shpory_po_nats_ekonomike

1.Національна ек: предмет і метод дослідження

Метою вивчення національної ек є формування цілісної уяви про національну господарську систему. Зміст організаційної методичної то регулюючої діяльності органів державної влади, а також комерційних структур у сфері ек.

Предмет курсу відображає сукупність ресурсніх ек інституціональних та соціальних чинників, що визначають зміст нац ек та її специфіку функціонування. Саме таке спрямування окреслює задачу курсу що зводять до:

-ознайомлення зі змістом та категорійним апаратом навчального курсу

-засвоєння методологічних основ дослідження проблем, що вивчаються

-отримання знань, що забезпечують можливість оперативно та кваліфіковано оцінювати соц-ек ситуації вимірювати різноманітні за масштабами якістю та складністю задачі

-оволодіння методами аналізу, прогнозування, планування, програмування та регулювання національно- господарської системи в цілому її суб’єктів і окремо організаційно правових форм ринкового господарювання.

-вивчення особливостей і проблем інтеграції нац ек в систему міжнародних економічних зв’язків.

Цей предмет є інноваційним і дає можливість поглибити знання з відповідних розділів ек теорії,мікро,макро ек,історії ек і тд.

Особливістю навчального курсу є то, що проблеми розвитку НЕ пов’язані з проблемами розвитку міжгалузевою конкуренції розкривається її роль в формуванні оптимальної структури НЕ досліджуються закономірності її входження в світову господарську систему. Проблеми розвитку НЕ розглядаються на мікро і макро рівнях.

Основи НЕ становлять проїзводства, фірми, організації, дом господарства об’єднані ек взаємовідносинами в єдине ціле виконуючи певні функції в суспільному поділу праці.

Впровадження курсу НЕ пов’язана з необхідністю розширення та поглиблення знань сучасних фахівців в сфері теорії і практики НЕ.

Вивчення методологічних та методичних особливостей макроек. аналізу НЕ в подальшому надає можливість перейти до вивчення і аналізу різноманітних варіантів державного регулювання ек процессів і явищ.

2.Нац ек як соціально – економічна система країни.

Під НЕ прийнято вважати народне господарство країни. Це сукупність усіх галузей і регіонів, що поєднані в єдиній організм багатосторінними зв’язками.

У НЕ у нерозривному комплексі виступають виробництво, розподіл, обмін та споживання матеріальних благ, послуг та духовних цінностей.

НЕ – структурована в галузевому і регіональному просторах ек діяльність в масштабах країни, регульована інституціональною системою, що відповідає ек, політичному, державному і суспільному порядкам країни. Поняття НЕ тісно пов’язана з поняттям ек система, тому що конкретизує ек систему, відображає специфічні риси, обумовлені географічним положенням країни її участю в міжнародному розподілені праці, культурними, історичними традиціями та іншими факторами.

Найважливішою складовою є матеріальне виробництво, у якому створюється необхідні для життя і розвитку суспільства засоби виробництва і предмети споживання.

У матеріальне виробництво входять такі галузі, як промисловість, с/г, будівництво, транспорт, торгівля та зв'язок. Найбільшою галуззя мат виробництва є промисловість, що складається с 2ох груп галузей: добувна та обробна.

Нематеріальне виробництво відрізняється від матеріального, що має нематеріальну форму: наукові знання, інформацію, твори мистецтва, послуги, які надаються населенню.

Нематеріальне виробництво включає науку і наукове обслуговування, мистецтво, культуру і охорону.

Не як соціальна ек система характеризується наступними ознаками:

-наявність тісних економічних зв’язків в між господарюючими суб’єктами країни, що базується на поділі праці

-загальне ек середовище, в якому діють господарські суб’єкти. Ек середовище формують:

1едине господарське законодавство

2едина грошова система

3спільна фінансова система

- спільний ек центр, що контролює діяльність господарчих суб’єктів. Цим центром є держава.

- спільна система національного захисту – це наявність свого роду ек кордонів у вигляді експортних і імпортних податків, квот тощо.

Суб’єктами НЕ є домогосподарства, проїзводство і держава

Метою НЕ є:

1) стабільні високі темпи росту нац обсягу виробництва- це означає стійке зростання виробництва товарів і послуг у даній країни без змін, спадів і криз.

2) стабільність цін – потрібно врахувати, що незмінні протягом тривалого часу ціни сповільнюють темпи росту ВНП, знижують зайнятість населення. Низькі ціни гарні для споживача, але позбавляють стимулу виробника. Високі навпаки стимулюють виробництво, але знижують купівельну спроможність населення, тому досягнення стабільності цін у сучасній ринковій економіці означає не заморожування їх на тривалій період, а планова врегульована зміна.

3) підтримка зовнішню торгівельного балансу.На практиці це означає досягнення відносної рівноваги між експортом і імпортом, а також стабільний обмінний курс нац валюти та валюти ін країн.

4) високий рівень зайнятості. Він досягається у випадку, якщо кожний бажаючий одержати работу знаходить її, але це не означає що повна зайнятість охоплює все працездатне населення країни, крім того завжди є структурне безробіття, яке обумовлене невідповідністю структури роб місць, пов’язаних із впровадженням новітніх технологій.

