2. Можливі збитки від ризиків

Можливість ризикувати зафіксована в Законі України «Про під­приємництво». У цьому документі зазначається, що підприємництво — це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку.

Отже, підприємницький ризик може забезпечити фірмі зростання чи зменшення прибутку або доходу.

Збільшення прибутку підприємств завжди асоціюється з більш високим ризиком «прогоріти». Перед підприємцями постають два основних можливих варіанти:

1) або ризикувати і одержувати високі прибутки;

2) або вкладати кошти в менш ризиковані справи з відносно меншим прибутком і, відповідно, доходом. У цьому разі, втрачаючи певну його частину, фірма забезпечує собі більш стійкі фінансові позиції.

Звичайно, сказане не заперечує того факту, що у разі здійснення невдалих ризикованих справ підприємство несе втрати, причому негативний вплив ризику на доходність підприємств може бути значним.

При здійсненні ризикованих операцій доходи можуть зростати тому, що, ризикуючи, підприємець при цьому діє. У цьому разі результат таких дій може бути позитивним (фірма одержує прибутки) або негативним (фірма несе втрати). Не ризикувати — це означає не братися за справу. Результат неризикування один — недоодержання прибутків.

Отже, чим частіше підприємець ризикує, тим вища ймовірність одержання вищих прибутків.

Проте, щоб ризик не призводив до негативних наслідків, підприємці мають налагодити ефективну систему управління ним, детально аналізувати виробничо-господарські процеси, прораховувати варіанти виробничих ресурсів, здійснювати заходи щодо попередження втрат тощо.

У цьому разі ризик, на який іде фірма, є обґрунтованим і може забезпечити фірмі високий прибуток.

Отже, залежність між розміром прибутку і ризиком може виявлятися у таких варіантах:

а) невеликий ризик і високий прибуток;

б) великий ризик і високий прибуток;

в) великий ризик і низький прибуток;

г) невеликий ризик і низький прибуток.

Можливість виникнення того чи іншого варіанта співвідношення прибутку і ризику зумовлюється ефективністю дій фірми щодо по­передження негативних впливів, які призводять до втрат.

Чинники, що формують підприємницький ризик. Класифікація ризиків

Побудувати цілісну ефективну систему управління підприємницьким ризиком неможливо без розкриття сутності чинників, джерел та наслідків і класифікації ризиків.

Чинник ризику — це причини або рушійні сили, що породжують ризиковані процеси. Наприклад, ступінь надійності транспортних організацій, послугами яких користується фірма, може бути чинником ризику, бо своєчасне і в повному обсязі виділення підприємству вантажних автомобілів вплине на результати виробничо-господарської діяльності.

Джерела ризику — це конкретні складові елементи чинників, що зумовлюють можливість втрат. У наведеному вище прикладі джерелом ризику може бути якість керівництва, рівень організації виробництва на підприємствах, з якими певна фірма має ділові контакти, тощо.

Знання чинників і джерел ризику дає змогу розробляти систему попереджувальних заходів щодо зменшення їх негативного впливу на результати діяльності підприємств і об'єднань.

Відповідно до визначення сутності ризику до його чинників належать лише ті, що мають випадковий характер, не піддаються завчасному передбаченню. Якщо чинник, що призводить до втрат, завчасно відомий, систематичний, то його наслідки слід ураховувати в бізнес-планах і не вважати ризикованим. Такого самого підходу потребує і теорія ймовірності, положення якої використовуються у розрахунках показників ризику, оскільки вона має справу з випадковими, а не детермінованими величинами.

У системі ефективного управління ризиками важливе місце на­лежить їх класифікації.

Автори, які вивчають проблеми ризику, мають різні позиції щодо побудови кваліфікації ризиків. Пропонуючи ту чи іншу класифікацію ризиків, вони часто не враховують її призначення і роль у системі управління ризиком. Питання, пов'язані з визначенням розмірів ризику, розробленням заходів, спрямованих на його попередження, вони висвітлюють, як правило, без взаємозв'язку із запропонованими видами ризику. В окремих випадках передбачені кваліфікаціями різновиди ризику позбавлені логічної сутності. Важко, наприклад, погодитися з точкою зору тих авторів, які у своїх класи­фікаціях виділяють об'єктивний і суб'єктивний ризики. Під першим вони розуміють ризик, що діє незалежно від волі людей. Суб'єктивний ризик пов'язується ними з вольовими діями людей.

Насправді ризик завжди об'єктивний, навіть тоді, коли він пов'язаний з діями працівників, оскільки його результат зумовлю­ється об'єктивними чинниками. Наприклад, ризик, який є наслід­ком прорахунків, допущених виконавцями, має об'єктивну основу: недостатній теоретичний рівень підготовки працівника, відсутність практичного досвіду тощо.

Отже, класифікація видів ризику має відповідати, як мінімум, двом вимогам:

>- мати практичне застосування і вписуватися у систему управління ризиком;

>- відображати певну сторону сутнісної характеристики ризику. Залежно від конкретних ознак він може поділятися на різні види. У табл.. наведено класифікаційні ознаки та види ризиків, що їм відповідають.

Ознаки класифікації ризику	Види ризику
Характер впливу на кінцеві результати	1. Позитивний 2. Негативний
Вид підприємницької діяльності	1. Виробничий 2. Комерційний 3. Фінансовий 4. Валютний (на підприємстві) 5. Банківський 6. Страховий
Розміри втрат	1. Допустимий 2. Критичний 3. Катастрофічний
Можливість здійснення ризикованих операцій	1. Прийнятний 2. Надмірний (недопустимий)
Період часу, в якому ризик відбувається	1. Перспективний 2. Поточний 3. Оперативний
Можливість страхування втрат	1. Ризик, який може бути застрахований 2. Ризик, який не підлягає страхуванню
Обґрунтованість заходів щодо змен­шення негативних наслідків від ризику Характер поведінки юридичних осіб	1. Виправданий 2. Невиправданий 1. Моральний