудь товару на зовнішньому ринку повинна бути вище, ніж внутрішня ціна рівноваги на той же товар в країні-експортері, і нижче, ніж в країні-імпортері.

Згідно даного твердження, межі, в яких повинне встановлюватися співвідношення світової ціни на товар i між країною 1 і країною 2 (в умовах вільної торгівлі) визначаються наступним чином:

Poх(експ|)< Pwх < Poх(імп|),

де P wх – світова ціна товару i

Poх (експ|) - відносна (альтернативна) ціна товару х в країні-експортері даного товару;

Poх (імп|) - відносна (альтернативна) ціна товару х в країні-імпортері даного товару.

У випадку, якщо задані обсяги виробництва товарів на одиницю витрат, відносна (альтернативна) ціна одиниці товару 1, виражена через вартість товару 2 складе:

=,

де, - відповідно можливий максимальний обсяг виробництва товару 1 на одиницю витрат і можливий максимальний обсяг виробництва товару 2 на аналогічну одиницю витрат в даній країні.

ІІ. Ціна товару і на внутрішньому ринку даної країни в умовах відсутності зовнішньої торгівлі визначається як внутрішня рівноважна ціна (РВР|) за умови рівноваги попиту на товар і (D) і його пропозиції (S):

D = S > PBP

Вид функції попиту на імпорт товару і у даній країні визначається як різниця між попитом (D) і пропозицією (S):

Dм = D – S

Вид функції експортної пропозиції товару і у даній країні визначається як різниця між пропозицією (S) і попитом (D) на даний товар на внутрішньому ринку:

SX = S – D

За умови, що витрати на транспортування товару рівні нулю, світова ціна на товар на зовнішньому ринку (PW) визначається шляхом урівноваження попиту на імпорт (DM) і експортної пропозиції даного товару (SХ):

DM = SX > PW

З теорії Хекшера – Оліна і теореми Столпера – Самуельсона виходить, що чим більше той або інший чинник виробництва спеціалізований на виробництві експортної продукції, тим більше він виграє в результаті зовнішньої торгівлі (зворотне справедливо для чинника, сконцентрованого в импортозамещающем| виробництві).

Ступінь експортної спеціалізації і-го чинника виробництва визначається згідно формулі:

,

де Q _{i x} – частка доходу чинника і у вартості експорту;

Q _{i m} - частка доходу чинника і у вартості конкуруючої з імпортом продукції, рівної за об'ємом імпорту;

Q _{i у} - частка доходу чинника і у національному доході;

Для відповіді на ситуаційні питання використовуйте теорему Столпера – Самуельсона і теорему Рибчинського.