3.Особливості національної економіки

Україна яка перебуває на етапі соц ринкової реформації, формується система управління цац ек. Мета реформування економіки України – створення соціально оріентованної ринкової економіки, яка б на основі розвитку нац-го конкурентноздатного виробництва забезпечила гідний рівень життя населення, добробут нації в цілому. Виділяють наступні меоделі реформування економіки:

Американська передбачає поступовий характер реформ, пасивну роль держави в цьому процесі, яка зводиться в основу до законодавчої діяльності і використання традиційних економічних важелів регулювання.

Японська передбачає активну роль держави по трансформаційному процесі держави сприйняття входження в ринок та жорсткий контроль з боку держави на основі використання комплексу прямих, непрямих ек правових, специфічних і нетрадиційних методів регулювання.

Як показує світовий рівень умовами успішного реформування НЕ є:

1) формування реалістичної ідеї національного розвитку країни

2) наявність програми перетворень політичної волі, керівництва та команди реформаторів

3) швидке проведення реформування

4) економічна лібералізація дерегуляція в плані переходу від старої бюрократичної системи прозорих рішень

5) компетентний і працездатний уряд, кваліфікована державна служба

6)єдність консолідація суспільства

Фактори що впливають на формування систему управління НЕ України:

- об’єктивні:

1) Розвал Радянського союза і розрив традиційних ек зв’язків

2) Деформована нераціональна, неефективна структура народного господарства

3) ресурсномістке затратне виробництво переважно незамкненого циклу

4) велика залежність від іноземної допомоги

5) Важки наслідки Чорнобильської катастрофи

6) високий рівень тонізації економіки

- ефективні

1) повільний перебіг ринкових перетворень

2) непідготовленість уряду і населення до реформування, важкий і болісний процес адаптації до нових ек реформ

3) невпорядкованість відносин між основними гілками влади

4) недосконалість законодавчого забезпечення реформ

5) відсутність на початковому етапі реформування наукової концепції та програми перетворення

6) самоусунення держави від виконання регулюючих функцій

7) брак кваліфікованих фахівців

8) політична нестабільність

9) зростання соціальної напруги, велика диференціація доходів, зубожіння значної кількості населення

10) українська ментальність, соціально психологічні особливості нації, консерватизм, обережність, надмірна терплячість

Специфічні риси системи управління НЕ:

1) підірвана але повністю не деформована адміністративно – командна система управління.

2) незбалансованість народного господарства, цілі непідкріплені ресурсам

3) значний зовнішній та внутрішній борг

4) слабка мотивація стратегічної діяльності

5) відсутність ефективних стимулів до високопродуктивної праці та інтересу до виробничого нагромадження

6) велика питома вага держ сектору, низька ефективність в ньому

7) затратна ідеологія господарювання

8) нераціональна організаційна структура управління

9) корумпованість службовців.

4. Теоретичні погляди про характер, засоби, типи розвитку н.е.

Нац.экономики представляют собой множество хоз.систем со своїми закономірностями и особенностями. Каждый тип нац..экономики имеет свои пределы возможностей. Граници возможностей, вытекающие из уровня развития производительных сил, стали важным критерием классификации типов нац..экономики. Возможности нац..экономики отражают достигнутый урівень ее эк. развития и урівень доходов на душу населения. Группировка стран по достигну тому уроню эк.развтия была предложена ООН. ООН выделила три группы стран:1) развитые страны с рыночной экономикой.2) развивающиеся страны с рыночной экономикой.3) страны с переходной экономикой. Первый тип охватывает лиш 15,6% населения мира, но он является основным производителем и потребителем товаров и услуг нашей планеты. Второй тип-132 государства Азии и Африки, Латинской Америки – характеризуються низким и средним уровнем доходов.Они производят около 40% мирового ВВП. Третий тип – 28 государств. Эти страны производят болем 5% мирового ВВП, а их експорт составляет 3% мирового уровня.. Второй критерий это «Уровень доходов на душу населения» По этому критерию все страны группируются по ВД на душу населения, и выделяют 4 типа: 1) страны с низким доходом 63 страны;2) страны с доходом ниже среднего(54 страны) 3) страны с уровнем дохода выше срелнего(38 стран) 4) страны с високим доходом – 52 страны. Доминирование техніко-эконом.укладов в нац.. экономике так же отражает урівень развития производительных сил. По этому критерию различают доиндустриальные,индустриальные и постиндустриальные экономики. Доиндустриальный сектор является добывающим. Он базируется на сельском хоз-ве, рыбоводстве. Индустриальный сектор носит производящий характер, он использует энергию и машинную технологію для изготовления товаров. Постиндустриальный сектор является обрабатывающим, обмен знаний происходит при помощи телекомуникаций и компьютеров. По способам регулирования хоз.деятельности бывают рыночный и нерыночные экономики. По степени открытости – открытые и заккрытые.Низшая группа стран, с закрытой экономикой, имеют долю экспорта в ВВП менее 10%, высшая группа – 35%. Большинство переходных экономик, включая и Украину, относится к открытым экономикой с высокой долей экспорта. В Украине он = 70%