Рекомендації до виконання практичних завдань по темі «Світова валютна кредитна система»

У міжнародній практиці при визначенні форвардного валютного курсу разом з різницею в процентних ставках використовується відсоток по депозитах на міжбанківському лондонському ринку, тобто ставка ЛІБОР|. В цьому випадку різниця між форвардним валютним курсом і курсом спот обчислюється по формулі:

F – es =,

де F – форвардний валютний курс;

es – курс-спот (кількість національної валюти на одиницю іноземної);

iA, iB – процентні ставки по депозитах в іноземній і національній валюті;

t – термін форварда (у днях).

Існують дві полярно протилежних системи валютних курсів – система вільно плаваючих (гнучких) валютних курсів і системи фіксованих валютних курсів.

При системі вільно плаваючих валютних курсів Центральний Банк не втручається в діяльність валютного ринку і рівноважний валютний курс (ер|) встановлюється в точці перетину кривих попиту на іноземну валюту (ММ) і пропозиції (ЕЕ).

При системі фіксованих валютних курсів Центральний Банк фіксує валютний курс і бере на себе зобов'язання підтримувати незмінним його рівень. У разі відхилення зафіксованого рівня валютного курсу від його рівноважного значення (ер|) ЦБ| здійснює інтервенцію на валютному ринку, тобто купує або продає іноземну валюту з метою підтримати оголошений рівень валютного курсу.

Якщо ЦБ| зафіксує валютний курс на рівні нижче за рівноважний (тобто на рівні е1), то в цьому випадку пропозиція іноземної валюти (або попит на національну) на валютному ринку буде вища, ніж попит на іноземну (або пропозиції національної) валюту.

Таке положення на валютному ринку свідчить про наявність позитивного сальдо балансу поточних операцій. На підтримку своїх заяв ЦБ| повинен проводити інтервенцію на валютному ринку – продавати національну валюту в обмін на іноземну по фіксованому валютному курсу для того, щоб задовольнити бракуючий попит на національну валюту.

У даній ситуації величина, на яку збільшаться офіційні валютні резерви складе:

,

де ЕЕ (е1) – пропозиція іноземної валюти при валютному курсі е1;

ММ (е1) – попит на іноземну валюту при валютному курсі е1.

Якщо ЦБ| зафіксує валютний курс на рівні вище за його рівноважне значення (тобто на рівні е2), то в цьому випадку попит на іноземну валюту (або пропозиції національної) виявиться вищим, ніж пропозиція іноземної валюти (або попит на національну).

В даному випадку баланс поточних операцій буде зведений з дефіцитом.

Недолік іноземної валюти на валютному ринку виконується ЦБ|, який проводить валютну інтервенцію, продаючи іноземну валюту в обмін на національну, тобто для підтримки фінансованого валютного курсу ЦБ| повинен мати в своєму розпорядженні достатні резерви іноземної валюти.

У даній ситуації величина зменшення офіційних валютних резервів складе:

,

де ММ(е2) – попит на іноземну валюту при валютному курсі е2;

ЕЕ(е2) – пропозиція іноземної валюти при валютному курсі е2;

Реальний валютний курс – є співвідношення, в якому товари однієї сторони можуть бути продані в обмін нам товари з іншого боку, або відносну ціну товарів, вироблених в двох країнах і визначається згідно формулі:

де е – номінальний валютний курс (тут: кількість національної валюти на одиницю іноземної);

Р* - рівень цін за кордоном (у іноземній валюті);

Р – рівень внутрішніх цін (у національній валюті).

Реальний валютний курс оцінює конкурентоспроможність країни на світових ринках товарів і послуг.